Постанова

від 21.11.2016 по справі 915/450/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.Справа № 915/450/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.;

при секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.;

за участю представників сторін:

Від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 031420, від 19.01.15;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „БабилонВ» - ОСОБА_2, довіреність №005250, від 22.09.12;

від Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 року

у справі № 915/450/16

за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1

до Коблівської сільської ради Бережанського району Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю „БабилонВ» , м. Миколаїв

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) № 22 від 09.12.2015 року В«Про продаж земельної ділянкиВ» , визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0194, площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 року між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабилон" (ідентифікаційний код 39832783), який 01.03.2016 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 року у справі № 915/450/16 у задоволені позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, станом на день прийняття судового рішення проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не затверджений органом місцевого самоврядування, разом з тим у будь-якому випадку розмір та межі прибережної захисної смуги (у разі внесення змін до розробленого проекту землеустрою) будуть засновані та прив'язані до вже затвердженого Генерального плану (містобудівної документації), в якому заплановані та встановлені межі забудованої території як землі, які не входять до земель водного фонду, та згідно якого землі рекреаційного призначення вже багато років забудовані та обмежень у передачі у власність не мають, а прибережна захисна смуга з метою природоохоронної функції не повинна включати будь-які приватні забудови.

З урахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка розташована в межах існуючого населеного пункту Коблеве, містобудівна документація по якому затверджена Генеральним планом з урахуванням історично складеної забудови, з урахуванням раніше прийнятої містобудівної документації відповідно до існуючих конкретних умов забудови та має інший правовий режим використання ніж землі водного фонду.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник не погоджується з прийнятим рішенням та вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка розташована в межах існуючого населеного пункту Коблеве, містобудівна документація по якому затверджена Генеральним планом з урахуванням історично складеної забудови, має інший правовий режим використання ніж землі водного фонду, у зв'язку з чим на спірну земельну ділянку не розповсюджуються законодавчо встановлені обмеження щодо надання її у власність, а тому при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні договору Коблівська сільська рада діяла відповідно до вимог законодавства.

Крім того, прокурор вважає безпідставним посилання суду на позицію Європейського суду у справі В«Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної ІрландіїВ» , оскільки обставини даної справи є відмінними від обставин справи, що розглядалась Європейським судом.

Отже, на думку прокурора, правових підстав для вирішення питання про виділення у власність земель, які накладаються на встановлені законом межі прибережної захисної смуги, у тому числі до визначення розмірів і меж цих прибережних захисних смуг, їх встановлення та закріплення відповідними проектами землеустрою на місцевості, немає.

Відповідач надав колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу та неодноразово надсилав доповнення до нього, в яких наголошував на необґрунтованості висновків апелянта посилаючись на те, що земельна ділянка зайнята нерухомим майном ТОВ "Бабилон", а не є вільною від забудов, що враховано при затвердженні Генерального плану с. Коблеве та визначенні інженерних гідротехнічних заходів з берегоукріплення, то повернення земельної ділянки у комунальну власність призведе лише до втрат місцевого бюджету, а не до захисту "суспільного", "публічного" інтересу.

Відповідач у відзиві та його доповненнях зазначає, що позивачем не доведено, що втручання в право ТОВ "Бабилон" мирно володіти своїм майном переслідує "суспільний", "публічний" інтерес та є пропорційним визначеним цілям.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги і наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне..

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 проведено перевірку дотримання вимог законодавства при прийнятті Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішень із земельних питань та встановлено наступне.

Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області 09.12.2015 року прийнято рішення № 22 про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю В«БабилонВ» (далі - ТОВ В«БабилонВ» ) земельної ділянки для рекреаційного призначення площею 0,8150 га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), на якій розташовано нерухоме майно - база відпочинку В«БірюзаВ» , яка знаходиться в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48. (а.с. 16)

На підставі цього рішення між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, як продавцем, та ТОВ В«БабилонВ» , як покупцем, 01.03.2016 року укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір) (а.с. 17-18), відповідно до якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку загальною площею 0,8150 га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), розміщену в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48, на якій знаходиться комплекс, база відпочинку В«БірюзаВ» , який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2015 року (а.с. 89-92).

