Рішення

від 17.11.2016 по справі 906/866/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" листопада 2016 р. Справа № 906/866/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 19.08.2016

від відповідачів: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (м. Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маруна Нью" (с. Соколівка Васильківський район, Київська область)

2) Приватного підприємства "Юридична компанія "Ест Верітас" (м. Житомир)

про стягнення 4157737,95 грн

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з першого відповідача на його користь борг за договорами поставки №1/14 від 13.01.2014 та №4/15 від 27.03.2015 в загальній сумі 4155737,95 грн, в тому числі: 2839956,66 грн - сума основного боргу; 554828,75 грн - пеня; 108080,74 грн - 3% річних; 652871,80 грн - інфляційні, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару. Також, про стягнення з другого відповідача на його користь борг в сумі 2000,00 грн за договором поруки від 27.03.2015.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути на користь позивача з першого відповідача - борг в сумі 2839956,66 грн; пені в сумі 551408,01 грн; 3% річних в сумі 107460,61 грн; інфляційних в сумі 652871,80 грн; з другого відповідача - борг в сумі 2000,00 грн.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідачі вимог суду не виконали, в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином (а.с. 181-182 т.2).

Так, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними прав на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідачі своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги що строк розгляду спору закінчується 17.11.2016 та те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маруна Нью" (покупець/відповідач-1) укладено договір поставки № 1/14 (а.с. 40-43 т.1).

Відповідно п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язався відповідно умов цього договору передати у власність (поставити) покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної конкретної партії, що постачається згідно договору, погоджується та визначаються сторонами у специфікації, яка виписується на кожну партію товару.

Сторонами були підписані специфікації на поставку продукції, термін поставки продукції 15 робочих днів з дати підписання сторонами специфікації (а.с. 44-59 т.1).

Так, на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 3581733,27 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 127-143 т.1).

Згідно 3.4 договору, у разі зміни курсу USD до гривні, яка може виникнути з моменту підписання цього договору і до моменту здійснення платежу за партію товару, що поставляється, підлягає зміні і визначається відповідно до наведеної формули, в разі якщо курс USD відносно гривні збільшився.

Так, на підставі даного пункту договору, сторонами підписані додатки до договору поставки, згідно яких скориговано вартість товару на загальну суму 128507,47грн (а.с.204-209 т.2).

Отже загальна сума поставки за договором № 1/14 від 13.01.2014 складає 3710240,74 грн.

Відповідачем-1 здійснена часткова оплата заборгованості на загальну суму 3117633,83 грн. Відтак, в результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію, станом на 31.08.2016 у відповідача перед позивачем існує заборгованість за даним договором в сумі 592606,91 грн.

Крім того, 27.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маруна Нью" (покупець/відповідач-1) укладено договір поставки № 4/15 (а.с. 144-150 т.1).

Відповідно п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався відповідно умов цього договору передати у власність (поставити) покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар за цінами та вартістю згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору та рахунку. Ціни і вартість в специфікації та рахунку визначаються в гривнях та із одночасним зазначенням їх грошового еквіваленту в іноземній валюті (євро) за інформаційним безготівковим курсом ПАТ КБ "Приватбанк" щодо продажу EUR/UAH за підсумками дня, що передує даті підписання сторонами цієї специфікації, на підставі даних офіційного сайту ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно п. 1.2 договору, кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної конкретної партії, що постачається згідно договору, погоджується та визначаються сторонами у специфікації, яка виписується на кожну партію товару.

Сторонами були підписані специфікації на поставку продукції, термін поставки продукції 15 робочих днів з дати підписання сторонами специфікації. Крім того, в кожній окремій специфікації вказані суми партії товару в гривнях та в євро (а.с. 156-198 т.1).

Так, на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 5968429,94 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 63-89, 136-153 т.2).

Згідно 3.4 договору, у разі зміни курсу USD до гривні, яка може виникнути з моменту підписання цього договору і до моменту здійснення платежу за партію товару, що поставляється, підлягає зміні і визначається відповідно до наведеної формули, в разі якщо курс USD відносно гривні збільшився.

Так, на підставі даного пункту договору, позивачем здійснено коригування суми вартості товару, згідно розрахунку якого сума різниці в ціні складає 389821,64 грн (а.с.37-39 т.1). Даний розрахунок був направлений відповідачу (а.с.210 т.2). Заперечення щодо розрахунку в матеріалах справи відсутні.

Отже загальна сума поставки за договором № 4/15 від 27.03.2015 складає 6358251,58 грн.

Відповідачем-1 здійснена часткова оплата заборгованості на загальну суму 4110901,83 грн. Відтак, в результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію, станом на 31.08.2016 у відповідача перед позивачем існує заборгованість за даним договором в сумі 2 247 349,75 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася та становить 2839956,66 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача-1 від обов'язку виконати свої зобов'язання за договорами, та обставини, які звільняють відповідача-1 від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки здійснив погашення заборгованості згідно договорів № 1/14 від 13.01.2014 та №4/15 від 27.03.2015, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи (а.с.60-102 т.1, а.с. 1-43 т.2).

При розгляді справи відповідачем-1 не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним свого зобов'язання з оплати виконаних робіт, не містять їх і матеріали справи. Факт наявності боргу у відповідача-1 за договорами № 1/14 від 13.01.2014 та №4/15 від 27.03.2015 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з 2 839 956,66 грн основного боргу є правомірною.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до матеріалів справи, 27.03.2015 та 15.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (як кредитором) та Приватним підприємством "Юридична компанія "Ест Верітас" (як поручителем) укладено договори поруки (а.с.110-113 т.2), за якими поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Маруна Нью" (боржник), що виникли з договорів №4/15 від 27.03.2015 та №1/14 від 13.01.2014, які були укладені між кредитором і боржником (п.1.1. договорів поруки).

Згідно змісту п.3.1. договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4 цього договору.

Відповідно до п.4.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1000,00 грн., без відшкодування кредитору збитків та сплати неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.2 ст.553 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені обставини справи, умови укладеного між позивачем та відповідачем-2 договорів поруки, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договорами №4/15 від 27.03.2015 та №1/14 від 13.01.2014, та встановлені межі відповідальності відповідача-2 за договорами поруки, господарський суд дійшов висновку, що 2000,00 грн основного боргу підлягає стягненню з відповідача-2. Решта від суми основної заборгованості за договорами №4/15 від 27.03.2015 та №1/14 від 13.01.2014, а саме, 2 837 956,66 грн, має бути стягнута з відповідача-1.

Таким чином, є доведеним факт невиконання відповідачем-1 у встановлений договорами строк свого обов'язку, а тому дії відповідача-1 є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та договорами відповідальності.

Крім того, за порушення умов договору №4/15 від 27.03.2015, позивачем за період з 09.09.2015 по 14.07.2016 нараховано пеню в сумі 551408,01 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.6.4 договору, у разі порушення покупцем умов п.3.3 цього договору, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача (правильність якого перевірена судом) розмір пені становить 551408,01 грн та, відповідно, підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних згідно договорів за період з 12.02.2014 по 14.07.2016 на загальну суму 107460,61 грн та інфляційних втрат згідно договору 1/14 від 13.01.2014 за період з лютого 2014 по липень 2016 в сумі 652871,80 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд прийшов до висновку про їх задоволення в заявленій сумі.

Відповідачі заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню - з відповідача-1 стягується на користь позивача 2 837 956,66 грн основного боргу, 107 460,61 грн 3% річних, 551 408,01 грн пені, 652 871,80 грн інфляційних; з відповідача-2 стягується на користь позивача 2000,00 грн основного боргу.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маруна Нью" (08666, Київська область, Васильківський район, с. Соколівка, вул. Леніна, 1, код 33059464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (10002, м.Житомир, майд. Путятинський, 2, оф. 220, код 38862361):

- 2 837 956,66 грн основного боргу,

- 107 460,61 грн 3% річних,

- 551 408,01 грн пені,

- 652 871,80 грн інфляційних,

- 62 275,46 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Юридична компанія "Ест Верітас" (10000, м. Житомир, вул. Київська, 79, код 38624034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (10002, м.Житомир, майд. Путятинський, 2, оф. 220, код 38862361): 2000,00 грн основного боргу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.11.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк: 1 - у справу,

2,3 - відповідачам (рек. з повід.)