Рішення

від 22.11.2016 по справі 922/3328/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/3328/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меденергопроект", м.Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№85/1274 від 21.04.16);

відповідача - ОСОБА_2 (директор, згідно Наказу №1 від 15.19.2009р.).

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меденергопроект" м. Харків, в якій просить суд стягнути :

- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меденергопроект", м. Харків на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» за договором оренди №59000/11/0043 від 03.10.2011 р.: 12354,49 грн. суми основного боргу; 4672,28 грн. пені; 336,99 грн. три відсотки річних; 1266,62 інфляційних витрат;

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення договору оренди №59000/11/0043 від 03.10.2011р. відповідно до умов якого Позивач передав в оренду приміщення площею 12,9 м. кв. за адресою м. Харків, проспект Московський 275.

31 липня 2015 року орендар повернув орендодавцеві приміщення, про що між сторонами був укладений відповідний акт приймання - передачі до договору оренди№59000/11/0043 від 03.10.2011р., Відповідачем було отримано послуги з оренди, що підтверджує актами прийому-передачі послуг № 9 від 31.01.2014 р., № 91 від 28.02.2014 р., № 127 від 31.03.2014 р., №183 від 30.04.2014 р., № 234 від 15.05.2014 р., № 295 від 31.05.2014 р., № 444 від 30.04.2014 р., № 536 від 31.07.2014 р., № 654 від 29.08.2014 р., № 703 від 30.09.2014 р., № 779 від 31.10.2014 р., № 845 від 30.11.2014 р., № 952 від 31.12.2014 р., № 28 від 30.01.2015 р., № 146 від 31.03.2015 р., № 240 від 30.04.2014 р., № 310 від 29.05.2015 р., № 453 від 30.06.2015р., № 538 від 31.07.2015 р. про те відповідач свої зобов'язання за вищевказаним договором здійснив частково.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2016року порушено провадження у справі №922/3328/16, розгляд справи призначено на 18.10.2016року.

18.10.2016 року до суду надійшло клопотання (вх.№34218) від представника позивача про залучення до матеріалів справи інформації з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача станом на 17.10.2016 року. Судом долучені надані документи до матеріалів справи.

В судове засідання 18.10.2016 року з'явилися представники позивача та відповідача, але вимог ухвали суду про порушення провадження по справі №922/3328/16 від 05.10.2016 року в повному обсязі не виконали.

В судовому засіданні 18.10.2016 року оголошено перерву до 25.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2016 року, задоволено клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, розгляд справи №922/3328/16 відкладено на "10" листопада 2016 року.

Присутній в судовому засіданні 10.11.2016 року представник позивача підтримує позовні вимоги, також надав до суду клопотання (вх№38346) про долучення до матеріалів справи розрахунку пені, який зроблено з урахуванням статті 3 Закону України "про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та в судовому засіданні усно просить суд розглядати та прийняти надане клопотання як зменшення позовних вимог.

Розглянувши надане клопотання представника, суд зазначає наступне.

У п.3.11. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 зазначено, що Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає до розгляду клопотання представника позивача (вх.№38348) як заяву про зменшення розміру позовних вимог та продовжує розгляд справи з урахуванням цього зменшення.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2016 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№38351), в якому, зокрема, визнає позовні вимоги в частині основного боргу, але зазначає, що на даний час у відповідача немає фінансової можливості сплатити заборгованість в повному об'ємі. Також, в своєму відзиві представник відповідача просить суд відмовити в позові в частині нарахування пені та покладання на відповідача сплати судового збору.

Судом досліджено та долучено наданий відзив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.11.2016 судом оголошено перерву до 22.11.2016 року для надання можливості сторонам надати до суду додаткові пояснення по суті спору з урахуванням наданих до суду документів.

В судовому засіданні 22.11.2016 року представник позивача підтримує позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог (вх.№38348), а також надав до суду письмові пояснення на відзив (вх.№39757 від 22.11.2016 року), які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2016 року підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву (вх.№38351).

