Постанова
від 17.11.2016 по справі 910/13690/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа№ 910/13690/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Чиж С.С., довіреність №1/22 від 22.06.2016,

відповідача: Наїдко Л.В., довіреність б/н від 23.08.2016,

Демченко К.М., довіреність б/н від 23.08.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016

у справі №910/13690/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ"

про стягнення 110 546,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" про стягнення 110 546,83 грн, з яких: 110 175,83 грн основного боргу та 371,00 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/13690/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 55, нежиле приміщення 2, в літері А; код ЄДРПОУ 39814319) на користь Дочірнього підприємства "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Пирогова, будинок 7, квартира 2-а; код ЄДРПОУ 23530054) 110 175 (сто десять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 83 коп. - основного боргу, 371 (триста сімдесят одну) грн 00 коп. - 3% річних, 1 658 (одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім) грн 20 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/13690/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові Дочірнього підприємства "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" відмовити в повному обсязі. Стягнути з Дочірнього підприємства "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" судові витрати в розмірі 1 824,00 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/13690/16 залишити без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до Протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №910/13690/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.11.2016.

17.11.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду представником відповідача (апелянта) подано письмове клопотання про зупинення провадження у справі №910/13690/16 за позовом Дочірнього підприємства "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" про стягнення 110 546,83 грн до остаточного вирішення справи №910/18357/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" до Дочірнього підприємства "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД" про розірвання договорів та стягнення коштів. На думку скаржника, оскільки у справі №910/13690/16 не вирішується питання щодо розірвання договору №22/03-1 від 22.03.2016, порушення зобов'язань за яким призвело до звернення до суду, а тому розгляд даної справи неможливий до розгляду пов'язаної справи №910/18357/16 предметом якої є розірвання умов договору №22/03-1 від 22.03.2016

В судове засідання, яке відбулось 17.11.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Головуючим ставилось на обговорення подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі №910/13690/16.

Представник позивача заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.

Представник відповідача (апелянта) усно підтримав заявлене ним клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши в судовому засіданні подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Колегія суддів відзначає, що розгляд Господарським судом міста Києва питання щодо розірвання договору №22/03-1 від 22.03.2016 у справі №910/18357/16 не унеможливлює розгляд даної справи про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Таким чином, оскільки у господарського суду є можливість самостійно встановити обставини та надати оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідач заперечує проти них, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Також, 17.11.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду представником відповідача (апелянта) подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою підтвердження чи спростування наявності істотних недоліків в роботах, виконаних позивачем, визначення реальних обсягів та вартості будівництва.

Головуючим ставилось на обговорення подане відповідачем клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі №910/13690/16.

Представник позивача заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.

Представник відповідача (апелянта) підтримав заявлене ним клопотання про призначення експертизи у справі.

Розглянувши в судовому засіданні подане відповідачем клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається із переліку питань, що заявлені відповідачем для проведення експертизи, то вони вирішується в процесі повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору у справі, та є безпосередньо тими фактами, встановлення яких є необхідним для задоволення/відмови заявлених позовних вимог. Крім того, підтвердження чи спростування наявності істотних недоліків в роботах, виконаних позивачем, визначення реальних обсягів та вартості будівництва належить до компетенції суду, а тому вирішення вказаного питання не потребує спеціальних знань.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.

Крім того, 17.11.2016 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи, а саме належним засвідчених копій: оборотної відомості за період з 01.01.2015 по 24.06.2016 по рахунку ТОВ "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ"; рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/13688/16; податкової накладної №32; податкової накладної №33; податкової накладної №34; податкової накладної №35; витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №1468; витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №1727; витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №1735 на підтвердження того, що виконані роботи не були прийняті уповноваженими представника відповідача, а акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не є доказами виконання робіт позивачем. Судом вказані документи долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.11.2016, представники позивача та відповідача надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2016 між Дочірнім підприємством "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД" (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" (відповідач, замовник) було укладено Договір №22/03-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по загальнобудівельним роботам на території заводу з переробки деревини та виробництва пелет за адресою: вул. Шевченка, 96, с. Жубровичі, Оленського району, Житомирської області, згідно затвердженого кошторису на об'єкт.

Згідно з п. 1.2. Договору, вартість Договору визначається кошторисом, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1).

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість робіт, накладних і транспортних витрат, необхідних для виконання робіт зазначена в Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною Договору. Остаточна вартість робі коригується при остаточному розрахунку згідно з Актами прийому-передачі виконаних підрядних робіт.

Кошторисна вартість, у відповідності до п.2.2. Договору, є динамічною.

Згідно з п. 2.4. Договору, замовник здійснює оплату відповідно до актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.5. Договору, розрахунок з підрядником за виконані роботи проводиться по кожному етапу протягом п'яти банківських днів після підписання відповідного Акту прийому-передачі виконаних підрядних робіт.

Згідно з п. 2.6. Договору, поетапна оплата виконаних робіт відповідно до актів прийому-передачі виконаних підрядних робіт проводиться згідно з Актами виконаних робіт. Якщо роботи виконуються з випередженням графіка, замовник оплачує виконані роботи відповідно до актів прийому-передачі виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 3.3. Договору, роботи виконуються поетапно, завершення кожного етапу оформлюється Актом прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 4.6. Договору, підрядник приступає до робіт тільки після затвердження проектно-кошторисної документації представником замовника.

У відповідності до п. 4.7. Договору, на початковому етапі будівництва, замовником погоджено проектно-кошторисну документацію, загальна вартість якої складає 736 205,83 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору роботи надані (виконані) позивачем в повному обсязі та прийняті відповідачем у повному обсязі (вартість робіт 736 205,83 грн), що підтверджується підписаними між сторонами 03.06.2016 актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в кількості 9-ть штук, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем частково здійснено оплату виконаних позивачем робіт в розмірі 626 030,00 грн, а вартість робіт в розмірі 110 175,83 грн залишилась неоплаченою.

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати повної вартості виконаних робіт в розмірі 110 175,83 грн.

Між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 110 175,83 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства "ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД", місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зіст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання, передбачені умовами Договору, виконав належним чином, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача повну вартість виконаних робіт, та має перед ним заборгованість в розмірі 110 175,83 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 110 175,83 грн основного боргу, є доведеними та відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 371,00 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пунктів 3.1. та 3.2. постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до п. 4.1. постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 371,00 грн 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/13690/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНГ ЕКО КАПІТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/13690/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/13690/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13690/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов

Дата ухвалення рішення17.11.2016
Оприлюднено29.11.2016

Судовий реєстр по справі —910/13690/16

Ухвала від 19.05.2017

Господарське

Верховний Суд України

Ємець А.А.

Постанова від 07.02.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Ухвала від 17.01.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Бакуліна С. В.

Постанова від 17.11.2016

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Ухвала від 24.10.2016

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Рішення від 13.09.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Якименко М.М.

Ухвала від 17.08.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Якименко М.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні