Рішення

від 23.11.2016 по справі 910/17970/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016Справа №910/17970/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» стягнення заборгованості у розмірі 67 540 грн. 24 коп. Представники:

від Позивача: Скляр К.А. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 67 540 грн. 24 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» (Суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №17/06-15, відповідно до умов якого Орендар передав, а Суборендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 63,5 кв.м., які знаходяться на 2 поверсі будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 36, корп. Б, приміщення №204А. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з 01.08.2015 р. по 29.02.2016 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 49 339 грн. 50 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» 3% річних у розмірі 1 118 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 2 758 грн. 86 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/17970/16, судове засідання призначено на 26.10.2016 року.

26.10.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.10.2016 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.10.2016 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості за Договором №17/06-05 від 01.06.2015 року в розмірі 49 339,50 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи на 09.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

07.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕКОПРОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінчеська компанія "Столиця" суму основного боргу у розмірі 49 339,50 грн., 3% річних у розмірі 1 118,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 758,86 грн., пеню у розмірі 14 323,88 грн. та судовий збір.

09.11.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

Щодо доповнень до позовної заяви Позивача, Суд зазначає наступне.

Згідно із п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

В даному випадку доповнення до позовної заяви Позивача фактично є заявою про зміну предмету позову, оскільки при зверненні з позовною заявою Позивач просив Суд стягнути суму основного боргу, 3% річних та інфляційні збитки, а в заяві просить стягнути ще й пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 року повернуто заяву Позивача без розгляду на підставі п. 6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 року відкладено розгляд справи на 23.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

17.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову, якою просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЕКОПРОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінчеська компанія "Столиця" суму основного боргу у розмірі 49 339,50 грн., 3% річних у розмірі 1 118,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 758,86 грн., пеню у розмірі 14 323,88 грн. та судовий збір.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 року у справі № 910/17970/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» є 03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМИРЕНКА, будинок 36, корпус Б, офіс 204А.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/17970/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Що стосується заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» про зміну предмета позову від 17.11.2016 року, Суд зазначає.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. (п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» до розгляду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» (Суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №17/06-15, відповідно до умов якого Орендар передав, а Суборендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 63,5 кв.м., які знаходяться на 2 поверсі будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 36, корп. Б, приміщення №204А.

Відповідно до п.3.1 Договору передача суборендованих приміщень оформлюється Актом прийому - передачі, який є невід'ємною частиною Договору та підставою для початку нарахування орендної плати.

Згідно з п.4.1 Договору розмір орендної плати за користування суборендованими приміщеннями становить 111 грн. 00 коп. за 1 кв.м., в т.ч. ПДВ. Загальний розмір орендної плати за користування суборендованими приміщеннями за місяць за даним Договором складає 7048 грн. 50 коп.

Орендна плата за користування суборендованими приміщеннями нараховується починаючи з дати підписання Сторонами Акта прийому - передачі. При поверненні суборендованих приміщень Орендарю, останнім днем оплати орендної плати є дата підписання Сторонами Акта прийому - передачі. (п.4.4 Договору)

У п.4.5 Договору зазначено, що орендна плата сплачується Суборендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа розрахункового місяця. На суму орендної плати за кожен календарний місяць Орендар виставляє рахунок - фактуру до 5 числа розрахункового місяця. Орендар надає Суборендарю Акт прийому - передачі послуг оренди. Суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеному в даному Договорі, незалежно від факту одержання ним рахунків про сплату. При неотриманні Суборендарем рахунків, орендна плата розраховується та сплачується Суборендарем самостійно у терміни, передбачені Договором.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати Суборендарем орендної плати, Суборендар на вимогу Орендаря, сплачує йому пеню, в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період прострочення, за кожний день такого прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, що зазначена в цьому Договорі, та діє до 01.06.2017 року, але в будь -якому випадку до моменту повного виконання Сторонами зобов'язань, визначених цим Договором. (п.8.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди нежитлового приміщення №17/06-15 від 01.06.2015 року Орендодавець передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 63,5 кв.м., які знаходяться на 2 поверсі будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 36, корп. Б, приміщення №204А, що підтверджується Актом прийому - передачі суборендованих приміщень від 01.06.2015 року.

Крім того, на виконання умов Договору суборенди нежитлового приміщення №17/06-15 від 01.06.2015 року Орендодавець надав, а Суборендар в свою чергу прийняв надані послуги з оренди нежитлового приміщення у період червень 2015 року - лютий 2016 року, що підтверджується Актами надання послуг №118 від 31.08.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №158 від 30.09.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №213 від 31.10.2015 року на суму 7048 грн. 50 коп., №251 від 30.11.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №299 від 31.12.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №25від 31.01.2016 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №69 від 29.02.2016 року на суму 7 048 грн. 50 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період з 01.06.2015 р. по 29.02.2016 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 49 339 грн. 50 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» 3% річних у розмірі 1 118 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 2 758 грн. 86 коп. та пеню у розмірі 14 323 грн. 88 коп. з урахуванням Заяви про зміну предмету позову від 17.11.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору суборенди нежитлового приміщення №17/06-15 від 01.06.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди нежитлового приміщення №17/06-15 від 01.06.2015 року Орендодавець передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 63,5 кв.м., які знаходяться на 2 поверсі будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 36, корп. Б, приміщення №204А, що підтверджується Актом прийому - передачі суборендованих приміщень від 01.06.2015 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Крім того, на виконання умов Договору суборенди нежитлового приміщення №17/06-15 від 01.06.2015 року Орендодавець надав, а Суборендар в свою чергу прийняв надані послуги з оренди нежитлового приміщення у період червень 2015 року - лютий 2016 року, що підтверджується Актами надання послуг №118 від 31.08.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №158 від 30.09.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №213 від 31.10.2015 року на суму 7048 грн. 50 коп., №251 від 30.11.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №299 від 31.12.2015 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №25від 31.01.2016 року на суму 7 048 грн. 50 коп., №69 від 29.02.2016 року на суму 7 048 грн. 50 коп., а загалом на суму в розмірі 49 339 грн. 50 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» за Договором суборенди нежитлового приміщення №17/06-15 від 01.06.2015 року становить 49 339 грн. 50 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» по орендній платі у розмірі 49 339 грн. 50 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 49 339 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 21.09.2015 року по 22.09.2016 року у розмірі 1 118 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 2 758 грн. 86 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за загальний період прострочки з 21.09.2015 р. по 22.09.2016 р. у розмірі 1 118 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодекс України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При цьому Суд звертає увагу, що при здійсненні розрахунку 3% річних Позивачем невірно визначений початок періоду прострочки Відповідача, оскільки відповідно до п. п.4.5 Договору орендна плата сплачується Суборендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа розрахункового місяця. Крім того, при здійсненні розрахунку Позивачем невірно визначена сума боргу, а саме замість 7048 грн. 50 коп. здійснено нарахування на суму 7048 грн. 00 коп., проте відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодекс України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 21.09.2015 р. по 22.09.2016 р. у розмірі 2 758 грн. 86 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодекс України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При цьому, Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних Позивачем невірно визначений початок періоду прострочки Відповідача та невірно визначена сума боргу, на яку було здійснено нарахування інфляційних.

Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 21.09.2015 р. по 22.09.2016 р. у розмірі 14 323 грн. 88 коп. з урахуванням Заяви про зміну предмету позову від 17.11.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати Суборендарем орендної плати, Суборендар на вимогу Орендаря, сплачує йому пеню, в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період прострочення, за кожний день такого прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 21.09.2015 р. по 22.09.2016 р. у розмірі 14 323 грн. 88 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивачем невірно визначений початок періоду прострочки Відповідача, оскільки відповідно до п. п.4.5 Договору орендна плата сплачується Суборендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа розрахункового місяця. Також, Позивачем не враховано приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якими встановлено, що нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, при здійсненні розрахунку Позивачем невірно визначена сума боргу, а саме замість 7048 грн. 50 коп. здійснено нарахування на суму 7048 грн. 00 коп., проте відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодекс України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 21.09.2015 р. по 21.08.2016 р. у розмірі 8 622 грн. 79 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 49 339 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 1 118 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 2 758 грн. 86 коп. та пеня у розмірі 8 622 грн. 79 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАЕКОПРОМ» (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМИРЕНКА, будинок 36, корпус Б, офіс 204А, Ідентифікаційний код юридичної особи 38080412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінчеська компанія «Столиця» (03134, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМИРЕНКА, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 35256092) заборгованість у розмірі 49 339 (сорок дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп., 3% річних у розмірі 1 118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 2 758 (дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп., пеню у розмірі 8 622 (вісім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 69 (шістдесят дев'ять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин