Рішення

від 08.11.2016 по справі 917/1261/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016 Справа № 917/1261/16

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" , вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Спортивного комплексу міста Гребінка, пров. Спортивний, 2А, м. Гребінка, Полтавська область, 37400

про стягнення 52 045,09грн

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1-17/1296 від 05.07.2016р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 52 045,09грн, з яких 47 336,69грн інфляційні та 4708,40грн 3% річних, нарахованих позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором 328 Л на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.2010р.

29.09.2016р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №11956). Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 189120,15 грн. та 3 % річних в сумі 7418,82 грн. При цьому позивач відмовляється від заявленої до стягнення суми пені, в частині стягнення інфляційних нарахувань позовні вимоги збільшено.

В судовому засіданні 28.10.2016 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості уточнити заяву про зменшення розміру позовних вимог та надати обґрунтований розрахунок.

04.11.2016р. до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог (вхід. № 13669). Відповідно до якої позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за період дії Договору від 28.11.2014 р. №328Л купівлі-продажу теплової енергії з 28.11.2014 по 04.06.2016 та просить стягнути з відповідача 47 336,69 грн. інфляційних та 4708,40 грн. 3% річних за період дії Договору від 01.01.2010 р. 328Л на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з 03.10.2014 по 27.11.2014.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси, заяви подані 29.09.2016р. та 01.11.2016р. приймаються судом до розгляду.

У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, вказує позивач, складає 52 045,09 грн., з яких 47 336,69 грн. інфляційні та 4708,40 грн. 3% річних.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає з мотивів викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог поданої 04.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, своїх зобов'язань, щодо оплати поставленої теплової енергії за Договором 328 Л від 01.01.2010р.

07.11.2016р. від відповідача на адресу суду надійшов лист (вхід.№13731), в якому відповідач визнає позовні вимоги.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.01.2010 року між обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (Теплопостачальна організація за договором; позивач по справі) та Спортивним комплексом міста Гребінка (Споживач за договором, відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 328 Л (далі - Договір) та додатки до нього згідно якого, позивач зобов'язується надавати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення Споживача до межі розподілу будівель (п. 1 Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку (п. 12 Договору).

У відповідності до положень п. 15 Договору всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунка, виписаного тепловою організацією споживачу, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, або в касу підприємства. Споживач зобов'язується сплачувати за опалення та гаряче водопостачання виходячи із фактичного обсягу спожитої теплової енергії по затвердженому тарифу до 30 числа поточного місяця, або в порядку попередньої оплати до 25 числа місяця перед наступним розрахунковим періодом. Попередній платіж повинен здійснюватися виходячи з очікуваного теплоспоживання наступного розрахункового періоду. У разі ненадання послуг на суму проведеної попередньої оплати протягом місяця, теплопостачальна організація повертає споживачеві надлишково сплачену суму, за умови надання ним листа про повернення оплаченого ним авансу.

Даний договір діє з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд, а щодо проведення розрахунків за теплопостачання діє до повної сплати заборгованості (п.25 Договору).

З пояснень позивача, Договір не є розриваним, та є пролонгованим.

28.11.2014р. між сторонами по справі було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії № 328 Л, згідно якого позивач (Теплопостачальна організація) зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень відповідача (Споживача).

За твердженням позивача на виконання умов Договору від 01.01.2010 в період з 03.10.2013р. по 19.11.2014р. відповідачу надавалась теплова енергія для забезпечення опалення приміщень спорткомплексу міста Гребінка, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за вказаний період (а.с. 22-25).

Даний факт не заперечувався відповідачем.

Однак, як стверджує позивач відповідачем, обов'язок з оплати отриманої теплової енергії, виконано з порушенням визначених договорами строків.

На момент прийняття судового рішення основний борг за договором між сторонами відсутній. Вказане підтверджується відповідачем.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.11.2013 року по 19.03.2015р. в розмірі 4708,40 грн. та інфляційних в сумі 47 336,69 за період з жовтня 2013 року по жовтень 2014 року на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено, що період та розмір нарахування 3% річних є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги в цій частині вимог задовольняються в повному обсязі.

Однак позивач не надав суду детальний розрахунок інфляційних нарахувань. Також представник позивача у судовому засіданні не надав чітких пояснень, на які саме суми та за які місяці позивачем здійснено нарахування. Суд не вбачає можливості перевірити наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат. В зв'язку з цим позов в частині стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог із врахуванням заяв про зменшення суми позову.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спортивного комплексу міста Гребінка (37400, Полтавська область, м. Гребінка, пров. Спортивний, 2А; код ЄДРПОУ 26163357) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05541083; п/р №26004048457900 в АТ "УкрСиббанк", МФО 05541083) 4708,40 грн. 3 % річних та 124,66 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Повне рішення складено 16.11.2016р.

Суддя С.В. Погрібна