Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/16810/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/16810/16

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський еліксир 2005"

про стягнення 52489,69 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Ластовін О.С, за довіреністю б/н від 12.09.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський еліксир 2005" (відповідача) про стягнення 52489,69 грн. на підставі Договору № КБР-21/03/13 від 20.02.2013, з яких: 32700,00 грн. основного боргу, 13154,75 грн. інфляційних нарахувань, 1484,13 грн. 3% річних, 5150,81 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання за вищенаведеним договором по сплаті позивачу винагороди (роялті) за публічне виконання творів. Так, відповідачем мали бути здійснені платежі за 42 місяці, натомість він оплатив винагороду (роялті) лише за 6 місяців, внаслідок чого позивач вважає, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 32700,00 грн. (основний борг).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 було порушено провадження у справі № 910/16810/16 та призначено розгляд справи на 03.10.2016 о 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 03.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.09.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 03.10.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 13.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/16810/16 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухали не виконали.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, не виконання сторонами вимог ухвали суду від 13.09.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 відкладено розгляд справи на 24.10.2016 о 12:55 год.

В судове засідання, призначене на 24.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.09.2016 та від 03.10.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 24.10.2016 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого просив суд надати додатковий час для підготовки всіх необхідних документів на виконання вимог ухвал суду від 13.09.2016 та від 03.10.2016. Усне клопотання позивача судом задоволене.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016, подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання позивача судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, про відкладення розгляду справи, нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 24.10.2016.

Ухвалою Господарського суду від 24.10.2016 відкладено розгляд справи на 07.11.2016 о 11:55 год.

07.11.2016 представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2016 у справі №910/16810/16 , відповідно до яких визначив період, за який стягується основний борг, періоди нарахування втрат від інфляції та 3% річних, а також вказав періоди, за які відповідачем було здійснено часткову оплату винагороди (роялті) та її загальну суму. Крім того надав письмове підтвердження на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2016, відповідно до яких зазначив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.11.2016 з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 07.11.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.09.2016, від 03.10.2016 та від 24.10.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 07.11.2016 представник позивача з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 відкладено розгляд справи на 21.11.2016 о 11:10 год.

18.11.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відпустці з 07.11.2016 по 30.11.2016.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 21.11.2016, з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням письмових пояснень, поданих 07.11.2016 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.11.2016, не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відпустці.

В судовому засіданні 21.11.2016 судом розглянуте клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, подане 18.11.2016 через відділ діловодства суду клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За змістом статті 28 ГПК України представники юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, не визначаються як єдині представники підприємства та організації в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Отже, клопотання відповідача, підписане директором ТОВ "Слов'янський еліксир 2005", свідчить про реальну можливість відповідача здійснити своє представництво в суді безпосередньо на рівні керівництва або за участю іншої уповноваженої особи відповідача. Зважаючи на наведене, клопотання про відповідача відкладення розгляду справи судом відхилене як безпідставне.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів.

Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.11.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 21.11.2016 у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

20.02.2013 між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'янський еліксир 2005" (далі - Користувач) був укладений Договір № КБР-21/03/13 (далі - Договір), за умовами якого:

- Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (далі - Твори) шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, дозвіл (невиключне право) на таке виконання, в тому числі, усі необхідні майнові права для використання Творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону (пункт 2.1 Договору).

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює виплату винагороди (роялті) за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору (пункт 2.3 Договору).

- у разі прострочення Користувачем виконання грошового зобов'язання по Договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення (пункт 2.6 Договору).

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання Творів в закладах Користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання зазначених вище обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.3 Договору).

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 21.02.2014, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 5.1 Договору).

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 5.1 Договору дати припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах. Повідомлення про припинення дії Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 5.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів", зокрема, таким закладом визначено "Романківську усадьбу" за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романков, вул. Сосновий бор, 21, на 100 місць.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті ) за використання Творів, а саме: розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до Закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 600,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, у період з 01.02.2013 по 30.04.2013 та 02.11.2013 по 30.04.2014, а з 01.05.2013 по 01.11.2013 розмір щомісячної винагороди має складати не менше 1200 грн.; загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 600,00 грн. у період з 01.02.2013 по 30.04.2013 та 02.11.2013 по 30.04.2014; загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 1200,00 грн. у період з 01.05.2013 по 01.11.2013; зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.)

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору за період з серпня 2013 по серпень 2016, позивач вказав, що за перші шість місяців використання невиключних прав за Договором, відповідач сплатив на користь позивача винагороду (роялті) в загальній сумі 6300,00 грн., а саме: по 600,00 грн. за кожен місяць за період з лютого 2013 по квітень 2013, по 1200,00 грн. за кожен місяць з травня 2013 по липень 2013 та 900,00 грн. часткової оплати за серпень 2013 з належних 1200,00 грн. до сплати за вказаний місяць), як доказ надав реєстр платіжних документів по фільтру стосовно виплат по Договору № КБР-21/03/13 від 20.02.2013.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 5.2 цього Договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії Договору визначається періодом з 20.02.2013 по 21.02.2017.

Таким чином, позивач стверджує, що за серпень 2013 відповідач здійснив часткову оплату винагороди (роялті) за публічне виконання Творів на підставі Договору в сумі 900,00 грн., тоді як належало сплатити 1200,00 грн., а за період з вересня 2013 по серпень 2016 така оплата взагалі не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період, за розрахунком позивача, склала 32700,00 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом, а також просив стягнути з відповідача 13154,75 грн. інфляційних нарахувань, 1484,13 грн. 3% річних, 5150,81 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими проте підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-21/03/13 від 20.02.2013.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 5.2 Договору, а тому даний Договір вважається продовженим на тих же умовах по 21.02.2017 (пункти 5.1, 5.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з серпня 2013 по серпень 2016 Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Також, судом було досліджено пункт 3.3 Договору, в якому вказано, що Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання Творів в закладах Користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання зазначених вище обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період.

Як встановлено судом, відповідач в період з серпня 2013 по серпень 2016 не повідомляв позивача про припинення виконання Творів у своєму закладі, а отже, зобов'язаний був сплатити винагороду, узгоджену сторонами у Додатку № 2 до Договору у повному обсязі і за весь спірний період (з 01.08.2013 по 31.08.2016). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктами 2.1, 2.3 Договору, підпунктами 1.1, 1.2, 1.3 пункту 1 Додатку № 2 до Договору за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 600,00 грн. у період з 01.02.2013 по 30.04.2013 та 02.11.2013 по 30.04.2014 та в сумі 1200,00 грн. у період з 01.05.2013 по 01.11.2013. З урахуванням п. 5.1 Договору та встановлених судом обставин щодо продовження строку Договору, даний Договір продовжено на тих же умовах.

Відповідно до пункту 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, за серпень 2013 року, у будь-який день з моменту укладання Договору, але не пізніше ніж 27.07.2013 року включно, за вересень 2013 року - не пізніше ніж 27.08.2013 року включно і так далі за інші спірні чергові місячні платежі.

Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, реєстр платіжних документів по фільтру стосовно виплат по Договору № КБР-21/03/13 від 20.02.2013, суд встановив, що за серпень 2013 відповідачем було сплачено 1000 грн., замість належних до сплати за Договором за цей місяць 1200 грн., а за вересень 2013 - відповідачем було сплачено 500 грн., замість належних до сплати за Договором за цей місяць 1200 грн.

У зв'язку із вищезазначеним, суд дійшов висновку, що частково неоплаченим відповідачем періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період серпень - вересень 2013, заборгованість за який фактично складає 900,00 грн. (200,00 грн. за серпень 2013 та 700,00 грн. за вересень 2013).

Крім того, повністю неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з жовтня 2013 по серпень 2016, заборгованість за який фактично складає 31200,00 грн.

Всього заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період з серпня 2013 по серпень 2016 становить 32100 грн. (основний борг) (900,00 грн. + 31200,00 грн. = 32100,00 грн.).

Отже, з огляду на здійснений судом перерахунок наданого позивачем розрахунку суми основного боргу за період з серпня 2013 по серпень 2016, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 32700,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині 32100,00 грн. , тоді як в іншій частині суми основного боргу в розмірі 600,00 грн. позивачу належить відмовити, оскільки заборгованість відповідача в цій частині основного боргу відсутня, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13154,75 грн. інфляційних нарахувань, 1484,13 грн. 3% річних, 5150,81 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань та 3% річних, виходячи з встановленого періоду, в який відповідач сплатив винагороду (роялті) частково (серпень 2013 - вересень 2013) та періоду, в який відповідачем не було сплачено винагороду (роялті) в повному обсязі (жовтень 2013 - серпень 2016), в які (періоди) відповідач є таким, що прострочив, а також з урахуванням визначеного позивачем у розрахунках вказаних сум періоду нарахування, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 12144,06 грн. та 3% річних в розмірі 1428,14 грн.

Водночас, в іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат (1010,69 грн.) та 3 % річних (55,99 грн.) позивачу належить відмовити, з огляду на невірно визначені ним у відповідних розрахунках суми заборгованості з оплати винагороди (роялті) за серпень та вересень 2013, та допущені при здійсненні цих розрахунків арифметичні помилки.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що у разі прострочення Користувачем (відповідачем) виконання грошового зобов'язання по Договору, УЛАСП (позивач) має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми пені, виходячи з встановленого періоду, в який відповідач сплатив винагороду (роялті) частково (серпень 2013 - вересень 2013) та періоду, в який відповідачем не було сплачено винагороду (роялті) (жовтень 2013 - серпень 2016), в які (періоди) відповідач є таким, що прострочив, а також з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку пені періоду нарахування, який не суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня в розмірі 5109,78 грн.

Водночас, в іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 41,03 грн. позивачу належить відмовити, з огляду на невірно визначені ним у розрахунку суми заборгованості з оплати винагороди (роялті) за серпень та вересень 2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 1333,17 грн. покладається на відповідача та в сумі 44,83 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський еліксир 2005" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, офіс 43; ідентифікаційний код 33785120) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 32100 (тридцять дві тисячі сто) грн. 00 коп. основної заборгованості, 12144 (дванадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 1428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 14 коп. 3 % річних, 5109 (п'ять тисяч сто дев'ять) грн. 78 коп. пені, 1333 (одну тисячу триста тридцять три) грн. 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.2016

Суддя Гумега О.В.