Рішення

від 22.11.2016 по справі 922/3103/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/3103/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарбонна" м. Харків про стягнення 18.571,01грн. за участю представників:

позивач - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.11.2015р.;

відповідач - ОСОБА_2, довіреність б/ від 06.10.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

15.09.2016р. ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Сарбонна", у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну заборгованість у розмірі 18.751,01грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.01.2013р. №КБР-1047/01/13 в частині повного та своєчасного внесення платежів, передбачених п.1.1. додатку № 2 до договору, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.08.2016р. склала 12.000,00грн., на яку нарахована пеня в сумі 2.177,53 грн., а також інфляційні втрати в сумі 3.934,04грн. та три проценти річних в сумі 459,44 грн. В якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 ГК України.

Позивач ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" позов підтримує у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні просить позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Звернувся із клопотанням (вх. №36101), в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази невиконання відповідачем обов'язків по Договору (акт звірки взаєморозрахунків ). Крім того, надав додаткові пояснення(25.10.2016р. вх. №35275) та пояснення №1 (01.11.2016р. вх. №35899) в обґрунтування заявленого позову.

Відповідач ТОВ "Сарбонна" проти позову заперечує частково. Представник відповідача у судовому засіданні просить суд відмовити в частині позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов (17.10.2016р. вх. №34149) та у додаткових поясненнях (22.11.2016р. вх. №39686). Зазначає, що строк дії договору з відповідачем закінчився 01.01.2015р. тому підстав для нарахувань роялті після цієї дати немає. Крім того, відповідач вказує на безпідставне нарахування пені понад встановлений ст. 232 ГК України шестимісячний строк та на сплив позовної давності на її, пені, стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд установив наступне.

01.01.2013р. між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) та ТОВ "Сарбонна" (Користувач) було укладено Договір №КБР-104/01/13 (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (Твори) шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права". (т.I., а.с.39-41)

За умовами п. 2.3. Договору, Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати позивачу акт про виплату роялті згідно з п. 2.5. даного договору.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "01" січня 2014 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

У додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за використання Творів, загальна сума якої з дня набуття чинності договору становить 400,00 грн. (т.I., а.с.43)

За підрахунками позивача за період з період з березня 2014 року по серпень 2016 року оплата відповідачем за використання прав за Договором не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період склала 12.000,00грн. на яку нараховані 3.934,04 грн. інфляційних, 459,44грн. трьх відсотків річних та 2.177,53грн. пені.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

У пункті 49.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено наступне. Надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про те, що в даному разі наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 01.01.2013р. №КБР-104/01/13 в межах строку дії договору.

При цьому з умов договору вбачається, що строк дії договору закінчився 01.01.2015р.

Приходячи до такого висновку суд враховує, що згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а умовами договору від 01.01.2013р. №КБР-104/01/13 наразі передбачено можливість його автоматичного продовження на новий строк, проте тільки один раз.

Так, у відповідності до умов п. 5.1. договору від 01.01.2013р. №КБР-104/01/13 він «набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до «01» січня 2014 року»..». Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах.

Враховуючи, що протягом місяця до «01» січня 2014 року» жодна з сторін не заявила про припинення його дії договір продовжився на новий строк (один рік), тобто до 01.01.2015р.

Твердження позивача про продовження строку дії договору на третій строк суд оцінює критично, оскільки вони ґрунтуються на довільному тлумаченні умов договору. Заявляючи про продовження дії договору на третій строк позивач намагається розширювально трактувати п. 5.2. договору у спосіб, що допускає автоматичне продовження дії договору в кожному разі, коли сторона не заявить про його припинення «протягом місяця до дати його закінчення».

Проте, таке розуміння умов договору не відповідає їх змісту, визначеному сторонами, і тому є юридично неспроможним. Адже при буквальному читанні договору вбачається, що сторони домовились про можливість продовження строку дії договору лише у разі відсутності заяв про припинення, поданих до конкретної дати - «01» січня 2014 року» (п.5.1., п. 5.2.). Ця передбачена договором дата сторонами не змінювалася. Підстав для висновку про її автоматичну зміну на іншу дату в результаті подовження договору на другий строк немає, оскільки договором передбачено, що він продовжується «на тих же умовах». Застереження «на тих же умовах» виключає можливість довільного (за бажанням однієї з сторін) зміни цих умов в тій чи іншій частині.

Таким чином, прив'язкою до конкретної календарної дати, яка може мати місце лише один раз («01» січня 2014 року»), а не к події (яка дійсно могла б повторюватись кілька разів у різні дати) сторони унеможливили багаторазове автоматичне продовження строку дії договору.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування до стягнення з відповідача суми основного боргу за період з березня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 4.000,00грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього на заборгованість відповідача з основного боргу (4.000,00грн.) підставно нараховані інфляційні збитки в сумі 2.667,08грн., 3 % річних в сумі 253,03грн. та пеня. Вказані суми (крім пені) визнаються відповідачем (т.І а.с.94-95). У зв'язку з цим позовні вимоги в цій частині (крім пені) також підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в позові слід відмовити на підставі ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України (сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові).

Так, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік (ч.ч.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України). Тобто, в межах строку дії договору позивач мав право на нарахування протягом шести місяців пені щодо кожного з платежів та право на подачу позову про стягнення цієї пені протягом року з дня їх нарахування. Так, позов про стягнення пені за останні платіж, котрий мав бути сплачений до 25.11.2014р. включно міг бути поданий протягом року з дня початку нарахування пені, тобто до 26.11.2015р. включно. Однак, фактично позов про її стягнення подано 15.03.2016р. -- з порушенням строку позовної давності. Про застосування позовної давності заявлено відповідачем у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України і покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 513,48 грн. (1,5% від 6.920,11грн.) та на позивача пропорційно сумі вимог в задоволенні яких судом відмовлено 864,52 грн. (1,5% від 11.650,90 грн.)

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 258, 267, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарбонна" (61125, м. Харків, Набережна Нетіченська, буд. 8-Б; ІКЮО 23143340) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; п/р 26002010052452 в АТ "Укрексімбанк" в м.Києві; МФО 322313; Код ЄДРПОУ 37396233) заборгованість у розмірі 4.000,00грн., три відсотки річних 253,03грн., інфляційні втрати 2.667,08грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарбонна" (61125, м. Харків, Набережна Нетіченська, буд. 8-Б; ІКЮО 23143340) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; п/р 26002010052452 в АТ "Укрексімбанк" в м.Києві; МФО 322313; Код ЄДРПОУ 37396233) судовий збір у сумі 513,48грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 25.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

/Справа №922/3103/16/