Рішення

від 19.09.2016 по справі 367/2764/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2764/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Чернов Д. Є.

при секретарі Чамор Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області при судовому розгляді цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

Перший заступник прокурора Київської області у березні 2016 року звернувся до суду з даним позовом, в якому посилається на те, що Прокуратурою Київської області під час виконання покладених законодавством функцій, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зазначають, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1785/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Зеленій, 35 в смт Коцюбинське» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449667 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0020, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.2009 року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1, про що на державному акті серії ЯЗ № 449667 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 Вказують, що вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становить 77 250 грн. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.07.2014 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15.10.2014 року, за позовом прокурора м. Ірпеня визнано недійним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1785/25-5 та визнаний недійним державний акт серії ЯЗ № 449667 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, виданий ОСОБА_2, із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 і скасовано його державну реєстрацію. Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. В ході перевірки Прокуратурою Київської області встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку «Голосїївський», відноситься до земель лісогосподарського призначення, її розпорядником є Кабінет Міністрів України. ОСОБА_1 спірну земельну ділянку придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 24.04.2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Під час укладання зазначеного договору від імені продавця діяв ОСОБА_4, якому відповідні права були передоручені від ОСОБА_2 (довіреність посвідчена 26.12.2008 року приватним нотаріусом Балтійського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5П.). При цьому, доручення на ім'я ОСОБА_4 видано відразу після прийняття 24.12.2008 року вже скасованого рішення Коцюбинської селищної ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки. Також, окрім спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 аналогічним чином придбав ще 20 земельних ділянок в смт Коцюбинське в цьому ж масиві, які оспорюються у інших позовах. Таким чином, викладені вище обставини, за яких ОСОБА_1 була придбана спірна земельна ділянка, виключають добросовісність останнього, та надають підстави суду витребувати у нього ділянку в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України. Позивач зазначає, що в обґрунтуванні створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку «Голосіївський», яке розроблено за участю Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та Національоного екологічного центру України, зазначено, що дані ліси мають велике екологічне та рекреаційне значення. Вони відіграють значну роль в Національній та Всеєвропейській екомережах. Територія, що розглядається, характеризується великим видовим різноманіттям рослин і тварин, деякі з них є рідкісними та зникаючими. Отже, Святошинсько-Біличанський лісовий масив, розташований між Житомирським та Гостомельським шоссе, є дуже цінною територією у науковому, екологічному, природоохоронному та рекреаційному відношенні.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0020, вартістю 77 250 гривень ; судові витрати по справі покласти на відповідача.

Прокурор відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник Кабінету Міністрів Україниу судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з'явилася, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи - Міністерства екології та природних ресурсів України у судове засідання не з'явився, про час дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. До суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких позов підтримують в повному обсязі, просять розглядати справу у їх відсутність.

Представник третьої особи - НПП «Голосіївський» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1785/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Зеленій, 35 в смт Коцюбинське» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей (а.с.18). На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449667 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0020, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.17). Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.2009 року, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1, про що на державному акті серії ЯЗ № 449667 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 Судом встановлено, що вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становить 77 250 грн. (а.с.19). Указом Президента України від 01.05.2014 року № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», його територію розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (а.с.13). Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства (а.с.12). За інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 14.07.2014 року № 472 та Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 03.07.2015 року № А125/180 земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0020 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НІШ «Голосїївський» попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал (а.с.12, 20-21). Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08.10.2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення Виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 було створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення визначена в 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатацій зелених насаджень міста «Київзеленбуд»; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках (а.с.14, 15).

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції на момент прийняття спірного рішення) сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції на момент прийняття спірного рішення) визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

На підставі встановлених судом обставин та зазначених вище норм Закону, оскільки спірна земельна ділянка, на момент ухвалення рішення Коцюбинською селищною радою від 24.12.2008 року № 1785/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Зеленій, 35 в смт Коцюбинське» знаходилася за межами населеного пункту смт. Коцюбинське та без вилучення у постійного користувача, однак була передана ОСОБА_2, тому суд дійшов висновку, що Коцюбинська селищна рада Київської області при винесенні зазначеного вище рішення вийшла за межі своїх повноважень чим порушила законні інтереси держави.

Аналогічних висновків про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради дійшов Верховний Суд України і у справах № 6-67цс14 (постанова від 25.06.14), № 6-22цс15 (постанова від 11.03.15), № 21-195а14 (постанова від 17.06.14).

Відповідно до ст. ст. 76 , 77 ЗК України (в редакції 1990 року) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

У ст. 17 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За змістом ст. ст. 35 , 45 , 47 ЛК України, організація лісового господарства передбачає, в тому числі, і проведення лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його вини.

Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Згідно Постанови Верховного суду України 6-1376цс16 від 29.06.2016 року до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «ОСОБА_6 та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

З урахуванням роз'яснень, наведених в п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, та враховуючи, що незаконність вибуття спірних земельних ділянок з власності держави вже доведена, в даному позові вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не заявляється.

Так, згідно ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу .

Зазначеними вище положеннями Земельного кодексу України визначено, що органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

На підставі ст. ст. 6, 14, 19, 68, 121, 144 Конституції України, ст. ст. 16, 330, 387, 388, 396 ЦК України, ст. ст. 17, 35, 45, 47 ЛК України, ст. ст. 76, 77, 122, 149, 152, 173 ЗК України, п.22 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.14, Постановою ВСУ 6-1376цс16 від 29.06.2016 р., керуючись ст. ст. 3 , 10 , 60 , 213-218 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Задовольнити позов повністю.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га. з кадастровим номером: 3210946200:01:042:0020, вартістю 77 250,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_6