Постанова

від 04.04.2007 по справі 15/61-07-878а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/61-07-878А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "04" квітня 2007 р.Справа  № 15/61-07-878А

   15 год. 50 хв.                                                                                   м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді –                   Петрова В.С.

При секретарі –                           Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –                 не з'явився,

від відповідача –             Горбатій М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області до 1 Гарнізонного будинку офіцерів про стягнення 2 826,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про стягнення з 1 Гарнізонного будинку офіцерів податкової заборгованості по податку з власників транспортних засобів в сумі 2 826,14 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 лютого 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/61-07-878А та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2007 р. у справі № 15/61-07-878А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 60-61), при цьому відповідач посилається на те, що військові частини не є платниками податку з власників транспортних засобів, тому просить суд відмовити у задоволенні позову. Також у судовому засіданні представник відповідача зазначив про сплив строку давності на звернення позивача  до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по податку з власників транспортних засобів за 2003-2005 рр.     

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі наказу Міністра оборони України № 77 від 26.03.1996 р. були створені Центри культури, просвіти і дозвілля Збройних сил України.

Згідно Наказу командувача військами Південного оперативного командування від 23.12.1999 р. № 384 „Про перейменування центрів культури, просвіти і дозвілля Збройних Сил України” центри культури, просвіти і дозвілля Збройних сил України були перейменовані в Будинки офіцерів Збройних Сил України.

Так, 1 Гарнізонний будинок офіцерів включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є установою державної форми власності, вид діяльності - оборона, КВЕД 75.22.0 та підпорядкований Міністерству оборони України,  згідно довідки Головного організаційно-мобілізаційного управління Генерального штабу Збройних Сил України  № 89 від 13.03.2000 р. (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 11.12.2003 р. за відповідачем рахувалась недоїмка по податку з власників транспортних засобів в сумі 775,63 грн. Зазначену суму податку було нараховано на підставі поданих відповідачем до ДПІ розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Так, 30.01.2003 р. позивачем було подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2003 рік, згідно якого  відповідачем визначено суму податку в розмірі 425,00 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року № 1963-XII (в редакції, що діяла у 2003 році) у порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Також за 4 квартал відповідачу було нараховано суму податку в розмірі 106,25 грн.  

Крім того, Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією були проведені перевірки відповідача щодо своєчасності надання розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин на 2004 та 2005 рр., якими встановлено порушення відповідачем ст. 6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, а саме: відповідачем фактично не подані розрахунки по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин. За результатами вказаних перевірок позивачем були складені акти № 983/17-1 від 01.04.2004 р. та № 1096/17-1 від 19.05.2005 р., на підставі яких Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001211702/0 від 05.04.2004 р. та № 0001561702/0 від 25.06.2005 р. про визначення штрафних санкцій на загальну суму 340,00 грн.

За результатами скарги відповідача на податкове повідомлення-рішення від 31.08.2006 р. № 0009891702/0 позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2006 р. № 0009891702/1 про визначення відповідачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн.

Також з 01.11.2006 р. по 06.11.2006 р. Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку 1 Гарнізонного будинку офіцерів з питань нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів за період з 04.11.2004 р. по 03.04.2006 р., за результати якої складено акт № 2848/17-2-09563302 від 06.11.2006 р. На підставі вказаного акту перевірки Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010641702/0 від 08.11.2006 р. про визначення відповідачу суми податкового зобов'язання  по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в розмірі 1009,38 грн. (за 4 кв. 2004 р. – 106,25 грн., за 1 кв. 2005 року –106,25 грн., за 2-4 кв. 2005 р. в сумі 478,13 грн., за 1 та 2 кв. 2006 р. –318,75 грн.) і штрафних (фінансових)  санкцій в розмірі 504,69 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою передбачено нарахування пені після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу, відповідачу була нарахована позивачем пеня в сумі 89,56 грн.

При цьому позивач вказує, що відповідачем у 2006 році було сплачено 169,37 грн.

Таким чином, у зв'язку з несплатою відповідачем решти суми податкового боргу в добровільному порядку Білгород-Дністровська ОДПІ звернулась до господарського суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по податку з власників транспортних засобів в розмірі 2 826,14 грн. на підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Проте, як встановлено судом, у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 21.07.2006 р. відповідачем були подані до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції уточнюючі розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2002 рік та за 2003 рік (а.с. 55-56), згідно яких сума зазначеного податку за 2002-2006 рр. дорівнює 0 грн. Також уточнюючі розрахунки за 2004 рік, 2005 рік та 2006 рік були подані відповідачем до позивача 20.02.2007 р.(а.с. 57-59), згідно яких сума зазначеного податку за 2002-2006 рр. дорівнює 0 грн. При цьому слід зазначити, що подані відповідачем уточнюючі розрахунки були прийняті відповідачем.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Під час розгляду справи відповідач пояснив, що викладене обумовлене тим, що згідно ст. 14 Закону України від 05.10.2000 р. № 2019-ІІІ „Про внесення змін до Закону України „Про Збройні Сили України” земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Також суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовною заявою з вимогами про стягнення  з відповідача суму заборгованості в розмірі 1221,88 грн., що рахувалась за відповідачем станом на 31.12.2005 р.  згідно даних облікової картки позивача (а.с. 43).

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, з урахуванням викладеного строк для звернення позивача до адміністративного суду з вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості, що рахувалась за відповідачем станом на 31.12.2005 р. закінчився 31.12.2006 р. Так, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 826,14 грн., в яку включено і суму боргу в розмірі 1221,88 грн., лише 06.02.2007 р., тобто після сплину встановленого законом річного строку для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по податку з власників транспортних засобів в розмірі 1221,88 грн.

Відповідно до ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Однак, позивач з клопотанням про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості, що рахувалась за відповідачем станом на 31.12.2005 р. до суду не звертався.  

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги  Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про стягнення з 1 Гарнізонного будинку офіцерів заборгованості в розмірі 2 826,14 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області до 1 Гарнізонного будинку офіцерів про стягнення 2 826,14 грн. відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 25.04.2007 р.

                             Суддя