Ухвала

від 07.11.2016 по справі 612/760/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 612/760/16-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/790/1755/16 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання начальника Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області за матеріалами кримінального провадження № 42016221380000081 про арешт майна.

В клопотанні до районного суду начальник Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури просив накласти арешт на насіння соняшнику, яке передане на зберігання ОСОБА_7 шляхом встановлення заборони будь-кому відчужувати, використовувати, розпоряджатися вказаним майном.

Посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що актом прийому-передачі від 03.06.2016 року фермерське господарство «Ніка-2011» передало, а Головне управління Держземагенства Харківської області прийняло земельну ділянку площею 50,0000 га (кадастровий номер 6320681500:01:000:0316), що розташована на території Бурбулатівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. На момент складання акту прийому-передачі земельна ділянка знаходилась у задовільному стані та придатна для подальшого її використання за цільовим призначенням.

Відповідно до огляду місця події від 10.08.2016 року вищевказана земельна ділянка площею близько 50 га засіяна сільськогосподарською культурою соняшником, який було здійснено в 2016 році, про що свідчить наявність видимого міжряддя, яке не могло б утворитись в результаті залишку минулого врожаю.

Відповідно до інформаційної довідки за № 69935943 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на вищевказану земельну ділянку кадастровий номер якої 6320681500:01:000:0318 на даний час відсутні.

Посилається на норми ч.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» відповідно до якої самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або ненадання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Вказує, на те, що вищевказані обставини свідчать про наявність всіх елементів самовільного зайняття земельної ділянки кадастровий номер 6320681500:01:000:0318, площею 50 га.

Оглядом місця події від 23.10.2016 року, який відбувався з 14.10 год. по 17.10 год., виявлено проведення польових робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці кадастровий номер 6320681500:01:000:0318, площею 50 га, а саме зібрання врожаю соняшнику.

В ході огляду місця події слідчим вилучено насіння соняшнику, загальна вага якого разом з автомобілем та причепом склала 37960 кг.

Вказане майно слідчим передано під зберігальну розписку ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент завершення огляду місця події на частині земельної ділянки кадастровий номер 6320681500:01:000:0318 залишився не зібраний врожай соняшника.

Оглядом місця події від 23.10.2016 року, який відбувся з 21.00 год. по 23.30 год., виявлено проведення польових робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці кадастровий номер № 6320681500:01:000:0318, площею 50 га, а саме зібрання врожаю соняшнику, який залишився.

В ході огляду місця події слідчим вилучено насіння соняшнику, загальна вага якого разом з автомобілем та причепом склала 31060 кг.

Вказане майно слідчим передано під зберігальну розписку ОСОБА_7 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначає, що врожай соняшника, що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 буде використаний як доказ факту обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, посилаючись на норми ст.ст. 98, 170 КПК України.

Відмову в задоволенні клопотання слідчий суддя мотивував тим, що по даному кримінальному провадженню нікому не пред`явлена підозра, цивільний позов не заявлений, відсутні відомості про спричинення матеріальної шкоди інтересам держави або іншим особам, не обґрунтована можливість використання цього майна як доказу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, санкція зазначеної статті не передбачає конфіскацію майна, відсутні відомості про чисту вагу вилученого насіння соняшника без маси автомобілів та причепів, а тому посилається на недоведеність необхідності арешту зазначеного у клопотанні майна.

Не погодившись з таким рішенням прокурор у кримінальному провадженні начальник Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на насіння соняшнику масою 23800 кг та 15960 кг, яке передане на зберігання ОСОБА_7 , посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, не відповідає наявним фактичним даним, а вказаний зазначене в клопотанні прокурор майно, на яке повинно бути накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 на підтримку апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

- підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Між тим, вказані вимоги КПК України при поданні клопотання виконані не в повному обсязі.

В клопотанні прокурор посилаючись на вимоги ч. ч.1, 2 ст.170 КПК України вказує що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Однак прокурором не доведено при апеляційному розгляді, що саме зазначене в клопотанні майно є речовим доказом по справі, як не доведено що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати що воно є доказом злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

До того ж, в клопотанні прокурора вага насіння соняшника зазначена з урахуванням ваги автомобілів та причепів, на чому правильно наголосив слідчий суддя, а в апеляційній скарзі прокурор просить накласти арешт на насіння соняшника та вказує його чисту вагу. Тому судова колегія вважає правильним висновок слідчого судді щодо відсутності відомостей у слідчого судді при розгляді клопотання про чисту вагу насіння соняшника, оскільки з матеріалів провадження вбачається що таких даних до суду першої інстанції прокурором надано не було та в клопотанні не зазначалось.

Крім того, з матеріалів, які надійшли до апеляційної інстанції вбачається, що, дійсно, нікому не повідомлено про підозру, санкція частини першої статті 197-1 КК України не передбачає конфіскації майна, а також відсутні дані щодо спричиненої комусь шкоди, а тому, колегія суддів погоджується з правильністю посилання слідчого судді на вимоги статті 132 КПК України щодо не об`єктивності застосування арешту зазначеного в клопотанні майна.

Цивільний позов на час розгляду клопотання слідчим суддею не поданий, а розмір збитків не встановлений.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд, відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст.170 КПК України.

Колегія суддів вважає, що вартість майна, яке належить арештувати повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в той час, як вартість майна, зазначеного в клопотанні прокурора фактично не з`ясовано.

П.7 ч.2 ст.131 КПК України регламентує арешт майна як один з заходів кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують. Підстав для скасування ухвали слідчого судді за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423КПК України, колегія суддів, -

у х в а л а:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 42016221380000081 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді: