Рішення

від 25.11.2016 по справі 474/832/16-ц

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/716/16-ц

Провадження № 2/474/272/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.11.16року смт Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сорочан А. В.

секретар судового засідання Татаренко О. В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

11.10.2016 р. позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - магазину « Світ рослин», який розташований про вул. Героїв Врадіївщини, 129, смт Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області, укладений 15 вересня 2016 року між нею та ОСОБА_2 - дійсним.Свої вимоги позивачка обґрунтовує посилаючись на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, вказуючи при цьому, що 15 вересня 2016 року між сторонами було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу щодо цього нерухомого майна, на виконання цього договору позивачка повністю сплатила вартість майна про яку домовлялись сторони - 49 000 грн., про що свідчить розписка відповідача. Після цього відповідач передав вказане нежитлове приміщення позивачу, а також ключі та всю технічну документацію. Наступного дня, як було домовлено між сторонами, відповідач до нотаріального органу для посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не з»явився. На офіційне запрошення до нотаріуса на 23.09.2016 року, відповідач знову не з»явився, що свідчить про його ухилення від нотаріального посвідчення договору.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, однак судом, в силу приписів ст. 174 ЦПК України, відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову.

Третя особа до суду не з»явилась та подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідив письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2005 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9426288 від 26.12.2005 року, власником нежилого приміщення- магазин « Світ рослин» розташованого за адресою: вул. Героїв Врадіївщини, 129 смт Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області вказано ОСОБА_2.

При реєстрації права власності на 33/100 частини нежилого приміщення, магазину « Світ рослин» за адресою вул. Героїв Врадіївщини, 129, смт Врадіївка, на підставі посвідченого нотаріально 29.12.2005 року договору купівлі-продажу №1632, було враховано рішення виконавчого комітету Врадіївської селищної ради від 30.04.2011 року №16 « Про присвоєння окремої адреси» та зареєстровано право власності за новою адресою : вул. Героїв Врадіївщини, 129/1 смт Врадіївка ( довідка Первомайського МБТІ №560/04-02-03 від 23.11.2016 року).

За відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №72480458 від 08.11.2016 року нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою вул. Героїв Врадіївщини, 129, загальна площа 290, 4 кв. м., перебувають у комунальній власності Територіальної громади Врадіївського району в особі Врадіївської районної ради в господарському віданні Врадіївського комбінату побутового обслуговування. За даними Державного реєстру, одне з нежитлових приміщень загальною площею 18, 6 кв. м., адреса смт Врадіївка, вул. Героїв Врадіївщини, 129/2, належить на праві спільної часткової власності ( 3/100) ОСОБА_1 відповідно до посвідченого нотаріально договору купівлі-продажу №1115 від 21.09.2009 року.

Згідно наданого до суду письмового договору купівлі-продажу від 15.09.2016 року, який нотаріально не посвідчувався, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовились про купівлю- продаж нежилого приміщення- магазин « Світ рослин» розташованого за адресою: вул. Героїв Врадіївщини, 129 смт Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області за 49 000 грн. Договір підписаний позивачем та відповідачем.

Відповідно до розписки від 15.09.2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 49 000 грн. за продаж нежилого приміщення- магазин « Світ рослин» Розписка підписана позивачем та відповідачем .

У цей же день об»єкт нерухомості був переданий ОСОБА_1, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі нерухомого майна від 15.09.2016 року.

На письмове запрошення від 21.09.2016 року до нотаріального органу для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке мало відбутись 23.09.2016 року, ОСОБА_2 не з»явився, що за поясненнями сторін свідчить про його ухилення від нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частина 3 ст. 640 ЦК України визначає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ч. 2, ст 220 ЦК України).

Водночас, п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. В«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових правВ» роз'яснено судам, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Стаття 210 ЦК України передбачає державну реєстрацію правочинів у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» судам роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є вчиненими і не створюють прав і обов'язків для сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 4 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» (далі - Закон), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі, право власності на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в тому числі житлові будинки.

Згідно ст. 19 Закону, державна реєстрація проводиться на підставі договорів, укладених в порядку, встановленому законом.

Таким чином, на об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає в момент державної реєстрації, порядок здійснення якої визначений ст. 182 ЦК України, а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

З вищевикладеного в сукупності вбачається, що вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу є необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. В. Сорочан