Рішення

від 14.11.2016 по справі 908/2284/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/68/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 Справа № 908/2284/16

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача: колективного підприємства В«Андріївська тепломережаВ» , 71140, Запорізька область, Бердянський район, смт Андріївка, вул. Леніна, буд. 29

про стягнення 452 210,86 грн.

суддя Корсун В.Л.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.04.14 № 14-109

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

29.08.16 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (далі ПАТ В«НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» ) з позовною заявою про стягнення з колективного підприємства В«Андріївська тепломережаВ» (надалі КП В«Андріївська тепломережаВ» ) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 31.12.14 № 1523/15-БО-13 в розмірі 452 210,86 грн., а саме: 275 468,78 грн. - пені, 16 215,03 грн. - 3 % річних та 160 527,05 грн. індексу інфляції.

29.08.16 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 29.08.16 порушено провадження по справі № 908/2284/16, якій присвоєно № провадження 17/68/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 21.09.16.

Ухвалою від 21.09.16 судом за клопотання представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 15.11.16, розгляд справи відкладено на 17.10.16.

В судових засідання 17.10.16 та 07.11.16 судом оголошувались перерви на 07.11.16 та на 14.11.16 відповідно.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні 14.11.16 судом, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача роз'яснено про час виготовлення повного рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 31.12.14 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1523/15-БО-13, на виконання умов якого позивач в період з січня - березень та з листопада - грудень 2015 р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 621 408,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період. Однак, зобов'язання щодо оплати поставленого газу в строк, встановлений у договорі відповідач не виконав. Отже, у зв'язку з порушення відповідачем строків виконання основного зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 275 468,78 грн., 3% річних в розмірі 16 215,03 грн. та 160 527,05 грн. інфляційних втрат. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 13.10.16 № 17 вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав. В порушення вимог п. 3.4 договору позивач не повернув у встановлені договором строки підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу від 31.01.15 та від 28.02.15, а акт приймання-передачі природного газу від 31.03.15 повернутий із порушенням строків. З урахуванням п.п. 3.3, 3.4, 6.1 договору, підставою для остаточних розрахунків за отриманий газ є підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природ ного газу від 31.01.15 та від 28.02.15, які не були повернуті пози вачем відповідачу, а тому відповідач вважає, що відповідно до ст. 610 ЦК України, ч. 1, ч. 4 ст. 612 ЦК України, ч. 1, ч. 2 ст. 613 ЦК України та ч. 1 ст. 614 ЦК України, мало місце прострочення кредитора. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Таким чином, на думку відповідача, у позивача не має підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями за січень та лютий 2015 року.

Також, представник відповідача зазначає, що відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Споживачами теплової енергії, виробленої КП «Андріївська тепломережа» є виключно бюджетні установи та організації. Тобто постачання теплової енергії відповідачем йде виключно для громадян, які надають та отримують медичну допомогу, лікування чи проходять медичне обстеження і т.і., для дітей, які навчаються у школі, музичній школі та перебувають у дитсадку, бібліотеці та будинку культури. На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач сплатив суму боргу добровільно ще у 2015 р., а також те, що відповідач не має права припинити надання теплової енергії споживачем (бюджетним установам та організаціям), що бюджетні установи у 2015 р. мали постійну значну заборгованість перед КП «Андріївська тепломережа», що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для позивача, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України просить суд зменшити розмір пені на 90 %, а також відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України відстрочити виконання рішення на 4 (чотири) місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.14 між публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (Продавець) та колективним підприємством В«Андріївська тепломережаВ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1523/15-БО-13, за умовами якого (п. 1.1. договору) Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі споживачам Покупця).

У відповідності із п. 2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.15 по 31.12.15 газ обсягом до 350,0 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях кварталів: січень - 75, лютий - 71, березень - 60, всього за І кв. - 206; квітень - 18, травень-, червень -, всього за ІІ кв. - 18; липень-, серпень-, вересень -, всього за ІІІ кв. -; жовтень - 21, листопад - 40, грудень - 65, всього за ІV кв. - 126.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використаного газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

За приписами п. 3.4. договору (з урахуванням додаткової угоди № 8 від 22.10.15), не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного /газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає Покупцю та газорозподільному /газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

У разі, якщо Покупець не надає або несвоєчасно надає Продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується Продавцем відповідно до умов, зазначених в п. 5.2. У разі, якщо при складанні/підписанні акту приймання-передачі природного газу у Сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, Сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання Сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується Продавцем відповідно до умов, зазначених в п. 5.2.

Згідно із п. 5.2. договору, до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 6384,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.

Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10 до договору, п. 5.2. розділу 5 В«Ціна газуВ» договору неодноразово змінювався.

