Ухвала

від 15.11.2016 по справі 206/2651/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6525/16 Справа № 206/2651/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Осіяна О.М.

при секретарі: Назаренко А.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 7», ОСОБА_4, ОСОБА_2 тв ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонер-ного товариства «ПроКредитБанк» про визнання договору поруки припиненим, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство № 7», ОСОБА_3, ОСОБА_6 , -

В с т а н о в и в :

25 травня 2015 року ПАТ «ПроКредитБанк» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», ОСОБА_3 Вікторо-вича, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом посилаючись на те, що позивачем та ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» укладено договір про надання траншу № 1501.42428/FW1501.239 від 15.03.2012 р., згідно якого останньому було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 40000,00 EUR, процентна ставка - 8,61 % річних, строк - 36 місяців. У ТОВ «Автотранспортне підприєм-ство № 7» утворилася та існує перед позивачем борг за кредитним договором 1, розмір, структура і порядок обчислення якого вказано у розрахунку заборгованості, що дорівнює заборгованість: капітал - 591105,87 грн., проценти - 16524,89 грн., проценти за неправомірне користування кредитом - 3707,21 грн., пеня - 24803,82 грн., а всього: 636141,79 грн. В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» за Кредитним договором 1 із Акціонерним товариством «ПроКредитБанк» було укладено наступні договори поруки -поручителі: ОСОБА_3 - Договір поруки № 241900-ДП1 від 12.03.2012 р.; ОСОБА_2- Договір поруки № 244006-ДП1 від 12.03.2012 р., ОСОБА_5 - Договір поруки № 244010-ДП1 від 12.03.2012 р. Відповідно до умов Кредитних договорів ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», як позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному Кредитними договорами. Відповідач ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» не виконав вимогу і взяті на себе зобов'язання та до цього моменту кредит залишається непогашеним. Кредитним договором (ч.3 п.2) і п.4.1. Рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує позивачу проценти, розмір яких було зазначено вище. Отже, розмір процентів, що встановлений кредитними договорами, повинен сплачуватися ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» за весь час прострочення і до моменту погашення заборгованості. Положеннями Кредитних договорів (п.10.2.) передбачено, що у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує Кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15,00 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. У зв'язку з виникненням заборгованості позичальника, позивач звернувся до поручителів з вимогою про виконання зобов'язань відповідача ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» відповідно до умов Договорів поруки. Поручителям були направлені вимоги. Вимоги ПАТ «ПроКредитБанк» не були виконані і погашення на підставах Договорів поруки не відбулося. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», ОСОБА_3, як солідарного боржника разом із позичальником ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», ОСОБА_2, як солідарного боржника разом із позичальником ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», ОСОБА_5, як солідарного боржника разом із позичальником ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» на його користь заборгованість за Договором про надання траншу № 1501.42428/FW1501.239 від 15.03.2012 р. в розмірі 636141,79 грн., яка складається з: капітал -591105,87 грн., проценти - 16524,89 грн., проценти за неправомірне користування кредитом - 3707,21 грн., пеня - 24803,82 грн. та витрати по сплаті судового збору (т.1 а.с.2-4,71-72).

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «ПроКредитБанк» про визнання договору поруки припиненим посилаючись на те, що в договорі поруки № 244006-ДП1 від 12.03.2012 р., укладений між ним та банком не передбачено строку його дії. З огляду на розрахунок заборгованості ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7 перестало належно виконувати зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів з 15.07.2014 року і не виконує їх до цього часу, що стало підставою для звернення банком до суду за захистом своїх прав лише в червні 2015 року. Тому, у відповідності до вимог ст.559 ЦК України, шестимісячний строк почав свій перебіг саме з 15.07.2014 року, і кредитор мав право пред'явити вимогу до поручителя не пізніше 15 січня 2015 року, але не скористався своїм правом, у зв'язку із чим договір поруки вважається припиненим. Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати договір поруки № 244006-ДП1, укладений між ним та банком 12.03.2012 року (т.1 а.с.80-83) .

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково, на користь ПАТ «ПрокредитБанк» (ідентифікаційний код ЄДР 216773) стягнуто солідарно з ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» та ОСОБА_3 заборгованість за Договором про надання траншу № 1501.42428/FW1501.239 від 15.03.2012 р. в розмірі 636141,79 грн., стягнуто солідарно з ТОВ «Автотранспортне підприємство №7» та ОСОБА_2 за Договором про надання траншу № 1501.42428/FW1501.239 від 15.03.2012 р. в розмірі 636141,79 грн., стягнути з ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» та ОСОБА_5 заборгованість за Договором про надання траншу № 1501.42428/FW1501.239 від 15.03.2012р. в розмірі 636141,79 грн., стягнуто з ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 судовий збір у розмі 913,50 грн. з кожного окремо, в задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.136, 137-139).

В апеляційній скарзі (т.1 а.с.207-214) ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з нього та ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» заборгованості за договором про надання траншу від 15.03.2012 р. , як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки:

- висновок суду щодо встановлення в договорі поруки строку дії поруки протягом усього часу дії рамкової угоди, укладеної 12.03.2012 року, не відповідає встановленним на підставі достовірних доказів обставин;

- 21.07.2014 року є днем настання строку виконання основного зобов?язання, з якого має відраховуватись шестимісячний строк для пред?яв-лення кредитором вимог згідно ч.4 ст.559 ЦК України;

- зобов?язання апелянта за договором поруки припинились в зв?язку з непред?явленням позивачем протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов?язання.

В апеляційній скарзі (т.2 а.с.12-14) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови задоволення зустрічних позовних вимог, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, оскільки:

- суд безпідставно ототожнує строк дії Рамкової угоди зі строком кредитування, які за своєю природою є зовсім різними поняттями;

- зобов?язання апелянта за договором поруки припинились в зв?язку з непред?явленням позивачем протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов?язання.

В іншій частині та іншими сторонами рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» укладено кредитний договір, виконання якого було забезпечено договорами поруки, укладеними між позивачем та апелянтами, та внаслідок невиконання умов кредитного договору з боку позичальника виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржників солідпарно . Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що:

- рамковою угодою, укладеною 12 березня 2012 року між ПАТ «ПроКредитБанк» до ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», передбачено строк кредитування 84 місяці (п.2.2.),

- договором про надання траншу укладеного 15 березня 2012 року між ПАТ «ПроКредитБанк» до ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7», передбачено строк кредитування 60 місяців, від дати видачі кредиту (п.2.),

- з графіку повернення кредиту вбачається, що останній черговий платіж за кредитом позичальник повинен був здійснити 15 березня 2017 року (т.1 а.с.11-оборіт),

- з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за кредитом позичальник сплатив 02 грудня 2014 року (т.1 а.с.6),

- в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» за кредитним договором між банком та ОСОБА_3, , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договори поруки від 12 березня 2012 року № 241900-ДП1, № 244006-ДП1 та № 244010-ДП1,

- у зв'язку з невиконанням зобов'язань ТОВ «Автотранспортне підприємство № 7» за кредитним договором та наявністю заборгованості ПАТ «ПроКредитБанк» 10 березня 2015 року надіслало позичальнику та ву О.Ю. письмову вимогу про дострокове повернення кредиту протягом п'яти банківських днів (т.1 а.с.12, 13) .

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Доводи апеляційної скарги про неправильне вврахування судом першої інстанції строків кредитування за Рамкової угоди та Договором про надання траншу, а також про припинення поруки не можуть бути прийняті до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що з врахуванням останнього платежу позичальника 02 грудня 2014 року на час звернення банку до суду 25 травня 2015 року з позовом до відповідачів з вимогою про стягнення заборгованості станом на 07 квітня 2015 року вимоги до поручителів пред'явлені в межах шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за простроченими після 02 грудня 2014 року платежами.

Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 доказів, які спростовують вимоги банку, суду не надали, в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції щодо відповідальності поручителів не спростували.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо поручителів є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості з поручителів.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в зазначеній частині немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: