Постанова

від 24.11.2016 по справі 803/1619/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 803/1619/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УДАІ УМВС України у Волинській області, відповідач-1), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській област, відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності УДАІ УМВС України у Волинській області, УМВС України у Волинській області щодо не проведення розрахунку в день звільнення, стягнення з УДАІ УМВС України у Волинській області 13 193 грн. 18 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2016 року.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 23 листопада 2016 року позивач просив визнати протиправною бездіяльність УДАІ УМВС України у Волинській області щодо не проведення розрахунку в день звільнення, стягнути з УДАІ УМВС України у Волинській області 22 376 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року (а.с. 46).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховного суду України від 30 вересня 2015 року старшого сержанта міліції ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Наказом УМВС України у Волинській області від 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ (далі - ОВС) з 07 листопада 2015 року. Повний розрахунок при звільненні з позивачем здійснено 30 вересня 2016 року. ОСОБА_1 вважає бездіяльність УДАІ УМВС України у Волинській області щодо не проведення розрахунку з ним при звільненні протиправною і такою, що порушує його конституційні права, посилаючись на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), якими встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Керуючись наведеним, ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 і стягнути з відповідача-1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року в сумі 22 376 грн. 16 коп.

Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 14 листопада 2016 року (а.с. 19-20) УДАІ УМВС України у Волинській області його вимог не визнало, просило в задоволенні позову відмовити повністю з оглядну на наступне.

На правовідносини, що виникли між позивачем і УДАІ УМВС України у Волинській області не поширюються вимоги статей 116, 117 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 проходив службу в ОВС, а не перебував у трудових відносинах із Управлінням, а тому посилання позивача на вказані норми, як на підставу стягнення коштів, є безпідставним. Крім того, вихідну допомогу в розмірі 8 319 грн. 28 коп. ОСОБА_1 було виплачено відповідно до платіжного доручення № 71 від 28 квітня 2016 року, а на підставі платіжного доручення № 192 від 28 вересня 2016 року позивачу також виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 080 грн. 81 коп.

Позивач, представник позивача в судове засідання призначене на 24.11.2016 року не прибули, в заяві від 23 листопада 2016 року представник позивача просив розглядати справу за його відсутності і відсутності позивача (а.с. 46).

Представники відповідача-1, відповідача-2 також в судове засідання не прибули, в запереченні від 14 листопада 2016 року (а.с. 19), в клопотанні від 24 листопада 2016 року (а.с. 49) відповідно просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому ними подано письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Відповідно до статей 1, 16, 18 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Позивач ОСОБА_1 з 08 квітня 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року № 114 о/с старшого сержанта міліції ОСОБА_1 - інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 30 травня 2014 року.

Постановою Верховного суду України від 30 вересня 2015 року визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 № 114 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 № 330/в "Про порушення Присяги працівників органів внутрішніх справ України працівниками управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області та покарання винних" в частині притягнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та поновлено старшого сержанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, з виплатою середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Наказом УМВС України у Волинській області № 329 о/с від 31 грудня 2015 року "По особовому складу" позивача ОСОБА_1 старшого сержанта міліції поновлено на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, з 30 травня 2014 року на підставі постанови Верховного суду України від 30 вересня 2015 року. Цим же наказом старшого сержанта міліції ОСОБА_1 - інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) з 06 листопада 2015 року за пунктом 63 "з" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 25).

У зв'язку із невиконанням УДАІ УМВС України у Волинській області постанови Верховного суду України від 30 вересня 2015 року в частині виплати середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року в адміністративній справі № 803/1024/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії стягнуто з УДАІ УМВС України у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 33 291 грн. 36 коп. за період з 31 травня 2014 року по 30 вересня 2015 року. 17 серпня 2016 року вказане судове рішення набрало законної сили.

22 серпня 2016 року Волинським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист за № 661/2016 для примусового виконання рішення суду від 01 серпня 2016 року в адміністративній справі № 803/1024/16.

30 вересня 2016 року УДАІ УМВС України у Волинській області виплатило позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2014 року по 30 вересня 2015 року.

Отже, фактично повний розрахунок з ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з ОВС відповідачем-1 проведено 30 вересня 2016 року.

Вказані обставини встановлені судом на підставі виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 (а.с. 8), меморіального ордеру № 1 (#63531524) від 29 вересня 2016 року (а.с. 28), реєстру перерахувань грошового утримання працівників УДАІ у Волинській області за вересень 2016 року (а.с. 29) та підтверджуються листом УДАІ УМВС України у Волинській області № 11/5824 від 22 листопада 2016 року (а.с. 44).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 15 вересня 2015 року в справі № 21-1765а15.

З листа УДАІ УМВС України у Волинській області № 31/3-283 від 29 лютого 2016 року (а.с. 26) вбачається, що ліквідаційна комісія УДАІ УМВС України у Волинській області просила виділити кошти для виплати саме вихідної допомоги, зокрема ОСОБА_1, водночас, доказів про виділення коштів для виплати грошового забезпечення у зв'язку із звільненням позивача відповідачі суду не надали. Таким чином, судом встановлено, що позивачу не були виплачені належні йому кошти в день звільнення (фактично виплачені - 30 вересня 2016 року), а тому, на підставі статті 117 КЗпП слід стягнути на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, оскільки відповідачем-1 не доведено відсутності в цьому його вини.

Також, слід зазначити, що відсутність коштів у відповідача на час звільнення не звільняє його від відповідальності. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року в справі № 6-113цс16.

Також суд критично оцінює заперечення відповідача-1 щодо неможливості застосування норм трудового законодавства до правовідносин, що виникли між сторонами, з тих підстав, що ОСОБА_1 проходив службу в ОВС, а не перебував у трудових відносинах із відповідачами, оскільки Закон України "Про міліцію" визначає засади діяльності міліції вцілому, а суспільні гарантії захисту прав службовців, в тому числі оплата такої служби є трудовими правовідносинами та регулюються нормами трудового законодавства, яке не містить винятків для осіб, які проходять службу.

Крім того, суд звертає увагу відповідача-1, що предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада по 29 вересня 2016 року, а тому твердження УДАІ УМВС України у Волинській області про вжиття необхідних заходів для проведення належного розрахунку з позивачем при звільненні у зв'язку із виплатами 28 квітня 2016 року вихідної допомоги в розмірі 8 319 грн. 28 коп. і 29 вересня 2016 року грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2014 року по 30 вересня 2015 року в розмірі 33 050 грн. 93 коп., не може бути врахованим судом як обставина, що стверджує виконання Управлінням обов'язку щодо проведення виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, при звільненні такого працівника в день звільнення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до п. 3.4.8 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", чинність якої поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

З довідки Луцького міського центру зайнятості № 04-16/03503200 від 02 листопада 2016 року (а.с. 35) вбачається, що ОСОБА_1 на обліку в державній службі зайнятості як безробітний у спірний період не перебував.

Судом взято до уваги розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у квітні, травні 2014 року. Так, згідно з довідкою відповідача-1 від 22 листопада 2016 року (а.с. 45) грошове забезпечення позивача у квітні 2014 року складало 2 057 грн. 87 коп. за 30 календарних днів служби, у травні 2014 року - 2 103 грн. 75 коп. за 31 календарний день служби.

Отже, час затримки повного розрахунку із ОСОБА_1 при його звільненні становить з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року - 328 календарних днів.

Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 68 грн. 22 коп. (2 057 грн. 87 коп. + 2 103 грн. 75 коп. = 4 161 грн. 62 коп., 4 161 грн. 62 коп. : 61 календарний день = 68 грн. 22 коп.).

Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року становить 22 376 грн. 16 коп. (328 днів затримки х 68 грн. 22 коп. середньоденного грошового забезпечення = 22 376 грн. 16 коп.), який слід стягнути з відповідача 1.

Керуючись частиною третьою статті 160, статями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління державної автомобільної інспекції головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо не проведення розрахунку з ОСОБА_1 у день його звільнення.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Залізнична, будинок 15, ідентифікаційний код 24525635) на користь ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року в сумі 22 376 грн. 16 коп. (двадцять дві тисячі триста сімдесят шість грн. 16 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук