Постанова

від 23.03.2007 по справі 15/35-07-402а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/35-07-402А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "23" березня 2007 р. Справа  № 15/35-07-402А

 15 год. 05 хв.                                                                                   м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді –                 Петрова В.С.

При секретарі                               Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                             Драганов Д.М.;

від відповідача –                         Притула Г.Л., Горєлова Л.М.;

від прокуратури -                         не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за участю прокуратури  Одеської області, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 000114/1600/0-18562 від 28.09.2006 р. про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 352 658,00 грн., посилаючись на невідповідність вказаного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 січня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/35-07-402А та призначено попереднє засідання.

У попередньому судовому засіданні від 14.02.2007 р. за заявою Заступника прокурора Одеської області до участі у справі допущено прокуратуру Одеської області з метою захисту інтересів держави.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 лютого 2007 р. у справі № 15/35-07-402А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 000114/1600/0-18562 від 28.09.2006 р., № 00009216-00/1-9168 від 20.07.2006 р., № 000114/1600/2-18949 від 09.10.2006 р., № 000114/1600/3-22099 від 21.12.2006 р. про відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 352 658,00 грн.

Відповідач позов не визнає та вважає його безпідставним з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 63-64), тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

13.06.2006 року працівниками Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм”, поданої за квітень 2006 року (вх. № 1-3719 від 18.05.2006 р.).  

За результатами зазначеної перевірки Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області складено акт № 1337/1600 від 13.06.2006 р., на підставі якого 14.06.2006 р. Ізмаїльською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 000092/16-00/7976 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 352 658 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2006 р.,  позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 58 від 29.06.2006 р. Рішенням Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області № 9367/25-045 від 18.07.2006 р. про результати розгляду первинної скарги вищезазначене податкове повідомлення-рішення № 000092/16-00/7976 було залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення. За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2006 р. № 000092/16-00/1-9168 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 352 658,00 грн.

Також Кредитна спілка „Придунав'я” звернулась з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації в Одеській області на податкові повідомлення-рішення від 14.06.2006 р. та 20.07.2006 р., а також на рішення про результати розгляду первинної скарги № 9367/25-045 від 18.07.2006 р. Проте, під час розгляду повторної скарги позивача 28.09.2006 р. Ізмаїльською ОДПІ було направлено позивачу на підставі акту перевірки від 13.06.2006 р. податкове повідомлення-рішення форми „В3” від 28.09.2006 р. № 000114/1600/0-18562 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на суму 352 658 грн. взамін податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 р. № 000092/16-00/0-7976 за формою „В1”, яке вважається відкликаним. У зв'язку з цим рішенням ДПА в Одеській області від 29.09.2006 р. № 26709/25-0007 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 28.09.2006 р. № 000114/1600/0-18562 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення. За результатами розгляду повторної скарги Ізмаїльською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2006 р. № 000114/1600/2-18949.

Так, податкові повідомлення-рішення від 28.09.2006 р. № 000114/1600/0-18562, від 20.07.2006 р. № 000092/16-00/1-9168, від 09.10.2006 р. № 000114/1600/2-18949 та рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги і рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України від 12.12.2006 р. № 13940/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 28.09.2006 р. № 000114/1600/0-18562 та рішення ДПА в Одеській області від 29.09.2006 р. № 26709/25-0007 залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення. На підставі рішення ДПА України Ізмаїльською ОДПІ Одеської області 21.12.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 000114/1600/3-22099 про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 352 658,00 грн.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у зв'язку з порушенням, на думку відповідача, позивачем п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7  Закону України „Про податок на додану вартість”, яким визначені особи, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Так, пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Так, згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Підпунктом 7.5.1 зазначеного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з таких подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Також підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”  визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2006 року позивачем було придбано основні засоби на суму 2115 950,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- договором купівлі-продажу легкового автотранспорту № 20/03/06 від 15.03.2006 р. з КФГ „Бах”, актом приймання-передачі до цього договору від 15.03.2006 р., накладною № 13  від 20.03.2006 р., податковою  накладною № 13 від 20.03.2006 р., платіжним дорученням № 200 від 23.03.2006 р.

- договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 10/03/06 від 10.03.2006 р. з КФГ „Бах”, актом приймання-передачі до цього договору, накладною № 11 від 10.03.2006 р., податковою накладною № 11 від 10.03.2006 р., платіжними дорученнями № 162 і № 163 від 13.03.2006 р.;

- додатковою угодою № 1 від 10.03.2006 р. до договору купівлі-продажу сільськогосподарського устаткування від 15.02.2006 р. з КФГ „Бах”, накладною № 12 від 10.03.2006 р., податковою накладною № 12 від 10.03.2006 р., платіжним дорученням № 161 від 13.03.2006 р.;

- договір купівлі-продажу від 10.03.2006 р. з ПСП „Агропродукт”, договором купівлі-продажу № 2 від 10.03.2006 р., специфікацією до договору купівлі-продажу № 2 від 10.03.2006 р.; актом приймання-передачі нерухомого майна, актом приймання-передачі обладнання від 13.03.2006 р, актом № 2 приймання-передачі майна, податковими накладними № 8 і № 9 із доповненням, платіжними дорученнями № 158 від 10.03.06 р. та № 164 від 13.03.2006 р.;

- накладною № 47 від 23.03.2006 р. від ПП „Юлія”, податковою накладною № 43 від 23.03.2006 р., платіжним дорученням № 198 від 23.03.2006 р.

Як встановлено судом, суму ПДВ, сплачену позивачем у зв'язку з придбанням вказаних основних засобів і підтверджену податковими накладними, що відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем було включено до складу податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування. При цьому слід зазначити правомірність включення сплаченої позивачем у зв'язку з придбанням основних засобів суми ПДВ відповідачем не оспорюється.

Разом з тим у відповідності з п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7  Закону України „Про податок на додану вартість” такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

- була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Таким чином, враховуючи те, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість з складається з суми податкового кредиту, яка виникла внаслідок придбання позивачем основних засобів (матеріальні цінності, що призначені позивачем для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом), суд вважає, що положення п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не поширюється на позивача.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, на те, що позивач був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість тільки 17.01.2006 р., тому не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2006 р. з наступних підстав. Так, на думку відповідача, зазначення законодавцем в п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” фрази „крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів” поширюється лише на обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, на думку суду, такий висновок відповідача є його особистим трактуванням вищезазначених положень п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та не підтверджується жодною нормою чинного законодавства, у зв'язку з чим не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у наданні позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 352 658,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм” до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області за участю прокуратури Одеської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області №. 000114/1600/0-18562 від 28.09.2006 р, № 000092/16-00/1-9168 від 20.07.2006 р., № 000114/1600/2-18949 від 09.10.2006 р., № 000114/1600/3-22099 від 21.12.2006 р.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20.04.2007 р.

                    Суддя