Так, за додатковою угодою від 12.02.15 № 1 до договору, з 01.02.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 6 180,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1 236,14 грн., всього з ПДВ 7 416,84 грн.

За додатковою угодою від 10.03.15 № 2 до договору, з 01.03.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 9 444,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1 888,94 грн., всього з ПДВ 11 333,64 грн.

За додатковою угодою від 29.03.15 № 3 до договору, з 01.04.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7 602,40 грн., крім того ПДВ 20% - 1520,48 грн., всього з ПДВ 9122,88 грн.

За додатковою угодою від 30.06.15 № 4 до договору, з 01.06.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7 388,20 грн., крім того ПДВ 20% - 1 477,64 грн., всього з ПДВ 8 865,84 грн.

За додатковою угодою від 29.07.15 № 5 до договору, з 01.07.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7 395,50 грн., крім того ПДВ 20% - 1 479,10 грн., всього з ПДВ 8 874,60 грн.

За додатковою угодою від 21.10.15 № 7 до договору, з 01.10.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7 421,10 грн., крім того ПДВ 20% - 1 484,22 грн., всього з ПДВ 8 905,32 грн.

За додатковою угодою від 22.10.15 № 8 до договору, з 01.11.15 до сплати за 1000 куб. м. природного газу підлягало 7 288,12 грн., крім того ПДВ 20% - 1 457,62 грн., всього з ПДВ 8 745,74 грн.

За додатковою угодою від 25.11.15 № 10 до договору, п. 5.2. розділу 5 В«Ціна газуВ» договору викладено в наступній редакції: « 5.2. Ціна за за 1000 куб. м. природного газу з 01.12.15 встановлюється наступним чином:

І. за 50 тис.куб.м.:

1.1.) попередня оплата до початку місяця поставки газу 5 845,00 грн., крім того збір у вигляді цільової надбавки - 2 % - 116,90 грн., тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами, без ПДВ - 689,10 грн., ПДВ 20% - 1330,20 грн., всього з ПДВ 7 981,20 грн.;

1.2.) оплата протягом місяця поставки газу 6 335,00 грн., крім того збір у вигляді цільової надбавки - 2 % - 126,70 грн., тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами, без ПДВ - 689,10 грн., ПДВ 20% - 1 430,16 грн., всього з ПДВ 8 580,96 грн.;

1.3.) оплата після закінчення місяця поставки газу 6 474,00 грн., крім того збір у вигляді цільової надбавки - 2 % - 129,48 грн., тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами, без ПДВ - 689,10 грн., ПДВ 20% - 1 458,52 грн., всього з ПДВ 8751,10 грн.;

ІІ. до 50 тис.куб.м.: 6474,00 грн., крім того збір у вигляді цільової надбавки - 2 % - 129,48 грн., тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами, без ПДВ - 689,10 грн., ПДВ 20% - 1458,52 грн., всього з ПДВ 8751,10 грн.».

Відповідно до положень п. 5.5. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із суми вартості місячних поставок газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.15, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/2284/16, на виконання умов спірного договору, позивач в період з січня по березень та з листопада по грудень 2015 р. включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 621 408,70 грн.

Факт здійснення постачання газу відповідачу на вказану вище суму підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.15 на суму 375 428,02 грн., від 28.02.15 на суму 298 839,33 грн., від 31.03.15 на суму 271 372,67 грн., від 30.11.15 на суму 299 786,61 грн. та від 31.12.15 на суму 375 982,08 грн.

Вказані вище акти прийому-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без жодних претензій та зауважень.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1. договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Згідно з п. 3.4 договору, акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін

Разом з тим, з урахуванням змісту п. 6.1. договору, неповернення продавцем підписаних актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.

Судом також взято до уваги, що п 6.1. договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно здійснювати оплату за отриманий газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати повернення відповідного акта приймання-передачі природного газу.

Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не пов'язано з моментом підписання та повернення вказаних актів.

А отже, прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а відтак неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

З огляду на викладене, судом не беруться до уваги доводи відповідача вкладені у відзиві на позовну заяву в частині того, що у позивача не має підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями січня та лютого 2015 року.

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач за поставлений позивачем природний газ розрахувався у повному обсязі, але з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується Довідкою по операціям за договором.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ст. ст. 1 , 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 7.1. договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі невиконання Покупцем п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленого газу за період з січня по березень та з листопада по грудень 2015 р., позивачем заявлено до стягнення 275 468,78 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи), з якої: 107455,36 грн. пені за зобов'язаннями січня 2015 р. за період з 15.02.15 по 14.08.15; 89504,43 грн. пені за зобов'язаннями лютого 2015 р. за період з 15.03.15 по 14.09.15; 78006,63 грн. пені за зобов'язаннями березня 2015 р. за період з 15.04.15 по 14.10.15; 502,36 грн. пені за зобов'язаннями грудня 2015 р. за період з 15.01.16 по 18.01.16.

Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу матеріалами справи № 908/2284/16 доведено.

Враховуючи зміст п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14, умови п. 6.1 договору та приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд зазначає, що останнім днем виконання грошового зобов'язання за січень 2015 р . є 16.02.15, за лютий 2015 р. - 16.03.15, за березень 2015 р. - 14.04.15, за листопад 2015 р. - 14.12.15, за грудень 2015 р. - 14.01.16.

Тому, прострочення за актами приймання-передачі природного газу: за січень 2015 р. має місце з 17.02.15; за лютий 2015 р. з 17.03.15; за березень 2015 р. з 15.04.15; за грудень 2015 р. з 15.01.16.

Враховуючи, що відповідачем за зобов'язаннями листопада 2015 р. була здійснена передоплата, то прострочення виконання зобов'язання за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2015 р. не наступило.

З огляду на вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача по пені, дійшов висновку, що останнім не було враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, який здійснено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , розмір пені складає 273 356,85 грн. , з якої: 106 653,07 грн. пені за зобов'язаннями січня 2015 р. за період з 17.02.15 по 14.08.15; 88 521,94 грн. пені за зобов'язаннями лютого 2015 р. за період з 17.03.15 по 14.09.15; 77 679,48 грн. пені за зобов'язаннями березня 2015 р. за період з 15.04.15 по 13.10.15; 502,36 грн. пені за зобов'язаннями грудня 2015 р. за період з 15.01.16 по 18.01.16.

Отже, вимоги про стягнення пені задовольняються судом частково в розмірі 273356,85 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за зобов'язанням за березень 2015 року період нарахування пені судом обмежено відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 %, проти якого позивач заперечив повністю.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені у ст. 617 ЦК України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на викладене, вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що відповідачем сума основного боргу сплачена добровільно ще у 2015 р., а також, що споживачами теплової енергії, виробленої відповідачем є виключно бюджетні установи та організації, які фінансують за державні кошти та робота яких має загальнодержавне значення, враховуючи, що постачання теплової енергії відповідачем йде виключно для громадян, які надають та отримують медичну допомогу, лікування чи проходять медичне обстеження і т.і., для дітей, які навчаються у школі, музичній школі та перебувають у дитсадку, бібліотеці та будинку культури. Також відповідач зазначає, що він не має права припинити надання на ці об'єкти теплової енергії, та враховуючи той факт, що бюджетні установи у 2015 році мали постійну значну заборгованість перед КП «Андріївська тепломережа» (довідка додається), а також враховуючи, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значні збитки позивача, просить суд прийняти це до уваги та зменшити розміру заявленої до стягнення пені на 90 %.

На підтвердження скрутного фінансового становища підприємства відповідача до матеріалів справи надано: список споживачів теплової енергії виробленої КП «Андріївська тепломережа» станом на 13.10.16 за вих. № 15; довідку від 13.10.16 № 14 про стан розрахунків КП «Андріївська тепломережа»; копії договорів укладених з бюджетними організаціями; рішення Андріївської селищної ради від 23.09.16 № 11 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для підприємств і організацій»; довідку про кількість споживачів теплової енергії та послуг з централізованого опалення станом на 01.10.16; фінансовий звіт малого підприємства станом на 31.12.15 (форми № 1-м).

Судом враховано, що наданий КП «Андріївська тепломережа» до справи фінансовий звіт підприємства станом на 31.12.15 (форми № 1-м) не містять відмітки про прийняття вказаного звіту контролюючим органом, а засвідчений лише самим відповідачем. Крім того, відповідачем взагалі не надано суду фінансовий звіт малого підприємства за I півріччя 2016 р. (форми № 1-м), тоді як розгляд даної справи № 908/2284/16 розпочато наприкінці серпня 2016 р.

Крім того, надані відповідачем довідки, у т.ч. довідки від 13.10.16 № 14 про стан розрахунків КП «Андріївська тепломережа» та про кількість споживачів теплової енергії та послуг з централізованого опалення станом на 01.10.16, а також рішення Андріївської селищної ради від 23.09.16 № 11 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для підприємств і організацій», суд не може розцінювати, як такі, що підтверджують скрутне фінансове становище підприємства боржника, оскільки вказані довідки підписані посадовими особами боржника, тобто стороною, яка заінтересована в прийнятті рішення за результатом його розгляду на свою користь.

У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що надані відповідачем до матеріалів справи докази, не є належними доказами, які б могли підтвердити скрутний майновий (фінансовий) стан КП «Андріївська тепломережа» станом на час прийняття рішення у даній справі.

З огляду на викладене, а також враховуючи заперечення позивача, наявність вини КП «Андріївська тепломережа» у несвоєчасному здійсненні розрахунків з позивачем за договором від 31.12.14 № 1523/15-БО-13 за період з січня по березень та з листопада по грудень 2015 року, об'єктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, а також враховуючи, що відповідач не довів суду наявність в нього скрутного фінансового становища, судом відмовляється у задоволені клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 90 % через недоведеність.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 16 215,03 грн. (розрахунок містяться в матеріалах цієї справи), з якої: 6 454,62 грн. (за зобов'язаннями січня 2015 р. за період з 15.02.15 по 05.10.15); 5369,03 грн. (за зобов'язаннями лютого 2015 р. за період з 15.03.15 по 26.10.15); 4357,12 грн. (за зобов'язаннями березня 2015 р. за період з 15.04.15 по 29.10.15); 34,25 грн. (за зобов'язаннями грудня 2015 р. за період з 15.01.16 по 18.01.16).

Судом перевірено розрахунок 3% річних та визнано його частково невірним через не врахування позивачем під час здійснення розрахунку приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду розмір 3 % річних за заявлений позивачем період, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України та виходячи з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період, дат здійснення відповідачем оплат, окремо за кожним актом приймання-передачі природного газу, становить суму 16 085,91 грн. , з якої: 6 392,63 грн. що нараховані за період з 17.02.15 по 05.10.15 за зобов'язаннями січня 2015 р.; 5 301,91 грн., що нараховані за період з 17.03.15 по 26.10.15 за зобов'язаннями лютого 2015 р.; 4 357,12 грн., що нараховані за період з 15.04.15 по 29.10.15 за зобов'язаннями березня 2015 р.; 34,25 грн., що нараховані за період з 15.01.16 по 18.01.16 за зобов'язаннями грудня 2015 р.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 16 085,91 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних відхиляються судом через необґрунтованість.

Щодо нарахування позивачем індексу інфляції в сумі 160 527,05 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи), то суд виходить з наступного.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13 № 14 передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд зазначає, що з урахуванням наведених вище норм та суми боргу, що існувала на останній день місяця, позивачем здійснено невірне нарахування інфляційних в сторону збільшення за зобов'язаннями січня 2015 р.

Так, за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача в межах заявлених позивачем сум підлягає індекс інфляції в розмірі 159 823,51 грн., з якої: 107289,71 грн. за зобов'язаннями січня 2015 р. за період з березня по вересень 2015 р.); 47791,24 грн . (за зобов'язаннями лютого 2015 р. за період квітня по жовтень 2015 р.); 4742,56 грн. (за зобов'язаннями березня 2015 р. за період з квітня по жовтень 2015 р.).

У зв'язку із чим, судом вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції задовольняються в сумі 159 823,51 грн. В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції судом відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, відповідач заявив клопотання про відстрочення виконання рішення строком на 4 місяці.

Позивач заперечив проти задоволення вказаного клопотання відповідача.

Розглядаючи вказане клопотання судом враховано наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Так, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» визначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві від 13.10.16 № 17 про відстрочку виконання рішення по справі № 908/2284/16 та надані в їх підтвердження докази (документи), які за своїм змістом та наданими доказами є аналогічними клопотанню про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 %, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки заявник не надав суду належних доказів того, що через обставини, на які він посилається в своєму відзиві, у нього виник скрутний матеріальний (фінансовий) стан, який утруднює чи унеможливлює виконання судового рішення по даній справі, і що станом на час звернення до суду із цим клопотанням на рахунках боржника відсутні гроші для сплати присуджених судовим рішенням коштів так і відсутнє майно, на яке можливо було б звернути стягнення.

Поряд з цим, як вже зазначалося вище, надані відповідачем до матеріалів справи докази, не є належними доказами, які б могли підтвердити скрутний майновий (фінансовий) стан КП «Андріївська тепломережа» станом на час прийняття рішення у даній справі.

Отже, відповідач не довів суду наявність у нього виняткового випадку, як підстави для відстрочення виконання судового рішення по цій справі.

Також відмовляючи у наданні відповідачу відстрочки, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим рішенням через 4 (чотири) місяці може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 6 738,99 грн. покладається на відповідача.

Судом роз'яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…), після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувачу (…).

Керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 82 1 , 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства В«Андріївська тепломережаВ» (71140, Запорізька область, Бердянський район, смт Андріївка, вул. Леніна, буд. 29, код ЄДРПОУ 24907756) на користь публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 273 356 (двісті сімдесят три тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 85 коп. пені, 16 085 (шістнадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 91 коп. 3% річних, 159 823 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 51 коп. індексу інфляції та 6 738 (шість тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21.11.16.

Суддя В.Л. Корсун