Постанова

від 30.06.2011 по справі 2а-6404/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2011 року 10:44 № 2а-6404/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Рагімовій Н.А., за участю представників сторін:

від прокуратури: Свінтановського С.О. (посвідчення № 188 від 16.06.2011 р.),

від позивача: Куцій І.І. (довіреність від 07.06.2011 р. № 03-02-827),

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Повного товариства «Ломбард «Діамант, Сорока і Компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 6 474,17 гривень,-

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Повного товариства «Ломбард»Діамант Сорока і Компанія»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6437,5 грн. та пені у розмірі 36,67 грн., а загалом - 6474,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч вимогам статей 18; 19; 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не забезпечив виконання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не подав своєчасно звіт про наявність робочих місць для інвалідів, не працевлаштував одного інваліда та не сплатив адміністративно-господарські санкції і пеню за порушення термінів сплати зазначених санкцій.

Відповідно до положень частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави, є однією з форм представництва прокурором інтересів держави в судовому процесі (частина 3 цієї статті).

В даному випадку Прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, на реалізацію повноважень останнього стосовно контролю за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою підприємствами адміністративно-господарських санкцій і пені (п. 3 ст.4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 30.05.2011 р.

В судовому засіданні 30.05.2011 року було оголошено перерву до 14.06.2011 року.

Розгляд справи 14.06.2011 року було відкладено внаслідок неприбуття відповідача, повідомленого належним чином, на 30.06.2011 року.

Прокуратура та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, письмові заперечення на позов та докази на спростування вимог позивача не надав.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, а також Положенням про Фонд соціальної захисту інвалідів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434.

Статтею 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. № 875-XII, зі змінами і доповненнями (далі також-Закон № 875-XII)передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (далі також -Положення № 1434), Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Основними завданнями Фонду є реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; фінансування заходів щодо соціального захисту інвалідів.

До правомочностей Фонду належить проведення перевірки підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів (п. 3 ст. 5. Положення № 1434).

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18).

Відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку (ч. 10 ст. 19 Закону № 875-ХІІ).

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів відповідач повинен був повідомляти територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання до 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності у формі № 10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів».

Як вбачається із поданого відповідачем звіту у формі № 10-ПІ за 2010 рік (а.с. 9) в 2010 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у нього складала 8 осіб, а тому відповідно до законодавчо закріплених нормативів повинно бути створено 1 робоче місце для інваліда.

При цьому, як вбачається із цього ж звіту у формі № 10-ПІ, у відповідача в 2010 році на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»повинен працювати 1 інвалід (код рядка 03), однак працюючі інваліди на підприємстві відсутні (код рядка 02).

Згідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування»при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Обов'язок щомісячно інформувати Державний центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць встановлено ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення»(зі змінами та доповненнями). Так, відповідно до частини 3 зазначеної статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (зі змінами та доповненнями), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Порядок подання інформації про наявність робочих місць для інвалідів визначено в Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 № 420 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814).

Згідно відповіді Київського міського центру зайнятості Святошинського районного центру зайнятості № 04-27/1598 від 28.04.2011 року (а.с. 11) - звіт за формою 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів відповідачем до Святошинського районного центру зайнятості не подавався.

Враховуючи матеріали справи, суд встановив, що відповідач не вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування інваліда протягом 2010 року, тобто не вживав заходів для недопущення господарського правопорушення, та існування причинного зв'язку з бездіяльністю відповідача та не влаштуванням на роботу інваліда відповідно до встановленого нормативу робочих місць.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

В порушення ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»ПТ «Ломбард»Діамант Сорока і Компанія» не було в строк до 15 квітня 2011 року сплачено адміністративно-господарські санкції.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до п. 3.4 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 233, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно, тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.

З огляду на положення зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підлягають сплаті відповідачем, становлять 6437,5 грн. та пеня за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій - 36,67 грн.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту несплати відповідачем станом на момент розгляду справи адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків їх сплати у вказаному вище розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Повного товариства «Ломбард»Діамант Сорока і Компанія»вказаної суми заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «Діамант, Сорока і Компанія» (ідентифікаційний номер 36546536; адреса: м. Київ, вул. Святошинська, 34) на користь Державного бюджету України заборгованість з адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 6 474,17 гривень (отримувач ГУ ДКУ м. Києва, код ЄДРПОУ 24262621, р/р 31219230700001, МФО 820019, код бюджетної класифікації 50070000).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 04 липня 2011 року.