Відповідно до п. 1.2 Договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

У відповідності до п. п.1.5, 1.6 Договору згідно з планом меж земельної ділянки, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - землі очаківського ЛМГ; від Б до В - землі б/в "Ракета; від В до Г - землі Очаківського ЛМГ; від Г до Д - землі б/в "Колос"; від Д до А - землі б/в "Мрія".

Склад угідь земельної ділянки: землі рекреаційного призначення - 0,8150 га. Категорія - землі рекреаційного призначення. Вид використання - Е 0701. Форма власності - комунальна.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №4801995252016, виданим 29.02.2016 року державним кадастровим реєстратором відділу Державного земельного агентства у Березанському районі Миколаївської області, на відчужувану земельну ділянку відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 року, не зареєстровані.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна земельної ділянки становить 872 314,00 грн. та повністю сплачена покупцем до нотаріального посвідчення договору, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.02.2016 року, виданим ПАТ "Фідобанк".

Пунктом 4.3 Договору сторонами узгоджено наступне: якщо після укладення цього договору з'ясується, що яка-небудь з сторін не мала права укладати цей договір і він підлягає припиненню, то винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі втрати, які вона понесла по реалізації цього договору, а також інші збитки, включаючи моральну шкоду.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №88.

Звертаючись до суду, прокурор зазначав про допущення Коблівською сільрадою Березанського району порушень законодавства при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність, у зв'язку з чим просив визнати незаконним та скасувати рішення Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 22 від 09.12.2015 року, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 року між Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабилон" від 01.03.2016 року.

Судова колегія погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, але з інших мотивів, які полягають у наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, що вбачається із технічної документації, а також спірного договору.

За інформацією відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області від 31.03.2016 відповідно до даних Національної кадастрової системи приблизна відстань від урізу води Чорного моря до південної межі спірної земельної ділянки становить 160-170 м, до північної межі - 370-400 м. (а.с. 35-38).

Планування та забудова територій, на яких розташована спірна земельна ділянка, здійснювались відповідно до схеми планування території Березанського району, затвердженої розпорядженням Миколаївської обласної ради народних депутатів № 310-р від 16.05.1985 року та постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва № 112 від 23.10.1985 року, згідно якої дані території визначені як зони рекреації.

На спірній земельній ділянці розташована база відпочинку "Бірюза". Об'єкти нерухомого майна, які становлять цілісний майновий комплекс бази, побудовані ще до 1983 року, що вбачається із технічного паспорту (а.с. 93-100).

Відповідно до приписів статті 4 Водного кодексу України та статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, серед іншого, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Частиною 2 статті 58 Земельного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

У відповідності до норм статей 1, 88, 90 Водного кодексу України, 60, 62 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 3 ст. 60 Земельного кодексу України, що кореспондується з положеннями ч.4 ст.8 Водного кодексу України, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Нормами статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, віднесено землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 29 від 01.06.2012 року надана згода на проведення проектно-вишукувальних робіт по розробці генерального плану забудови населеного пункту с. Коблеве в межах Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с. 87).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 28 від 16.12.2014 року затверджений генеральний план с. Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 88).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 5 від 16.12.2014 року наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо визначення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 142).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 7 від 16.12.2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області (а.с. 133).

Як вбачається зі Схеми проектних планувальних обмежень, складеної до Генерального плану (а.с. 101) та плану організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве (а.с. 168), визначена в Генеральному плані та запланована згідно проекту землеустрою прибережна захисна смуга обмежується пляжною зоною шириною 20-60 метрів, вільною від будь-яких забудов та з відповідними обмеженнями у використанні.

Положеннями ст.20 ЗУ В«Про землеустрійВ» визначено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до положень ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої дійшов висновків про те, що спірна земельна ділянка розташована в межах існуючого населеного пункту Коблеве, містобудівна документація по якому затверджена Генеральним планом з урахуванням історично складеної забудови, з урахуванням раніше прийнятої містобудівної документації відповідно до існуючих конкретних умов забудови та має інший правовий режим використання ніж землі водного фонду, з чим не може погодитись судова колегія, виходячи з наступного.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги перебуває на черговому поетапному затверджені у відповідних державних органах та в кінцевому результаті буде затверджений, але з урахуванням наданих у Генеральному плані пропозицій. Станом на день прийняття судового рішення проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не затверджений органом місцевого самоврядування, разом з тим у будь-якому випадку розмір та межі прибережної захисної смуги (у разі внесення змін до розробленого проекту землеустрою) будуть засновані та прив'язані до вже затвердженого Генерального плану (містобудівної документації), в якому заплановані та встановлені межі забудованої території як землі, які не входять до земель водного фонду, та згідно якого землі рекреаційного призначення вже багато років забудовані та обмежень у передачі у власність не мають, а прибережна захисна смуга з метою природоохоронної функції не повинна включати будь-які приватні забудови.

Судова колегія не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними, з огляду на те, що на час прийняття спірного рішення та укладення договору, а також на час розгляду справи судом проект встановлення меж прибережної захисної смуги в с. Коблеве у встановленому законодавством порядку не затверджено, докази затвердження проекту землеустрою Коблівською сільською радою в матеріалах справи відсутні, а тому вказаний проект не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

Суд зауважує, що позбавлений повноважень передбачити події, які відбудуться у майбутньому, тому твердження суду першої інстанції про те, що проект землеустрою буде затверджений, а розмір та межі прибережної захисної смуги будуть встановлені - є передчасним та необґрунтованим.

Отже, за таких обставин судова колегія доходить висновку про те, що наразі прибережна захисна смуга уздовж Чорного моря на території с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області не встановлена.

Разом з тим, згідно п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.

Натомість, надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, суперечить нормам законодавства.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 02.09.2014 року у справах № 905/6025/13, № 915/1223/13, постановах від 09.09.2014 року у справах № 915/1228/13, № 915/1224/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13 та від 21.05.2014 року у справі № 6-16цс14, а також Вищим господарським судом України у постановах від 18 травня 2016 року у справі № 922/1784/15, від 25 травня 2016 року у справі № 910/18052/13, від 20 липня 2016 року у справі № 911/4751/15.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що спірне рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 22 від 09.12.2015 року, яким надано земельну ділянку в межах 2 кілометрів від урізу води у приватну власність, прийняте в порушення чинного законодавств.

Незважаючи на такі висновки, судова колегія не знаходить підстав для задоволення позовних вимог прокурора в цій частині, тому що визнання спірного рішення незаконним та його скасування не призведе до поновлення порушеного права. Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання . У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Таким чином без визнання договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки недійсним, яке прийняте на підставі вищезазначеного рішення, позовні вимоги про визнання рішення незаконним та його скасування не призведе до поновлення порушеного права.

Аналізуючи договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,8150 га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладений 01.03.2016 року між Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабилон" від 01.03.2016 року, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним .

Так, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 року № 44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 року у справі В«Трегубенко проти УкраїниВ» вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, В«інтерес суспільстваВ» та В«умови, передбачені закономВ» . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності.

В«Справедливий балансВ» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе В«індивідуальний і надмірний тягарВ» .

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Але в даному конкретному випадку загальні інтереси суспільства укладенням спірного договору ніяким чином не зачипаються. Такий висновок обгрунтований наступним.

На території земельної ділянки, що знаходиться за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48, знаходиться комплекс, база відпочинку В«БірюзаВ» , який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2015 року.

Відповідно до приписів ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, в будь-якому випадку ТОВ В«БабилонВ» належить право користування спірною земельною ділянкою, з огляду на наявність на її території об'єкту нерухомості, що належить ТОВ В«БабилонВ» на праві власності, тому визнання договору купівлі-продажу недійсним не може мати наслідком повернення земельної ділянки попередньому власнику - Коблівській сільській раді Березанського району Миколаївської області.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки не спростовують вищевикладених висновків.

Відповідно до положень п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Миколаївської області задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 року по справі №915/450/16 залишається без змін з мотивів, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 року у справі № 915/450/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді В.А. Лисенко

ОСОБА_4