Рішення

від 22.11.2016 по справі 922/3466/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/3466/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Космет", м.Харків, до Харківської міської ради, м.Харків, про визнання права власності за участю представників:

позивача -

01.11.2016р. та 22.11.2016р. - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 31.10.2016р.);

відповідача -

01.11.2016р. - ОСОБА_2 (довіреність № 08-11/7735/2-15 від 30.12.2015р.);

22.11.2016р. - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Космет" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літ. "А'-2", загальною площею 80,4 кв.м., по вулиці Клочківській, 67 у місті Харкові. Судові витрати позивач просив покласти на нього.

У судовому засіданні, яке було розпочато 01.11.2016р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача звернулась до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для підготування відзиву та заперечень на позовну заяву, у зв'язку з чим у судовому засіданні була оголошена перерва до 22.11.2016р. до 11:30 год.

Після перерви представник відповідача у судове засідання не з'явилась; витребуваних судом документів не надала.

Представник позивача своєї позиції у справі не змінив.

Враховуючи, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, визнав за можливе розглянути справу по суті за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Постановою Господарського суду Харківської області від 06.10.2014р. у справі № 922/3467/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Космет" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3

Як зазначає позивач, у ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо, що банкрут має у власності нерухоме майно - будівлю АЗС, яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Клочківська, 67. Проте, оригінал правовстановлюючого документу на вищевказаний об'єкт нерухомості було втрачено попереднім керівництвом ТОВ "Космет".

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-12 (з подальшими змінами та доповненнями), ліквідатор продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів.

На підставі вищевказаної норми закону, з метою реалізації покладених на ліквідатора обов'язків в процедурі ліквідації банкрута, ліквідатор звернувся до Харківської міської ради із заявою від 04.07.2016р. № 02-10/22 про видачу дублікату правовстановлюючого документу на нерухоме майно ТОВ "Космет", оскільки свідоцтво про право власності було видано 15.12.2005р. саме виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Листом від 01.08.2016р. за № 6923/9-16 Харківська міська рада відмовила ТОВ "Космет" у видачі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно з посиланням на те, що на теперішній час органи Харківської міської ради (як і жодний із суб'єктів державної реєстрації прав) чинним законодавством позбавлені права видачі дублікатів свідоцтв про право власності на майно. При цьому, відповідач у своєму листі повідомив позивача про можливість захисту свого майнового права на нежитлову будівлю шляхом звернення до суду на підставі ст. 392 ЦК України, що й було зроблено позивачем.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення містить ст. 328 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

В силу статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, передумовою для застосування приписів вищевказаної статті є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Порядок реєстрації речових прав на нерухоме майно закріплений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно зі ст. 9 якого (в редакції, чинній до 01.01.2016р.), повноваження державного реєстратора з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.11.2015р. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено в новій редакції, внаслідок чого органи місцевого самоврядування втратили повноваження державного реєстратора з 01.01.2016р.

При цьому, чинне законодавство України передбачає порядок оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а не його дубліката, у випадку втрати, пошкодження чи зіпсування свідоцтва, виданого органом місцевого самоврядування. Такі свідоцтва оформлюються державним реєстратором, визначення якого зазначено в статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, з 01.01.2016р. органи місцевого самоврядування не мають повноважень державного реєстратора у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому не можуть видавати дублікати свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Одночасно з Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015р. № 1127, не передбачено можливості видачі дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно жодним із суб'єктів державної реєстрації прав.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а саме подання до суду позову про визнання за ним права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як було зазначено вище, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права.

При цьому, умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

При цьому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені підстави для проведення державної реєстрації, зокрема, за рішенням судів, що набрали законної сили.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-12 (з подальшими змінами та доповненнями), ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Відповідно до ст. 42 вищевказаного закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

У постанові Верховного Суду України від 04.04.2011р. № 3-18гс111 викладено правову позицію, з якої вбачається, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ від 04.12.2012р. № 26/133 та від 11.12.2012р. № 56/68.

Згідно з висновками, викладеними у постанові ВСУ від 23.12.2014р. № 5011-74/9393- 2012, за змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

На підтвердження наявності права власності на нежитлову будівлю літ. "А'-2", загальною площею 80,4 кв.м. по вулиці Клочківській, 67 в місті Харкові позивачем надано суду наступні документи: копію Технічного паспорту на спірний об'єкт нерухомого майна; копію розпорядження Харківської міської ради № 3356 від 15.12.2005р. "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно"; копію свідоцтва від 15.12.2005р. про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "А'-2", загальною площею 80,4 кв.м., розташовану в м.Харкові по вул.Клочківській за № 67; копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Харківське міське бюро технічної документації"; копію даних Державного земельного кадастру щодо реєстрації за позивачем земельної ділянки по вул.Клочківській, 67 із розташуванням на ній АЗС; копію рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.07.2000р. № 961 "Про надання ТОВ "Космет" дозволу на проектування та будівництво стаціонарної АЗС з офісом по вул.Клочківській, 67"; копію рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.06.2000р. № 906 "Про надання у користування земельної ділянки по вул.Клочківській, 67"; копію рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.10.2001р. № 1970 "Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію стаціонарної АЗС з офісом по вул.Клочківській, 67 у Дзержинському районі"; копію ОСОБА_1 Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію; копію свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Космет" за місцезнаходженням: 61022, м.Харків, вул.Клочківська, буд. 67.

Дослідивши вищевказані документи, суд встановив, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку набув право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "А'-2", загальною площею 80,4 кв.м., розташовану в м.Харкові по вул.Клочківській за № 67. Проте, у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства, позивач позбавлений можливості отримати дублікат втраченого свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Враховуючи приписи ст. 392 ЦК України, а також приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду будь-яких заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Космет" є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача, проте, приймаючи до уваги клопотання позивача, суд визнав за можливе залишити судові витрати за ним.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 328, 334, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Космет" (61022, м.Харків, вул.Клочківська, 67; код ЄДРПОУ: 21241676; р/р НОМЕР_1 у відділенні ХРУ ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489) право власності на нежитлову будівлю літ. "А'-2", загальною площею 80,4 кв.м., по вулиці Клочківській, 67 в місті Харкові.

Повне рішення складено 24.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_4