Постанова

від 07.11.2016 по справі 826/27616/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2016 року № 826/27616/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрглас» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглас» (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення: №0000342204 від 26.06.2015 року з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 287595,00 грн. та штрафні санкції в сумі 71898,75 грн.; №0006772201 від 14.12.2015 року, з податку на додану вартість в сумі 102670,00 грн. та штрафні санкції у сумі 25667,50 грн.; № 0003652201 від 26.06.2015 року з податку на прибуток підприємства в сумі 2695,00 грн. та штрафні санкції в сумі 674,00 грн.; №0003662201 від 26.06.2015 року з податку на прибуток підприємства в сумі 12307,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивача зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення Позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем положень Податкового кодексу України, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях. В тексті своїх письмових заперечень представник відповідач посилався на обґрунтованість висновків акта перевірки та відповідно правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Укрглас» (код ЄДРПОУ 36857119) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 09.06.2015 року №3081/26-58-22-01/36857119 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36 п.14.1ст.14, пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Укрглас» занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 2695 грн. та завищено збитки за 2014 рік на сум 12307 грн.; п. 185.1 ст. 185, пп. 187.1.б п. 187.1 ст. 187, п.198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1396796 грн., в тому числі по періодах: липень 2012 - 4084 грн., серпень 2012 - 2437 грн., вересень 2012 - 1 800 грн, жовтень 2012 - 21868 грн., листопад 2012 - 5350 грн., грудень 2012 - 21753 грн., травень 2013 - 2010 грн., вересень 2013- 1517 грн., грудень 2013 - 21667 грн., листопад 2014 - 1294126 грн., грудень 2014 - 20183 грн.; п. 160.1 ст. 160 ПКУ, в результаті чог ТОВ «УКРГЛАС» занижено задекларовані показники у декларації з податку на прибуток за рік 2014 у сумі 287595 грн.; п. 103.9 ст. 103 ПКУ в частинні неподання з «Розрахунків звітів» податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (додаток ПН до декларації) при виплаті доходів нерезидентам за 2012 рік в сумі 8742224 грн., за 2014 рік в сумі 5751903 грн.; статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР з внесеними змінами та доповненнями з урахуванням вимог постанови НБУ від 16.11.2012 №475, в частині несвоєчасного надходження валютної виручки по експорту на суму 5690,56 євро на 6 днів.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано до Контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень Контролюючий орган листом від 24.06.2015 р. №16189/10/26-58-22-01-10 повідомив Позивача, що п. 3 висновку акта викласти у наступній редакції: «порушення п. 160.1 ст. 160 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 287595 грн. за 2014 рік.»; п. 4 висновку акта викласти у наступній редакції: «порушення п. 103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями в частині неподання «Розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (додаток ПН до декларації) при виплаті доходів нерезидентам за 2014 рік в сумі 5751903 грн., в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 287595 гри. за 2014 рік.», а в решті висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 26.06.2015 № 003642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2095194,00 грн., у тому числі за основний платіж 1396796,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 125667,50 грн.; форми «Р» від 26.06.2015 № 0000342204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 359493,75 грн., у тому числі за основний платіж на суму 287595 грн. та штрафні (фінансові) санкції 71898,75 грн.; форми «П» від 26.06.2015 №0003662201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12307 грн., задекларованого у податковій декларації за 2014 рік (реєстр. № 9081235414 від 27.02.2015); форми «Р» від 26.06.2015 № 0003652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3369,00 грн., у тому числі за основний платіж на суму 2695 грн. та штрафні (фінансові) санкції 674 грн.

Позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві), за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 11.09.2015 року № 14096/10/26-15-10-05-35, яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0003642201 від 26.06.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2095194 грн., у тому числі 1396796 грн. основного зобов'язання та 698398 грн. штрафні (фінансові) санкції в частині санкцій в розмірі 349199 грн. в іншій частині без змін та залишає без змін податкові повідомлення-рішення №0000342204, №0003662201, №0003652201 від 26.06.2015 року, а скаргу Позивача задоволено частково (надалі - Рішення № 14096/10/26-15-10-05-35).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та Рішенням № 14096/10/26-15-10-05-35 Позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України 25.11.2015 р. прийнято рішення №25126/6/99-99-10-01-01-01-25, яким скасовує податкове повідомлення-рішення ДШ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №0003642201 в частині 1294126 грн. податку на додану вартість і 323531,50 грн. штрафних санкцій та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги у відповідній частині а в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення та податкові повідомлення-рішення ДНІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.06 2015 р. №0000342204, №0003652201, № 0003662201 з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги залишає без змін, а скаргу - задовольняє частково.

З урахуванням Рішення № 14096/10/26-15-10-05-35 Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2015 р. №0006772201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128337,50 грн., у тому числі за основний платіж 102670,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 25667,50 грн.

Позивач вважає, що податкові-повідомлення рішення є необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення: №0006772201 від 14.12.2015 року, №0003652201 №0003662201 від 26.06.2015 року, Суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відображення в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в сумі 26489 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ «Аквадинаміка» - віднесена до складу витрат амортизація на загальну суму 1798 грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 899 грн., 2014 рік - 899 грн.; ТОВ «Спецагроресурс» - віднесена до складу витрат амортизація на загальну суму 1934 грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 967 грн., 2014 рік - 967 грн.; ПП «Імперія» - віднесена до складу витрат амортизація на загальну суму 4130 грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 2065 грн., 2014 рік - 2065 грн.; ТОВ «Аса Бюро» віднесено до складу витрат в 2013 році в сумі ю 000 грн.; ТОВ «Інтермаркет Груп» віднесена до складу витрат амортизація на загальну суму 8125 грн. в 2014 році; ТОВ «Овекон Сервіс» - віднесена до складу витрат амортизація на загальну суму 4130 грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 251 грн., 2014 рік - 251 гривень.

Також, проведеною перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 102 670 гривень.

Відповідач зазначає, що Позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Аквадинаміка» 7192,01 грн. ПДВ. Відповідно до акту перевірки ТОВ «Аквадинаміка» від 09.04.2013 року № 1061/22-6/35497221, складеного ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (копія наявна в матеріалах справи), в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу від постачальників до ТОВ «Аквадинаміка» до ТОВ «Укрглас». Вказаною перевіркою встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару. Операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Аквадинаміка» порушують ст.185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із ТОВ «Укрглас».

Судом встановлено, що між Позивачем (Одержувач), з однієї сторони, та ТОВ «Аквадинаміка» (Постачальник), з іншої сторони, існували договірні взаємовідносини.

В підтвердження постачання товару (послуг) Позивачем надано суду наступні документи: Видаткова накладна №27 від 26 липня 2012 р. на загальну суму з ПДВ 24507,00 грн.; платіжне доручення №201 від 14.09.2012 р. на загальну суму з ПДВ 10800,00 грн. (оплата за монтажні роботи зг. рах. №33 від 28.08.2012 р. у т.ч ПДВ 20%1800,00 грн.); Банківська виписка; Акт приймання-передачі виконаних робіт від 03.09.2012 р. роботи по установленню та обв'язка трубопровідною системою водопідготовка, проведену пусконалагоджувальні роботи за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 27в, що є невід'ємною частиною Договору №02/08 від 20.08.2012 р.; податкові накладні: від 20.07.2012 р. №4 на загальну суму 24507,00 грн. у відповідності до Договору від 10.07.2012 р. №01/07, від 22.08.2012 р. №2 на загальну суму 7845,00 грн. у відповідності до Договору від 20.08.2012 р. №01/08, від 03.09.2012 р. №1 на загальну суму 10800,00 грн. у відповідності до Договору від 20.08.2012 р. №02/08, копії залучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, в видатковій накладній №27 зазначено, що товар поставляється згідно Рахунку-фактури №27 від 10.07.2012 р., проте в матеріалах справи даний документ відсутній; в Акті приймання-передачі виконаних робіт від 03.09.2012 р. зазначено, що даний документ є невід'ємною частиною Договору №02/08 від 20.08.2012 р., проте сам Договір №02/08, Договір №01/07 від 10.07.2012 р., який зазначено в податкові накладній №4 від 20.07.2012 р., Договір №01/08 від 20.08.2012 р., який зазначено в податкові накладній №2 від 22.08.2012 р. в матеріалах справи відсутні.

З наданих матеріалів справи не можливо встановити реальність виконання умов Договорів, оскільки вищезазначені документи відсутні в матеріалах справи, так, як відсутні докази оплати за отримані послуги (Товар), відсутні докази постачання товару (товарно-транспортні накладні).

Відповідач зазначає, що ТОВ «Укрглас» включено до складу податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Мост» ПДВ на загальну суму 7500 грн. В акті перевірки зазначено, що відповідно до поданих ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкових декларацій з ПДВ, додатків 5 та реєсрів отриманих податкових накладних, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків ТОВ «Мост», податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Укрглас», відсутні. Дана ситуація свідчить про маніпулювання показниками податкової звітності ТОВ «Мост» та формування технічного кредиту. Враховуючи вищенаведене ТОВ «Мост» здійснювалися транзитні фінансові стоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру Таким чином, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Мост» за серпень та вересень 2012 року. Товари (роботи, послуги), реалізовані ТОВ «Мост» на користь ТОВ «Укрглас» за період з 01.08.2012 по 30.09.2014 року не могли бути поставлені, а тому дані операції не спричинили реального настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, що між Позивачем і ТОВ «Мост» (Постачальник) існували договірні взаємовідносинами, в підтвердження отриманих послуг Позивачем надано суду наступні документи: Видаткові накладні: №РН-0000408 від 09.08.2012 р. на загальну суму з ПДВ 32100,00 грн.(на підставі Рахунку-фактури №СФ-0000474 від 03.08.2012 р.), №РН-0000073 від 02.10.2012 р. на загальну суму з ПДВ 32100,00 грн.(на підставі Рахунку-фактури №СФ-0000033 від 29.08.2012 р.); Податкові накладні: від 03.09.2012 р. №1 на загальну суму з ПДВ 32100,00 грн.(на підставі Договору купівлі-продажу від 29.08.2012 р.), від 06.08.2012 р. №15 на загальну суму з ПДВ 32100,00 грн.(на підставі Договору купівлі-продажу від 03.08.2012 р.), банківські виписки.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні наступні документи: Рахунку-фактури №СФ-0000474 від 03.08.2012 р., Рахунку-фактури №СФ-0000033 від 29.08.2012 р., Договори купівлі-продажу: від 29.08.2012 р., від 03.08.2012 р., що в сою чергу свідчить проте, що встановити реальність виконання умов договорів між позивачем та контрагентом не можливо.

Також, між Позивачем і ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ» (Постачальник) існували договірні взаємовідносинами, в підтвердження отриманих товару (послуг) Позивачем надано суду наступні документи: Видаткова накладна №20319 від 10.08.2012 р. на загальну суму з ПДВ 13555,16 грн. (на підставі Рахунку-фактури №СФ-0020319 від 06.08.2012 р.); Банківська виписка; Податкова накладна від 08.08.2012 р. №972 на загальну суму з ПДВ 13555,16 грн. (на підставі Договору поставки від 06.08.2012 р. №020319), копії залучено до матеріалів справи.

З наданих матеріалів справи не можливо встановити реальність виконання умов Договору, оскільки Рахунок-фактура №СФ-0020319 від 06.08.2012 р. та Договір поставки від 06.08.2012 р. №20319 відсутні в матеріалах справи, так, як відсутні докази знаходження на балансі отриманого товару.

Відповідач зазначає, що ТОВ «УКРГЛАС» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Трал Сервіс» на загальну суму 20183,33 грн. у грудні 2014 року. Відповідно до поданої до ДПІ у Печорському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової декларації з ПДВ, додатків 5 та реєстрів отриманих податкових накладних з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків ТОВ «Трал Сервіс» податкові накладні, по взаємовідносинах з ТОВ «УКРГЛАС» відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем і ТОВ «ТРАЛ СЕРВІС» (Виконавець) існували договірні взаємовідносинами, в підтвердження отриманих (послуг) Позивачем надано суду наступні документи: Акти наданих послуг: №422 від 12.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 17300,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), №423 від 15.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 17300,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), №424 від 15.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 36000,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), №425 від 15.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 42700,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), №430 від 17.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 12500,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р., рахунку на оплату покупцю №456 від 15.12.2014 р.), №415 від 08.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 69200,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р., рахунку на оплату покупцю №442 від 05.12.2014 р.), №417 від 10.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 51900,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р., рахунку на оплату покупцю №444 від 10.12.2014 р.); платіжні доручення: №1557 від 15.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 17300,00 грн. (на підставі рахунку №448 від 15.12.2014 р.), №1556 від 15.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 17300,00 грн. (на підставі рахунку №447 від 15.12.2014 р.), №1558 від 15.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 36000,00 грн. (на підставі рахунку №449 від 15.12.2014 р.), №1559 від 15.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 42700,00 грн. (на підставі рахунку №450 від 15.12.2014 р.), №1572 від 17.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 12500,00 грн. (на підставі рахунку №456 від 15.12.2014 р.), №1499 від 08.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 69200,00 грн. (на підставі рахунку №442 від 05.12.2014 р.), №1532 від 10.12.2014 р. на загальну суму з ПДВ 51900,00 грн. (на підставі рахунку №444 від 10.12.2014 р.); Податкові накладні: від 08.12.2014 р. №15 на загальну суму з ПДВ 69200,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), від 10.12.2014 р. №17 на загальну суму з ПДВ 51900,00 грн. . (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), від 15.12.2014 р. №23 на загальну суму з ПДВ 17300,00 грн. . (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), від 15.12.2014 р. №24 на загальну суму з ПДВ 36000,00 грн. . (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), від 15.12.2014 р. №25 на загальну суму з ПДВ 42700,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), від 17.12.2014 р. №30 на загальну суму з ПДВ 12500,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), від 12.12.2014 р. №22 на загальну суму з ПДВ 17300,00 грн. (на підставі Договору №02-12/Т від 02.12.2014 р.), копії долучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні наступні документи: Договір №02-12/Т від 02.12.2014 р., рахунки, товарно-транспортні накладні та інші документи, що в сою чергу свідчить проте, що встановити реальність виконання умов договору між Позивачем та контрагентом не можливо.

Під час перевірки Контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Укрглас» включено до складу податкового кредиту суму по взаємовідносинах з ТОВ «Спецагроресурс» 7586,67 грн. ПДВ в грудні 2012 року. ДПІ у Бабушкінському районі у Дніпропетровську складено акт документальної позапланової перевірки ТОВ «Спецагроресурс» 12.10.2010 №145/224/38112611. Перевіркою встановлено проведення ТОВ «Спецагроресурс» митних фінансових потоків та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин В «Спецагроресурс» із ТОВ «Укрглас» за серпень 2012 року. ТОВ «Укрглас» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Спецбудтрест» на загальну суму 14166,60 грн. в грудні 2012 року. Дніпродзержинською ОДПІ складено акт документальної позапланової перевірки ТОВ «Спецбудтрест» від 31.07.2013 року № 159/6-04-03-22-04/36181751. Перевіркою встановлено проведення ТОВ «Спецбудтрест» транзитних фінансових операцій та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Спецбудтрест» із ТОВ «Укрглас» за вересень 2012 року.

Судом встановлено, що між Позивачем і ТОВ «Спецагроресурси» (Постачальник) існували договірні взаємовідносинами, в підтвердження отриманих товару (послуг) Позивачем надано суду наступні документи: Накладні: №30/08-01 від 30.08.2012 р. на загальну суму з ПДВ 7200 грн., №31/08-01 від 31.08.2012 р. на загальну суму з ПДВ 20500 грн., №12 від 10.08.2012 р. на загальну суму з ПДВ 7200 грн., №12 від 30.07.2012 р. на загальну суму з ПДВ 9700 грн.; Акт від 20.09.2012 р. №20/09 приймання-передачі виконаних робіт по обрамлення 2-х бетонних колон та їх фарбування по додатковій угоді №1 від 15.08.2012 р. до Договору №07/08 від 07.08.2012 р.; Податкові накладні: від 01.08.2012 р. №80116 на загальну суму 9040,00 грн. (поставка від 30.07.2012 р. №26/07), від 10.08.2012 р. №81014 на загальну суму 2260,00 грн. (поставка від 30.07.2012 р. №26/07), від 13.08.2012 р. №81316 на загальну суму 6720,00 грн. (поставка від 07.08.2012 р. №07/08), від 20.08.2012 р. №82025 на загальну суму 4960,00 грн. (поставка від 07.08.2012 р. №07/08), від 20.08.2012 р. №82026 на загальну суму 16400,00 грн. (поставка від 07.08.2012 р. №07/08), від 30.08.2012 р. №83010 на загальну суму 1680,00 грн. (поставка від 07.08.2012 р. №07/08), від 31.08.2012 р. №82121 на загальну суму 4100,00 грн. (поставка від 07.08.2012 р. №07/08), від 14.09.2012 р. №13 на загальну суму з урахуванням ПДВ 84999,60 грн. (Договір від 01.09.2012 р.); платіжне доручення №207 від 14.09.2012 р. на загальну суму з урахуванням ПДВ 84999,60 грн. (рах. №23 від 10.09.2012 р.), копії долучено до матеріалів справи.

З наданих матеріалів справи не можливо встановити реальність виконання умов Договору, оскільки Додаткова угода №1 від 15.08.2012 р., Договір №07/08 від 07.08.2012 р., Договір від 01.09.2012 р. та документ на підставі якого здійснено поставку товару (зокрема Бетону 100 куб.м.), відсутні в матеріалах справи, так, як відсутні докази транспортування товару, докази оплати за отриманий товар.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Укрглас» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Інтермаркет Груп» на загальну суму 21666,67 грн. в грудні 2013 року.

Відповідно до акту неможливість проведення зустрічної звірки від 28.03.2014 №266/26-57-22-02-09/38671608 складеного ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено не знаходження ТОВ «Інтермаркет Ггруп» за юридичною адресою - місцезнаходження та його посадові особи не встановлено. Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено відсутність у ТОВ «Інтермаркет Ггруп» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персонал у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01.12.2013 по 28.02.2014.

В підтвердження наявності договірних взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ ГРУП» та виконання договірних взаємовідносин Позивач надав Суду наступні документи: Податкову накладну від 13.12.2013 р. №38 на загальну суму 130000,00 грн. (на підставі Договору поставки від 12.12.2013 р. №0576.12.13); Видаткова накладна №61204 від 23.12.2013 р. на загальну суму з ПДВ 130000,00 грн. (згідно рахунку №0576.12.13 від 12.12.2013 р.); Платіжне доручення №1886 від 13.12.2013 р. (згідно рахунку №0576.12.13 від 12.12.2013 р.), копії залучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній Договір поставки від 12.12.2013 р. №0576.12.13, рахунок №0576.12.13 від 12.12.2013 р., докази транспортування товару (товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару).

Під час перевірки Контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Укрглас» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Імперія» на загальну суму 16518,4 грн., у жовтні 2012 року. Згідно з поданою до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ податковою декларацією з ПДВ, додатків 5 та реєстрів отриманих податкових накладних, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків ТОВ «Імперія» зазначена податкова накладна відсутня.

Позивачем в підтвердження наявності договірних взаємовідносин з ПП «Імперія» надано Суду: рахунок №51 від 13.09.2012 р. на загальну суму з ПДВ 16518,40 грн. та платіжне доручення №205 від 14.09.2012 р. на загальну суму з ПДВ 16518,40 грн. (на підставі додаткової угоди №3 до Договору №76 від 11.08.2012 р. та згідно рах. №51 від 13.09.2012 р.), копії містяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні наступні документи: Додаткова угода №3, Договір №76 від 11.08.2012 р., податкова накладна, а тому встановити реальність виконання умов договору не можливо.

В запереченнях на позовну заяву Відповідач зазначає, що ТОВ «УКРГЛАС» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Аса Бюро» на загальну суму 2000 грн. в липні 2013 року. Відповідно до поданих податкових декларацій з ПДВ, додатків 5 та реєстрів отриманих податкових накладних, з врахуванням поданих уточнюючих розрахунків ТОВ «Аса Бюро» за липень 2013 року податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Укрглас» відсутні. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Аса Бюро» здійснювало транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Позивачем надано суду лише лист без дати та без номеру, який адресовано директору ТОВ «Аса Бюро», що податкова накладна №17 виписана від 26 липня 2013 року не потрапила до реєстру виписаних накладних.

Суд звертає увагу, що даний лист не приймається до уваги, як доказ в підтвердження відсутності порушення вимог законодавства зі сторони Позивача.

Відповідач зазначає, що ТОВ «УКРГЛАС» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Овекон Сервіс» на загальну суму 2010,33 грн. в травні 2013 року. Відповідно до поданої до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ, податкової декларацій з ПДВ.,додатків 5 та реєстрів отриманих податкових накладних з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків ТОВ «Овекон Сервіс» за липень 2012 зазначені податкові накладні відсутні. В акті перевірки зазначено, що дана ситуація свідчить про маніпулювання показниками податкової звітності ТОВ «Овекон Сервіс» та формування технічного кредиту. Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено проведення ТОВ «Овекон Сервіс» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, таким чином, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Овекон Сервіс» податків за липень 2012 року.

Під час розгляду справи Позивачем в підтвердження наявності договірних взаємовідносин з ТОВ «Овекон Сервіс» податкову накладну від 25.07.2012 р. №69 на загальну суму з ПДВ 12061,98 грн. (на підставі Договору про виконання робіт від 02.07.2012 р.).

Суд звертає увагу, що наявність податкової накладної не свідчить про реальність господарських операцій, оскільки в матеріалах справи відсутній Договір про виконання робіт від 02.07.2012 р., платіжні доручення, банківські виписки та вся первинна документація, яка підтверджує наявність взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «Овекон Сервіс».

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «УКРГЛАС» відповідно до договору поставки 31.07.2014 придбало товари у ТОВ «Глас Трьош Сімферополь» на загальну суму 2345500 грн., підтверджується видатковими накладними: від 10.11.2014 №101114-03 на загальну суму 183000 грн., в тому числі ПДВ 83961,54 грн., від 10.11.2014 № 050914-01 на загальну суму 62500грн., в тому числі ПДВ 6250 гривень. Відповідно до зазначеного договору місце поставки товарів - склад постачальника, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68. Станом на кінець періоду, що перевірявся, ТОВ «Укрглас» не розрахувалося з ТОВ «Глас Трьош Сімферополь» за отримані товари.

Також, ТОВ «УКРГЛАС» було укладено з ООО «ЄВРОГЛАС» (Російська Федерація) контракт від 31.07.2014, відповідно до якого ТОВ «Укрглас» продало ООО «ЄВРОГЛАС» товари,а також основні фонди (які раніше надавалися в оренду ТОВ «Глас Трьош Сімферополь»). Загальна сума продажу складає 352683 євро (без ПДВ). Передача товарів, основних фондів відповідно до умов вищезазначеного контракту відбулася на території Криму (Сімферополь, вул. Балаклавська 68). Купівля та продаж товарів, основних фондів документально оформлена в один день.

Валюта за продані товари, основні фонди перераховувалась з р/р ТОВ «Євроглас» (Росія), що вказаний в контракті від 31.07.2014 №31/07, тобто з території Російської Федерації, а не з території Криму. Перевіркою зроблено висновок, що в зазначеному випадку норми Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-УІІ для вказаної операції не застосовуються.

Таким чином, ТОВ «Укрглас» не включило суму 1294126 грн. до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в листопаді 2014 року, чим порушило п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що Позивачем взагалі не надано первинної документації по взаємовідносинам з ТОВ «Глас Трьош Сімферополь», ООО «ЄВРОГЛАС» (Російська Федерація), що в свою чергу не дає можливості встановити реальність укладання та виконання договірних взаємовідносинах з даними контрагентами.

Підчас розгляду справи Позивачем не надано суду переконливих доказів та спростувань, які викладені в Акті перевірки Контролюючим органом, а тому Судом не бере до уваги посилання Позивача, які викладені в позовній заяві.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі ст. 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Крім того, у відповідності ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року N 207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Підпунктом 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 року за № 128/2568) (далі - Правила № 363) визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 пп. 11.1 п. 11 Правил № 363 залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Позивачем не підтверджено транспортування товару по Договорам, первинною документацією: транспортними накладними чи подорожніми листами, а також не підтверджено здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, отриманого від контрагента товару та зберігання отриманого товару.

Відповідно до змісту ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, Позивачем не надано суду первинну документацію, які б саме підтверджували здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані Підприємства.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника податків, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення №0006772201 від 14.12.2015 року, №0003652201 №0003662201 від 26.06.2015 року прийняті з урахуванням всіх обставин, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню в даній частині.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342204 від 26.06.2015 року з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 287595,00 грн. та штрафні санкції в сумі 71898,75 грн., Суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Укрглас» укладено договори позики з нерезидентом «Glas Troesch Euroholding AG CO&KGaA» (Німеччина) від 21.03.2011 №2/2011, від 19.01.2010 №2/2009. Мета позики - фінансування господарської діяльності. За користування позикою нерезиденту сплачено відсотки в сумі 2383384,05 євро (еквівалент 111229,43 грн.) за вирахуванням податку на доходи нерезидента в розмірі 5 % - 584585,91 гривень.

До перевірки надано довідки (свідоцтва) про статус резидента: Компанії «Glas Troesch Euroholding AG CO&KGaA» (Німеччина) від 20.02.2013 за 2012 рік, апостиль від 26.02.2013 452/13, від 17.10.2013 за 2013 рік, апостиль від 28.10.2013 № 2553/13 від 13.05.2015 за 2013- 2014 роки, апостиль від 20.05.2015 № 1316/15.

Перевіркою показника декларації з податку на прибуток (рядок 17ПН) за 2012 рік в сумі 437111 грн., 2013 рік в сумі 33779 грн., за 2014 рік в сумі 0 грн. встановлено заниження декларованих ТОВ «Укрглас» показників у декларації з податку на прибуток за 2014 рік на 7595 грн. та неподання «Розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (додаток ПН до декларації) по виплачених доходах резиденту за 2012 рік в сумі 8742224 грн., за 2014 рік в сумі 5751903 гривень.

В порушення п. 160.1 ст.160 Податкового кодексу України в декларації з податку на прибуток 2014 рік ТОВ «Укрглас» в рядку 17ПН не відобразило суму податку 287595 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань за 2014 рік на суму 287595 гривень.

У відповідності з п. 103.9 ст.103 Податкового Кодексу України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (пп. 83.1,1); податкова інформація (пп.83.1.2); експертні висновки (пп. 83.1.3); судові рішення (пп. 83 1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладені на контролюючі органи (пп. 83.1.6).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням сплатою податків і зборів, ведення яких і передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього Пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового Кодексу. (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, ще мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - пильність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими Договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.3.2 ст. 3 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та по особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII, у межах ВЕЗ «Крим» створюється вільна митна зона, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із статтею 430 Митного кодексу України.

У відповідності до п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань є дата відвантаження товарів.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом провадження господарської діяльності зобов'язані утримувати податок з таких доходів, визначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що „у разі якщо контролюючий орган самостійне визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 тахті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової лади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (стаття 19 Конституції України).

Також, п. 5.2 Розділу 2 вказаного Порядку №984, передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків бо його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Пунктом 3.2 статті 3 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 №1636 передбачено створення вільної митної зони, а відповідно до вимог ст.9 Митного кодексу України (далі - МКУ) для цілей застосування положень розділів V і IX МКУ території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України.

Як зазначено в акті перевірки, передача ТОВ «Укрглас» товарів, основних фондів ООО «ЄВРОГЛАС» відповідно до умов контракту від 31.07.2014 №31/07 відбулася на території Криму (Сімферополь, вул. Балаклавська 68).

Тобто, дана операція не є об'єктом оподаткування, як того вимагає п.185.1 ст.185 Кодексу, у зв'язку з тим, що товар не знаходився на митній території України, та не було факту ввозу та вивозу вару.

За наведених обставин, Суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість доводів ДПІ щодо заниження податок на прибуток за 2013 рік на суму 2695 грн. та завищення збитки за 2014 рік на сум 12307 грн.; заниження податку на додану вартість на суму 1396796 грн., заниження задекларованих показників у декларації з податку на прибуток за рік 2014 у сумі 287595 грн.; неподання з «Розрахунків звітів» податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (додаток ПН до декларації) при виплаті доходів нерезидентам за 2012 рік в сумі 8742224 грн., за 2014 рік в сумі 5751903 грн.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342204 від 26.06.2015 року з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 287595,00 грн. та штрафні санкції в сумі 71898,75 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук