Ухвала

від 22.11.2016 по справі 808/1300/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2016 рокусправа № 808/1300/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» у березні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000342202 та № 0000352202 від 14 лютого 2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.10.2014 при взаємовідносинах з ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Пірол СКФ», ТОВ «Кротол-плюс С», ТОВ «Спец колор трейд», ТОВ «Вінт-РПБ», ТОВ «Тітул Авто», за результатами якої складено Акт № 48/08-28-22-02/34830011 від 28.01.2015.

На підставі висновків акту відповідачем 14 лютого 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000342202, яким ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 94132,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 47066,00 грн. та № 0000352202, яким ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 304256,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 152128,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» з ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Кротол-плюс С», ТОВ «Спец колор трейд», ТОВ «Вінт-РПБ», ТОВ «Тітул Авто», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 94132,00 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 304256,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» з ТОВ «Алькар-СМТ» було укладено договори поставки м'якого контейнеру разового та дров колотих № 01/04/14-02 від 01.04.2014 та № 01/04/14-01 від 01.04.2014, з ТОВ «Кротол-плюс С» договори поставки бочок металевих 200 л. та дров колотих № 13.1001 від 01.10.2013 та № 13.1001/1 від 01.10.2013, з ТОВ «Спец колор трейд» договір поставки дров колотих № 14.0303-1 від 03.03.2014, з ТОВ «Вінт-РПБ» договір поставки м'якого контейнеру разового № 14-01-10 від 01.10.2014, з ТОВ «Тітул Авто» договір м'якого контейнеру разового № 1 від 01.09.2014.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Розрахунки було проведено у готівковій та безготівковій формі.

Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність належно складених, за формою, визначеною законом, первинних бухгалтерських документів не може бути самостійною підставою для віднесення сум витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, якщо не відбулося реальне здійснення господарської операції.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, в постановах від 01 грудня 2015 року (№ 826/15034/14) та від 12.01.2016 (№ 826/20548/13-а) первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та сум витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, позивачем не спростовано, що згідно з Єдиним реєстром податкових накладних, виписаних ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Кротол-плюс С», ТОВ «Спец колор трейд», ТОВ «Вінт-РПБ», ТОВ «Тітул Авто», постачальники м'якого контейнеру разового, дров колотих, бочок металевих відсутні, що унеможливлює встановлення походження товару.

Довідки 1ДФ до податкових органів не надавались, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність трудових ресурсів.

У наданих ТТН не вказано адресу навантаження товару, записи у розділі «вантажно-розвантажувальні операції» відсутні.

Доказів оприбуткування придбаного товару на складі та використання його у власній господарській діяльності позивачем не надано.

Згідно з листом слідчого з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області Бубновець В.В. № 2899/23-02 від 17.11.2016 відносно суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Кротол-плюс С», ТОВ «Спец колор трейд», ТОВ «Вінт-РПБ», ТОВ «Тітул Авто», ТОВ «Пірол СКФ», матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження № 32016080000000024, яке на теперішній час не закінчено.

Також судом встановлено, позивачем не спростовано, що відносно ТОВ «Кротол-плюс С», ТОВ «Спец колор трейд», ТОВ «Вінт-РПБ», ТОВ «Тітул Авто», ТОВ «Пірол СКФ», ТОВ «Алькар-СМТ» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочато кримінальні провадження, що кваліфікуються за ч. 2 ст. 205 КК України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що директором ТОВ «Алькар-СМТ» ТОВ «Вінт-РПБ» ТОВ «Пірол СКФ» є одна особа - Мамін О.В., а директором ТОВ «Кротол-плюс С», ТОВ «Спец колор трейд», ТОВ «Тітул Авто» - Чесенко С.В., що також ставить під сумнів добросовісність діяльності сторін правочинів.

Спростовуючи доводи апелянта, що на платника податків не покладено обов'язку щодо перевірки дотримання контрагентом вимог чинного законодавства, а також, що право платника податків не залежить від отримання документального підтвердження щодо належного виконання продавцем товару своїх податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає, що господарська діяльність суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється на власний ризик останнього, що вимагає від нього певної обачності та обережності.

Сукупність же встановлених в даній справі обставин (наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів-постачальників, відсутність в ТТН зазначення обов'язкових відомостей, неможливості встановлення походження товару) взагалі дають підстави ставити під сумнів добросовісність укладання позивачем правочинів з вищевказаними контрагентами, тобто свідчать про здійснення останнім господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» законних підстав для віднесення сум витрат по угодам, укладеним з вищевказаними контрагентами, до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сум ПДВ, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування та, як наслідок, про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000342202 та № 0000352202 від 14 лютого 2015 року.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року в адміністративній справі № 808/1300/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 24 листопада 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова