ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2016Справа №910/17873/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА ПОЛІГРАФ"
про стягнення заборгованості 45 464,56 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Якуб Г.О. - за довіреністю №51 від 17.08.2016 року;
від відповідача: не з'явилися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА ПОЛІГРАФ" про стягнення заборгованості 45 464,56 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг централізованого опалення та постачання гарячої води від позивача згідно умов Договору №430041/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 05.04.2016 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 20 768,06 грн. - заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, 20 768,06 грн. - пені, 3 250,56 грн. - інфляційних втрат, 677,88 грн. - 3% річних, 1 378,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26.10.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи на 01.11.2016 року.
01.11.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 20 768,06 грн. - заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, 20 768,06 грн. - пені, 3 590,58 грн. - інфляційних втрат, 674,37 грн. - 3% річних.
В судове засідання 01.11.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 30.09.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 01.11.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
05.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі по тексту - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА ПОЛІГРАФ" (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено Договір №430041/2юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1. Договору) Виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до п.п. 2, 3 Договору, суб'єктом користування послугами є власник нежитлового приміщення по бул. Я. Гашека, буд. 16, опалювальна площа (об'єм) нежитлового приміщення 74,10 кв.м.
Згідно з п. 8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 13 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Цей Договір укладається на строк до 05.04.2017 року і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання, необхідність перегляду. Дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які виникли між сторонами до моменту його укладення відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, а саме з 01.07.2014 р. (пункти 30, 31 Договору).
На виконання умов Договору Позивач у період з 01.09.2014р. по 01.07.2016р. надав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується звітами про добові параметри теплопостачання, інформацією про відключення до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води нежитлових приміщень у будинках, виданою Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".
Крім того, на виконання умов Договору Позивачем виписані рахунки-фактури на оплату за період вересень 2014р. - липень 2016 р., а Відповідачем в свою чергу були частково сплачені грошові кошти на загальну суму в розмірі 4 360,76 грн., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг від позивача, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх сплати в розмірі 20 768,06 грн. (за період з лютого 2015р. по липень 2017 року).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 20 768,06 грн. (за період з лютого 2015р. по липень 2017 року).
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 20 768,06 грн. , нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 3 590,58 грн. - інфляційних втрат, 674,37 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача: 3 590,58 грн. - інфляційних втрат, 674,37 грн. - 3% річних., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктами 13, 17 Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 20 768,04 грн.
Пунктом 13 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Як роз'яснено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення , якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).
Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нормою частини 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг . Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року у справі № 3-6гс13.
Оскільки згідно з п. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг віднесено і комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), то у випадку несплати їх вартості до особи підлягає застосуванню визначена Законом пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання, вважає, що Позивачем вірно нарахована пеня, оскільки розмір пені не перевищує 100 % загальної суми боргу відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА ПОЛІГРАФ" (02094, м. Київ, ВУЛИЦЯ КРАКІВСЬКА, будинок 18-А; код ЄДРПОУ 32848844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 28, офіс 20; код ЄДРПОУ 37739041) 20 768 (двадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 06 коп. - заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, 20 768 (двадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 06 коп. - пені, 3 590 (три тисячі п'ятсот дев'яносто) грн. 58 коп. - інфляційних втрат, 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 37 коп.. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.11.2016 року.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2016 |
Оприлюднено | 29.11.2016 |
Номер документу | 62940919 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Якименко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні