Постанова

від 23.11.2016 по справі 905/2044/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.11.2016 р. справа №905/2044/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю; від відповідача:ОСОБА_5 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2016 р. у справі№ 905/2044/16 (головуючий суддя - Мальцев М.Ю., судді - Бойко І.А., Матюхін В.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морське постачання та сервіс", м. Маріуполь, Донецька область доДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м. Маріуполь, Донецька область простягнення 11 525,81 дол. США

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морське постачання та сервіс" (далі - ТОВ "Морське постачання та сервіс", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (далі - ДП "Маріупольський морський торговельний порт", відповідач) 11 950,00 дол. США.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивач зменшив розмір позовних вимог та за остаточними вимогами просив стягнути з відповідача 11 525,81 дол. США.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2016 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 525,81 дол. США, а також судовий збір в сумі 4 322 грн. 54 коп.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області, ДП "Маріупольський морський торговельний порт" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги № 18/524 від 07.11.2016 р., заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про понесення позивачем витрат на транспортування спірного вантажу.

Апелянт вважає, що господарським судом Донецької області неправомірно не застосовані норми ст. 540 ЦК України, ст. 224 ГК України, оскільки, на думку відповідача, до спірних правовідносин застосовується солідарна відповідальність боржників за порушення зобов'язання.

Представник позивача в судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги № 18/524 від 07.11.2016 р.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, між позивачем, як експедитором, та відповідачем, як портом, укладено договір про надання послуг № 04-6/209/21 від 26.12.2012 р., згідно з умовами якого експедитор доручає, а порт бере на себе обов'язки щодо перевалки з морських суден на залізничний та автомобільний транспорт імпортних та транзитнихгенеральних вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується оплатити виконані відповідачем роботи та надані послуги.

Позивач повідомив відповідача про необхідність розформування та відвантаження контейнеру MBSU2803178, про що свідчать наряд № М1958 від 12.07.2013 р. на відвантаження транзиту в контейнерах (автотранспортом) та коносамент № 8. У вказаному коносаменті також зазначено номер контейнеру, його вага, отримувач вантажу та адреса.

Працівниками порту було видано вантаж згідно міжнародної товарно - транспортної накладної (CMR) № 1185207, що підтверджується видатковим ордером № 890 від 23.07.2013 р.

Відповідач у міжнародній товарно - транспортній накладній № 1185207 зробив запис, що 23.07.2013 р. зі складу імпорту вивезли вантаж, який було перевантажено з контейнеру MBSU2803178.

25 липня 2013 р. відповідач листом №0005935 повідомив позивача, що при відвантаженні вантажу для одержувача "Єсмальглас Ітака Русія" п. Каменоломні, Росія (матеріали для виробництва керамічної плитки), який прибув в контейнері MBSU2803178 на т/х ОСОБА_6 17.07.2013р., згідно коносаменту № 8, згідно наряду №1958 сталася помилка, а саме - фактично на автомобіль К240ЕУ161/РР032861 був завантажений вантаж (матеріали для виробництва керамічної плитки), який прибув в контейнері MBSU2802839 на т/х Ізмаїл 13.07.2013 р., згідно коносаменту № 14, призначений одержувачу ТОВ "Карпатська кераміка", м. Калуш, Україна.

Крім того, у даному листі відповідач просив інформувати його про необхідні заходи для повернення вантажу та повідомити попередню вартість витрат.

В подальшому зазначений вантаж було направлено на Таганрозький митний пост Федеральної митної служби Росії.

Таганрозьким митним постом Федеральної митної служби Росії порушено справу про адміністративне правопорушення у відношенні товару, який прибув 15 липня 2013 року на автотранспортному засобі К240ЕУ161/РР032861, так як даний товар не відповідав відомостям, зазначеним у митній декларації, про що свідчить протокол про арешт товарів, транспортних засобів та інших речей від 05 серпня 2013 р.

Згідно звіту № 0000181 від 25 липня 2013 року про прийняття товарів на зберігання, вантаж був арештований і поміщений на зберігання на СТЗ ТОВ "РОСТЭК" - ТАГАЗ", оскільки вантаж, що прибув 17.07.2013 року на т/х "Медазов Джулія" в морський порт Маріуполь в контейнері № MBSU2803178 (матеріали для виробництва керамічної плитки) призначався для одержувача ТОВ "Эсмальглас-Ітака Русія".

Враховуючи зазначені обставини, між одержувачем вантажу ТОВ "Эсмальглас-Ітака Русія" був укладений договір на оплатне надання послуг з митним брокером ТОВ "МАРШАЛ" від 08 квітня 2010 р. №031/10, а митний брокер ТОВ "МАРШАЛ" має Договір з СТЗ ТОВ "РОСТЭК - Тагаз" про надання послуг із зберігання товарів і транспортних засобів на складі тимчасового зберігання від 02 липня 2013 р. №48/13-СВХ.

Відповідно до листа № 148 від 21 жовтня 2013 р. товар, який прибув на автотранспортному засобі К240ЕУ161/РР032861 на адресу ТОВ "Эсмальглас-Ітака Русія" був поміщений на тимчасове зберігання, вартість зберігання визначена у відповідності з тарифами на зберігання товарів на СТЗ ТОВ "РОСТЭК - Тагаз".

