Постанова

від 20.04.2007 по справі 15/78-07-1473а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/78-07-1473А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "20" квітня 2007 р. Справа  № 15/78-07-1473А

     17 год. 47 хв.                                                                            м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді –                   Петрова В.С.

При секретарі –                           Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                           Кутателадзе В.О.;

від відповідача –                       Богорел С.В., Біляк Г.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 05.02.2007 р. № 0001142301/3 та № 0001152301/3. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність визначення відповідачем позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1 234 514 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.09.2006 р. у зв'язку з відсутністю порушення позивачем вимог п. 6.2.1. п. 6.1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р., а також на неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 529 100 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 лютого 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/78-07-1473А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 березня 2007 р. у справі № 15/78-07-1473А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду на 02 квітня 2007 р.

Відповідач з позовними вимогами не згоден з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с. 189-191 т. 2), в яких посилається на правомірне визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування у зв'язку з встановленням проведеною відповідачем перевіркою порушення позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 18.09.2006 р. по 28.09.2006 р. на підставі направлення від 18.09.2006 р. № 318/23 згідно ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. працівниками Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” (код ЄДРПОУ 22447500) з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування на поточний рахунок у банку за червень 2006 року та липень 2006 року.

За результатами перевірки було складено акт від 28.09.2006 р. № 1386/23/22447500, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001142301/0 від 29.09.2006 р. щодо зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 529 100 грн. у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” та податкове повідомлення-рішення № 0001152301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість  в розмірі 966 413 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 268 101 грн. у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 17.1.3 ст. 17 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач оскаржив зазначені вище повідомлення-рішення № 0001142301/0 та №  0001152301/0 до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області. За результатами розгляду скарги ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийнято рішення про результати розгляду скарги від 23.10.2006 р. № 7703/10/23-028/с, яким податкові повідомлення-рішення № 0001142301/0 та № 0001152301/0 від 29.09.2006 р. залишено без змін, а скаргу –без задоволення. На підставі вказаного рішення про результати розгляду скарги 23 жовтня 2006 р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001142301/1 та № 0001152301/1.

ТОВ з ІІ „Трансінвестсервіс” звернулось з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації в Одеській області на податкові повідомлення-рішення № № 0001142301/1 та № 0001152301/1 від 23.10.2006 р. Рішенням ДПА в Одеській області від 17.11.2006 р. № 27873/10/25-0007 про результати розгляду повторної скарги скаргу ТОВ з ІІ „Трансінвестсервіс” залишено без задоволення. За результатами розгляду повторної скарги ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2006 р. № 0001142301/2 та № 0001152301/2.

Так, податкові повідомлення-рішення від 21.11.2006 р. позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації України. Рішенням ДПА України від 27.01.2006 р. № 874/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення від 21.11.2006 р. № 0001142301/2 та № 0001152301/2 ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області залишені без змін, а скаргу позивача –без задоволення. На підставі рішення ДПА України ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області 05.02.2007 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001142301/3 та № 0001152301/3, що оскаржуються позивачем.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0001142301/3 та № 0001152301/3 від 05.02.2007 р. прийняті ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області в порушення норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що в ході проведеної ним  позапланової виїзної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області виявлено  низку порушень з боку ТОВ з II „Трансінвестсервіс” Закону України „Про податок на додану вартість”, які полягають у тому, що зазначеним товариством несплачений податок на додану вартість з приводу оплати виконаних робіт по договорам, укладеними з нерезидентами або резидентами, з надання послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт. Також відповідач зазначає, що ТОВ з II „Трансінвестсервіс” не являється власником товарів, які навантажує та розвантажує, проте на момент перевірки надання послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт підприємством було підтверджено рахунками з зазначенням вантажовідправника - нерезидента; коносаментами; відомостями доходів за накопичення судових партій експортних вантажів; вантажно-митними деклараціями;    актами здачі-приймання виконаних робіт; договорами підприємства з замовниками супутніх послуг по експортним, транзитним вантажам. Таким чином, платник податку –ТОВ з II „Трансінвестсервіс” за перевіряємий період надавав вказані послуги власникам товарів –іншим платникам податків на підставі договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари. Враховуючи те, що надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування, експедирування, страхування вантажів, порти та інші підприємства здійснюють обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснюють безпосередньо експорт таких товарів, тому право на застосування нульової ставки до операцій з надання перерахованих та подібних їм послуг відсутнє. За таких обставин, на думку відповідача зазначені послуги підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими Законом, згідно з якими об'єкт оподаткування при наданні послуг визначається, виходячи з їх місця поставки. Так, при наданні послуг, місце поставки яких згідно із вищевказаними правилами визначено на митній території України, вартість цих послуг включається в базу оподаткування та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що з урахуванням наведених фактів відповідачем було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування та донараховано суму податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.   Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав.

Як встановлено судом, 31.03.2003 р. між ТОВ з ІІ „Трансінвестсервіс” та фірмою „Сargotrans International Ltd” (Великобританія) був укладений договір № UML-310303 про перевалку, зберігання та експедирування зернових вантажів, згідно з яким замовник доручає, а підприємство приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по зберіганню, перевалці та експедируванню зернових вантажів.

На виконання зазначеного договору позивачем у червні та липні 2006 року на території України були виконані (надані) роботи (послуги) по організації вантажно-розвантажувальних робіт, здійснене транспортне експедирування та оформлення коносаментів по обробці вантажів, які експортувалися за межі митної території України.

За виконані послуги по організації вантажно-розвантажувальних робіт, за здійснене транспортне експедирування та оформлення коносаментів по обробці вантажів позивач виставив контрагентам для здійснення оплати вартості наданих послуг (робіт) інвойси та склав відомості по накопиченню судової партії при навантаженні на судна з зазначенням в них ПДВ за ставкою 0%.

Згідно п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено об'єкт оподаткування ПДВ.

В п. 6.2 ст. 6 того ж Закону зазначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно п. 1.14 ст. 1 вищевказаного Закону супутні послуги –послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Вищевикладене та надані позивачем до суду договір, інвойси, довідки, коносаменти,  розрахунки  митної  вартості, ВМД, акти  здачі - приймання  робіт свідчать, що витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню включаються в митну вартість товарів, а послуги, які надав позивач (підприємство) контрагентам (нерезидентам) за вказаними договорами, є послугами, супутніми експорту товарів, які оподатковуються ПДВ за ставкою 0%.

Зазначене спростовує ствердження відповідача щодо порушення позивачем п. 6.1, п.п. 6.2.1 п. 6.2, п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, наведені в акті перевірки та запереченнях на позов, оскільки не свідчить про завищення позивачем бюджетного відшкодування по ПДВ за червень-липень 2006 р. та про заниження позивачем податкового зобов'язання по ПДВ.

До того ж, суд вважає безпідставними зазначення в оскаржуваних позивачем в якості підстав для їх прийняття порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” та п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки від 28.09.2006 р., на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зазначені вище порушення взагалі не були встановлені проведеною відповідачем перевіркою. Крім того, стаття 4 Закону України „Про податок на додану вартість” не містить взагалі підпункту 4.1.1.

Також підпункт 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.   

Однак, чим саме позивач порушив наведену вище норму Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідач в акті перевірки не вказав, не довів відповідач факт встановлення цих порушень і суду. У зв'язку з цим, на думку суду, відповідач необґрунтовано визначив вищевказані норми законодавства підставами для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваних  повідомлень-рішень.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 966 413 грн. та штрафні санкції в розмірі 268 101 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0001152301/3 від 05.02.2007 р. та неправомірно зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 529 120,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0001142301/3 від 05.02.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтерновському районі Одеської області № 0001142301/3 та № 0001152301/3 від 05.02.2007 р.  скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

     Повний текст постанови складено 24.04.2007 р.

                                 Суддя