Рішення

від 23.11.2016 по справі 384/570/16-ц

ВІЛЬШАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 384/570/16-ц

№пр. 2/384/195/2016

23 листопада 2016 року

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді Сорокіної О.О.,

з участю секретаря судового засідання Лалаяна А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Вільшанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на те, що 19 липня 2013 року помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4, якому належав житловий будинок, розташований в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Центральній, 55. ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом, але не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок. У зв'язку з наведеним, просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Центральній, 55, після смерті її батька ОСОБА_4, який помер 19 липня 2013 року.

Позивач та представники позивача в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву, в якій просять справу слухати у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутність представника Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач народилася 20 жовтня 1963 року в с. Плоско-Забузьке Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії V-УР №0491856, виданого 30 листопада 1963 року Плоско-Забузьким сіль. РАЦС Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.40). У вказаному свідоцтві про народження батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

11 грудня 1982 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з «Даценко» на «Довгошея», про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ОЛ №386238, виданого 11 грудня 1982 року Побузькою селищною радою Голованівського району Кіровоградської області (а.с.41).

ОСОБА_4 помер 19 липня 2013 року в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОЛ №170569, виданого 23 липня 2013 року Плоско-Забузькою сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області (а.с.7).

Відповідно до інформації приватного нотаріуса Вільшанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за №297/01-16 від 17.10.2016 року в провадженні приватного нотаріуса Вільшанського районного нотаріального округу знаходиться спадкова справа №48/2013 щодо майна померлого 19 липня 2013 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкова справа відкрита за заявою дочки померлого - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, про прийняття спадщини (заява від 17.12.2013 року №132). Інформації про наявність інших спадкоємців в спадковій справі немає. 02 вересня 2015 року за реєстровим № 445 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад, що знаходиться у Вільшанському ТВБВ №10010/0134 філії-Кіровоградського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк» та за реєстровим № 446 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку за кадастровим номером 3524383000:02:000:0280 загальною площею 3,7958 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_3. 10 жовтня 2016 року звернувся представник спадкоємця ОСОБА_3 ОСОБА_8 А.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (заява від 10.10.2016 року № 165). Відповідно до його заяви спадщина складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під № 55, розташованого на вул. Центральна в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області, на яку ще не отримано свідоцтво (а.с.34).

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Вільшанського районного нотаріального округу від 10 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під №55, розташованого в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Центральна, що залишився після смерті її батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 19 липня 2013 року, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на зазначений житловий будинок (а.с.17).

Відповідно до довідки Ульяновського КМБТІ, право власності на житловий будинок за №55 по вул. Центральна в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області не зареєстровано.

Згідно технічного паспорта від 12.11.1991 року на житловий будинок розташований в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області, виготовленого Ульяновським КМБТІ, зазначений будинок побудований до 1917 року, власником якого зазначено ОСОБА_4 (а.с.13-15).

Відповідно до погосподарських книг №1 Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області по особовим рахункам №47 за період з 1991 року по 1995 рік, та виписки з погосподарської книги по особистим рахункам на ім'я ОСОБА_4 №50 за період з 1971 року по 1973 рік, №51 за період з 1967 року по 1969 рік, №53 за період з 1964 року по 1966 рік, №57 за період з 1961 року по 1963 рік, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_4 значиться головою сім'ї.

Як вбачається, з рішення виконавчого комітету Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області від 04 лютого 2016 року №31 «Про затвердження вулиць та нумерації будинків в с. Плоско-Забузькому», яким затверджено вулиці та нумерацію будинків в с. Плоско-Забузькому згідно з додатком «Списки вулиць по Плоско-Забузькій сільській раді станом на 1994 рік з уточненням на 01.02.2016 року», власник будинку по вулиці Центральна 55 значиться ОСОБА_4.

Згідно копії довідки Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області від 25 жовтня 2013 року №197, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 19 липня 2013 року, з 1964 року та по день смерті постійно проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3. На день смерті ОСОБА_4 із його спадкоємців разом з ним ніхто не проживав і не був зареєстрований. Від імені ОСОБА_4 сільською радою заповіти не посвідчувались.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У частині другій ст. 1223 ЦК України зазначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачає обов'язкової реєстрації таких прав.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 13 червня 2012 року за наслідками розгляду справи за №6-54цс12).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч.1 та ч.2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, 5 серпня 1992 року було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Відповідно листа Міністерства юстиції України № 19-32/319, від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Відповідно до додатку 3 "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно" рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом Мінкомгоспу УРСР від 31.01.1966 року (надалі Інструкція), реєстрації підлягали лише всі будинки та домоволодіння в межах міста і селища міського типу Української РСР, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах. Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у погосподарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності. Законодавством, яке діє на час відкриття спадщини, врегульовано питання спадкування цього майна, а не його належність спадкодавцю.

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 1/5 від 19 січня 1976 року, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Житлові будинки, побудовані до 05 серпня 1992 року на земельній ділянці, яка була відведена для такого будівництва та у сукупності з висновком про технічний стан і погодження з відповідними службами судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючий документ.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов'язковим. Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Враховуючи вище наведене суд вважає, що право власності спадкодавця на спірний будинок встановлено матеріалами справи, підтверджено технічним паспортом від 12.11.1991 року та записами в погосподарських книгах.

За таких підстав, вимога позивача про визнання права власності в порядку спадкування майна ОСОБА_4, який помер 19 липня 2013 року, а саме житлового будинку, розташованого по вул. Центральна, 55 в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області, підлягає задоволенню, оскільки захистити невизнане право позивача іншим способом ніж в судовому порядку неможливо. А тому суд приходить до висновку, що є усі достатні підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, відповідно до ст. 1218 ЦК України, оскільки вона є спадкоємцем першої черги за законом та вчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Плоско-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області вул. Центральна, 55, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, який помер 19 липня 2013 року в с. Плоско-Забузьке Вільшанського району Кіровоградської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Вільшанський районний суд Кіровоградської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Сорокіна