ТОВ "Эсмальглас - Ітака Русія" звернулося до позивача з претензійним листом від 11.11.2013 р. № 264 з вимогою відшкодувати всі витрати, пов'язані з допущеною робітниками порту помилкою на суму 172202,33 руб. (сто сімдесят дві тисячі двісті два рубля тридцять три копійки), яка складається з 35000 руб. - транспортні послуги Маріуполь-Маркін (згідно з договором маршрут перевезення: м. Маріуполь (Україна) - м. Шахти (Росія). Послуга надавалась ЗАТ "Стар-Центрум" на замовлення ТОВ "Таганрогский Логистичний Терминал Маршалл", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься електронний документ про перерахування в тому числі зазначених коштів за відповідним рахунком № 96 ТОВ "Эсмальглас-Ітака Русія" компанії ТОВ "Таганрогский Логистический Терминал Маршалл".

Станом на 11.11.2013 р. офіційний курс української гривні до російського рубля, встановлений Національним банком України становив 2,4558 за 10 російських рублів. Тобто, сума вищевказаної претензії складає 42 289,4482 гривні.

Офіційний курс української гривні до долара США, встановлений Національним банком України, на 11.11.2013 р., становив 799,3000 гривні за 100 доларів США.

Таким чином, сума претензії ТОВ "Эсмальглас - Ітака Русія" від 11.11.2013 р. № 264 складає 5 290,8105 доларів США, внаслідок чого позивачем було зменшено розмір заявлених позовних вимог.

Позивач стверджує, що на підставі усної домовленості з відповідачем він сплачує витрати, а потім пред'являє їх відповідачу, після чого відповідач сплачує всю суму, що відповідачем належними та допустимими доказами, у розумінні приписів чинного законодавства, не спростовано.

Вказана обставина стала підставою для укладання договору б/н про надання послуг від 01.08.2013 р. між позивачем до ТОВ "Еко-Лайн", за умовами якого ТОВ "Еко-Лайн" приймає на себе зобов'язання по наданню послуг щодо повернення товару-фрита, що надійшов за накладною (CMR) №85207 від 23.07.2013 р.

20 лютого 2014 року Таганрозьким міським судом Ростовської області прийнято Постанову про припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.

Так, ТОВ "Еко-Лайн" виконало свої зобов'язання за договором б/н про надання послуг від 01.08.2013 р. щодо повернення товару та виставило рахунок №2 від 28.11.2014 р. на суму 6235,00 доларів США, на оплату якого позивачем було перераховано кошти у розмірі 6235,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №4610 від 18.12.2014 р.

6235 дол. США складаються з :

560 дол. США - навантажувально-розвантажувальні роботи пов'язані з ідентифікацією вантажу,

400 дол. США - агентська винагорода,

1900 дол. США - транспортні послуги Таганрог - Маріуполь,

3375 дол. США - послуги по тимчасовому зберіганню.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами відшкодувати понесені позивачем витрати, що підтверджується листами № 017 від 17.01.2014 р., № 23 від 10.02.2016 р. та претензіями № 230 від 30.12.2014 р., № 43 від 06.04.2015 р., які залишені відповідачем без виконання.

Оскільки помилка відповідача під час завантаження невідповідного вантажу на автотранспортний засіб призвела до арешту вантажу та значних витрат позивача, які пов'язані з його поверненням на територію порту, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Донецької області.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов'язання (договору).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2. ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:

1) протиправність поведінки;

2) збитки, як результат протиправної дії;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вина особи, що заподіяла збитки.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Тобто, вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та саме на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Умовами Пункту 5.5.1. розділу 5 Договору про надання послуг № 04-6/209/21 від 26.12.2012 року передбачено, що порт, зокрема, несе відповідальність: у разі допущеної портом недбалості або його неправильних дій порушуючи інструкції експедитора.

Також, п. 8.3 в основних умовах транспортно-експедиторського обслуговування вантажів в Маріупольському морському торговому порту (Додатку № 1 до Зводу звичаїв Маріупольського морського торгового порту) визначено, що порт несе відповідальність за недостачі, пошкодження, пересортицю вантажів, які сталися з його вини в розмірі дійсної шкоди, а також за простої і пошкодження з його вини вагонів, суден і суднового обладнання.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що позивачем доведено наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача позивачем в результаті понесено збитки в сумі 11 525,81 дол. США, які виникли через помилку працівників відповідача під час завантаження невідповідного вантажу на автотранспортний засіб, що призвело до арешту вантажу та значних витрат позивача, які пов'язані з його поверненням на територію порту.

Таким чином, вина відповідача є доведеною, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності відповідних документів, які підтверджують понесення позивачем витрат та застосування до правовідносин у даній справі норм чинного законодавства про солідарну відповідальність боржників судовою колегією оцінюються критично, оскільки даним доводам відповідача місцевим господарським судом надана належна правова оцінка, що відображено у оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2016 р. у справі № 905/2044/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2016 р. у справі № 905/2044/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1. позивачу;

2. відповідачу;

3. у справу;

4. ГСДО;

5. ДАГС.