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи між ТОВ «Меденергопроект» (Орендар) та АТ «ХТЗ» (Орендодавець) був укладений договір оренди№59000/11/0043 від 03.10.201 1 року, та додаткові угоди до вищевказаного договору №1 від 31.12.2012 року, №2к від 01.01.2014 року, №3 від 01.01.2015 року, відповідно до договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду приміщення площею 12,9 м. кв за адресою: м. Харків, проспект Московський 275.

Сторони в п. 4.1 договору, визначили, що строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття об'єкта оренди, по акт здачі - прийму і діє до 31.12.2012 року, додатковою угодою №3 від 01.01.2015 року, сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2015 року

Відповідно до пункту 5.3.2. договору оренди, орендна плата повинна бути внесена на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця, який слідує за розрахунковим місяцем у безготівковій формі, згідно пункту 5.3.3 договору оренди, оплата по договору здійснюється протягом трьох календарних днів На підставі рахунків, які надає Орендодавець.

Таким чином, договором оренди було визначено, що Орендар повинен сплачувати орендну плату протягом трьох днів після виставлення рахунків, однак не пізніше 15 числа кожного місяця за попередній календарний місяць.

Водночас 31 липня 2015 року орендар повернув орендареві приміщення, про що між сторонами був укладений відповідний акт приймання - передачі до договору оренди№59000/11/0043 від 03.10.2011р.

Як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та не сплачував виставлені йому позивачем рахунки-фактури.

Так, позивач вказує на те, що відповідачем було отримано послуги з оренди, що підтверджує актами прийому-передачі послуг № 9 від 31.01.2014 р., № 91 від 28.02.2014 р., № 127 від 31.03.2014 р., №183 від 30.04.2014 р., № 234 від 15.05.2014 р., № 295 від 31.05.2014 р., № 444 від 30.04.2014 р., № 536 від 31.07.2014 р., № 654 від 29.08.2014 р., № 703 від 30.09.2014 р., № 779 від 31.10.2014 р., № 845 від 30.11.2014 р., № 952 від 31.12.2014 р., № 28 від 30.01.2015 р., № 146 від 31.03.2015 р., № 240 від 30.04.2014 р., № 310 від 29.05.2015 р., № 453 від 30.06.2015р., № 538 від 31.07.2015 р. про те відповідач свої зобов'язання за вищевказаним договором здійснив частково.

Листом від 18.12.2015 року відповідач повідомив позивача про визнання суми основної заборгованості та зобов'язався погасити заборгованість у повному обсязі, починаючі з грудня 2015 року до 01.05.2016 року.

Однак ані в грудні 2015 року, ані в січні 2016 року погашення заборгованості не відбулось ні в частині ні в повному обсязі.

Отже, несплаченою відповідачем залишилася заборгованість з орендної плати перед позивачем в розмірі12354,49грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд критично сприймає заперечення відповідача викладені останнім у відзиві на позовну заяву, та звертає увагу на те, що до матеріалів справи відповідачем не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості також не надано претензій або листа до позивача, в якому б були висловлені вимоги про приведення приміщення у належний стан, підключення до водопостачання та інше, крім того акт приймання - передачі від 31.07.2015 року по договору оренди №59000/11/0043 від 03.10.2011 року підписаними обома сторонами без жодних заперечень.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати в сумі 12 354,49грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1266,62грн.та 336,99 грн. трьох процентів річних, законними, обґрунтованими, таким, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 9.1. Договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 2193,04 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та договору та підлягає стягненню з відповідача .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530,549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меденергопроект" (61171, АДРЕСА_1, код 36624650) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе"(61007, м. Харків, пр-т Московський ,275, код 05750295) -12354,49 грн. суми основного боргу; 2193,04 грн. пені; 336,99 грн. три відсотки річних; 1266,62 інфляційних витрат; витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3