Постанова

від 22.11.2016 по справі 812/683/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/683/16

Луганський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.

за участю секретаря - Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Лисичанськвугілля» про стягнення капіталізованих платежів, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області (далі за текстом - Позивач, Відділення ВД Фонду СНВ в м. Лисичанську) до Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Лисичанськвугілля» (далі за текстом - Відповідач, ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля») про стягнення капіталізованих платежів.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на таке.

Згідно даних державного реєстратора від 13.04.2016 внесене рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля».

Відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Лисичанську 26.04.2016 було подано голові ліквідаційній комісії ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля» заяву про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівникам, шляхом капіталізації відповідних платежів в зв'язку з ліквідацією підприємства на суму 24 295,60 грн.

Відкрите акціонерне товариство «Державна холдингова компанія «Лисичанськвугілля» прийняло на себе зобов'язання страхувальника по сплаті страхових внесків до Фонду і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань України в м. Лисичанську зареєстровано № 1208000048 від 19.04.2001 р.

Станом на дату внесення рішення засновників про припинення юридичної особи, а саме на 13.04.2016 у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві у м. Лисичанську знаходиться 1 справа потерпілої, яка отримала трудове каліцтво на ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» і по ній зроблений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації.

Загальна сума відповідного платежу складає 24 295,60 грн, яку просив стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки в добровільному порядку капіталізація таких коштів відповідачем не проведена.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, обґрунтувавши свою позицію тим, що ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» тривалий час не веде господарської діяльності та не має власного майна та грошових коштів, найману працю не використовує.

Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості від 08.07.2008 № 323 «Про ліквідацію ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства вугільної промисловості від 07.02.2009 № 41, була припинена діяльність шляхом ліквідації Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія «Лисичанськвугілля», розташованої за адресою: вул. Маліновського, 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, код ЄДРПОУ 05511136 та призначено головою ліквідаційної комісії ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля арбітражного керуючого Мамрукова О.А. (ліцензія АВ №307500), за його згодою. Також п. 3.13 наказу Міністерства вугільної промисловості від 07.02.2009 № 41, було передбачено здійснити ліквідацію підприємства впродовж шести місяців від дати реєстрації цього наказу.

Головою ліквідаційної комісії ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» арбітражним керуючим Мамруковим О. А. по теперішній час не завершено процес ліквідації ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля», підприємство не вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З метою завершенню процесу ліквідації ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля», наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.02.2016 № 76 було призначено ліквідаційну комісію для завершення процесу ліквідації.

ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» не було визнано банкрутом, в порядку, передбаченому Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отже посилання на порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 765 про капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, не може застосовуватись до вищевказаного підприємства.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 05511136, місцезнаходження: 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Маліновського, буд. 1, перебуває в стані припинення з 13.04.2016, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.04.2016 Позивачем надіслано голові ліквідаційній комісії ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля» заяву про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівникам, шляхом капіталізації відповідних платежів в зв'язку з ліквідацією підприємства на суму 24 295,60 грн, у зв'язку з тим, що Станом на дату внесення рішення засновників про припинення юридичної особи, а саме на 13.04.2016 у відділенні виконавчої ВД Фонду СНВ в м. Лисичанську знаходиться 1 справа потерпілої, яка отримала трудове каліцтво на ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» і по ній зроблений розрахунок платежів (а.с.7-9, розрахунок суми капіталізованих платежів а.с.10).

23.05.2016 Позивач отримав відповідь №4 голови ліквідаційної комісії ВАТ ДХК «Лисичанськвугілля» про те, що ліквідаційна комісія вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно ч.2 ст. 1205 ЦК у разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позов потерпілого, а також ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля» не було визнано банкрутом (а.с.15).

Під час розгляду справи встановлено, що у зв'язку з припиненням юридичної особи відповідача було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено ліквідаційну комісію.

Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.02.2016 року № 76 припинено діяльність ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля», призначено ліквідаційну комісію ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля», затверджено план заходів з ліквідації ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля» (а.с.29).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 17 цього Закону строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що заборгованість з капіталізованих платежів, що мають надійти до Фонду у випадках ліквідації страхувальників, є одним з видів заборгованості перед Фондом, а отже, позовна давність у даних правовідносинах не застосовується.

У той же час, відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Отримавши 23.05.2016 відмову голови ліквідаційної комісії відповідача у визнанні його вимог та не отримавши від відповідача добровільної сплати капіталізованих платежів, позивач 23.06.2016 в межах визначеного ст. 112 Цивільного кодексу України місячного строку звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до преамбули Закону № 1105-XIV зазначений Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Як вже зазначалось судом, джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець передбачає необхідність проведення страхувальником капіталізації страхових виплат із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами в наслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю» (далі - Порядок № 765).

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Як зазначено у пояснення відповідача (а.с.23-27), банкрутом він не є, запис про порушення справи про банкрутство щодо відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відсутня.

Суд не приймає доводів відповідача щодо відмови у позові з підстав відсутності процедури банкрутства стосовно ВАТ «ДХК «Лисичанськвугілля», враховуючи наступне.

Відповідно до Закону № 1105-XIV одними з основних принципів страхування від нещасного випадку є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком та обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю.

В силу вимог п. 8 ч. 2 ст. 15 Закону № 1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний подавати звітність до Фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені правлінням Фонду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Відповідно до п. 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закон № 2464-VI, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на …загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Як вже наголошувалось судом за приписами п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду (крім інших) є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку.

У відповідності до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно ч. 3 ст. 110 цього Кодексу якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 ст. 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові цього суду від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 3 Порядку № 765 капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації.

Згідно п. 4 цього Порядку до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності-банкрута з виплат, пов'язаних з його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, а саме: суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації, підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів та постановами позивача про призначення страхових виплат у зв'язку із отриманим трудовим каліцтвом працівникам відповідача (а.с. 10) та іншими матеріалами справи.

Відповідачем заперечень щодо розрахованої позивачем суми суду не надано.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 24 295,60 грн є правомірними та обґрунтованими.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Лисичанськвугілля» про стягнення коштів в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 2, 7-11, 69-72, 86, 94, 154, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Лисичанськвугілля» про стягнення капіталізованих платежів - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Лисичанськвугілля» (код ЄДРПОУ 05511136, місцезнаходження: 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Маліновського, буд. 1) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ 25938322, р/р 37179412001257 МФО 804013 в ГУДКСУ Луганської області, місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) суму капіталізованих платежів в розмірі 24 295 (двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 25 листопада 2016 року.

Суддя С.В. Борзаниця