Рішення

від 12.10.2016 по справі 910/16037/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016Справа №910/16037/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномед Україна"

до Державного підприємства "Український фармацевтичний інститут якості"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномед Україна» (позивач) до Державного підприємства «Український фармацевтичний інститут якості» (відповідач) про стягнення 73 850,00 грн. основного боргу, 8 104,01 грн. пені, 506,22 грн. 3% річних, 1 124,23 грн. інфляційних втрат.

12.10.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 57 375,00 грн. основного боргу, 8 104,01 грн. пені, 506,22 грн. 3% річних, 1 124,23 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору оренди № 397 від 01.02.2015 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 року розгляд справи відкладено на 12.10.2016 року.

12.10.2016 року відповідач звернувся до суду із клопотанням про виклик колишнього виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Український фармацевтичний інститут якості" - ОСОБА_1

Відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Разом з тим, з урахуванням наявних доказів у справі, необхідність для виклику зазначеної особи для участі у судовому процесі відсутні, що зумовлює відхилення вказаного клопотання.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномед Україна» (орендодавець) та Державним підприємством «Український фармацевтичний інститут якості» (орендар) укладено Договір оренди № 397 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується надати в оренду за договором орендарю нежитлове вбудоване приміщення № 400, загальною площею 85,0 кв. м., яке знаходиться в будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пр.. Возз'єднання, буд. 7-А (об'єкт), а орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування таким нежитловим приміщенням, відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2.2. Договору місячна орендна плата за один календарний місяць використання об'єкта становить 11 475,00 грн.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що орендодавець до 10 числа кожного місяця виставляє орендареві рахунок на оплату орендної плати, за поточний місяць. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. Орендна плата вважається сплаченою в момент зарахування коштів, зазначених в п. 2.2. договору на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 2.5. Договору орендна плата, зазначена у п. 2.2. договору, сплачується орендарем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 15 числа поточного місяця. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. Орендна плата вважається сплаченою в момент зарахування коштів, зазначених в п. 2.2. договору, на поточний рахунок орендодавця.

У випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або інших платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки (п. 4.2. Договору).

Відповідно до акту прийому-передачі від 02.02.2015 року об'єкт оренди передано у користування орендаря.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов Договору оренди № 397 від 01.02.2015 року щодо сплати орендних платежів за період червень-грудень 2015 року, у зв'язку із чим просив стягнути з останнього 57 375,00 грн. основного боргу, 8 104,01 грн. пені, 506,22 грн. 3% річних, 1 124,23 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом, 01.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техномед Україна» та Державним підприємством «Український фармацевтичний інститут якості» укладено Договір оренди № 397, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується надати в оренду за договором орендарю нежитлове вбудоване приміщення № 400, загальною площею 85,0 кв. м., яке знаходиться в будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, пр.. Возз'єднання, буд. 7-А (об'єкт), а орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування таким нежитловим приміщенням, відповідно до умов договору.

При цьому, відповідно до умов Договору (п. 2.5.) виплати орендних платежів здійснюються незалежно від виставлення рахунків позивачем.

За таких обставин за період з червня 2015 року по грудень 2015 року у відповідача виникло зобов'язання зі сплати 80 325,00 грн. (11 475,00 грн. (орендна плата за місяць) * 7 (кількість місяців)).

Відповідачем у свою чергу було сплачено 11 475,00 грн. (платіжне доручення № 5656 від 19.04.2016 року), 5 000,00 грн. (платіжне доручення № 5705 від 03.06.2016 року), 6 475,00 грн. (платіжне доручення № 5057 від 12.08.2016 року), 11 475,00 грн. (платіжне доручення № 5801 від 05.10.2016 року), 11 475,00 грн. (платіжне доручення № 5802 від 05.10.2016 року).

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із позовом 30.08.2016 року (штемпель поштового відділення на конверті з позовними матеріалами), провадження у справі про стягнення з відповідача 22 950,00 грн. (платіжні доручення від 05.10.2016 року) орендної плати підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що строк здійснення орендних платежів настав, з урахуванням того, що доказів оплати грошових коштів за відповідним зобов'язанням у більшому розмірі суду не надано, з відповідача підлягає стягненню 34 425,00 грн. основного боргу з розрахунку 80 325,00 грн. (підлягає оплаті) - 45900,00 грн. (оплачено відповідачем).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд з урахування обставин справи, часткових оплат орендних платежів, заявленого позивачем періоду, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 676,02 грн. інфляційних втрат та 325,54 грн. 3% річних.

Щодо стягнення 8 104,01 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд, з урахуванням п. 4.2. Договору, фактичних обставин справи, заявленого періоду нарахування, дійшов висновку що з відповідача підлягає стягненню 5 418,01 грн. пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 910/16037/16 про стягнення з Державного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ІНСТИТУТ ЯКОСТІ" 22 950,00 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень) основного боргу припинити.

3. Стягнути з Державного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ІНСТИТУТ ЯКОСТІ" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7-А, офіс 400, ідентифікаційний код 36225306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМЕД УКРАЇНА" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7-А, ідентифікаційний код 03333736), грошові кошти: 34 425,00 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять п'ять гривень) основного боргу, 676,02 грн. (шістсот сімдесят шість гривень 02 копійки) інфляційних втрат, 325,54 грн. (триста двадцять п'ять гривень 54 копійки) 3% річних, 5 418,01 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 01 копійка) пені та 1 309,93 грн. (одна тисяча триста дев'ять гривень 93 копійки) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.11.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало