Рішення

від 21.11.2016 по справі 908/2773/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/109/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016 Справа № 908/2773/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФКФ ГрупВ» (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Мироносицька, 53)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)

про стягнення 131 728, 05грн. заборгованості за договором постачання № 157 від 25.03.2015 р., 3727, 05 грн. 3% річних та 9845, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №1 від 16.11.2016р.;

від відповідача - не з'явився.

19.10.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю В«ФКФ ГрупВ» , Харківська область, м. Харків з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» , Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 131 728, 05грн. заборгованості за договором постачання № 157 від 25.03.2015 р., 3727, 05 грн. 3% річних та 9845, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою суду від 19.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 4/109/16 судове засідання призначено на 21.11.2016р.

В судовому засіданні 21.11.2016р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору постачання № 157 від 25.03.2015 р., ст., ст. 525, 526, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь суму 131 728, 05 грн. заборгованості, 3727, 05 грн. 3% річних та 9845, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач в судове засідання 21.11.2016р. не з'явився, проте 03.11.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці, в якому також відповідач просив розглянути справу №908/2773/16 за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, судом клопотання про розгляд справи №908/2773/16 за відсутності представника відповідача задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2016 р. не заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФКФ ГрупВ» (позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» (відповідачем у справі) було укладено Договір постачання № 157 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач (Постачальник) зобов'язується передати товар у встановлений Договором строк, у власність відповідача (Покупець) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно Договору.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 Договору Предметом поставки є товар Постачальника, надалі «Товар». Кількість, асортимент та ціна товару встановлюється згідно специфікації та накладних підписаних Постачальником і Покупцем (їх уповноваженими представниками), які є невід'ємної частиною цього Договору.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що поставка Товару виконується згідно заявки. Заявка товару Покупцем виконується по телефону або факсу, а також іншими способами н пізніше, ніж за один день до припущеної дати поставки.

Згідно п. 6.3 Договору встановлено, що оплата товару виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу в 30 календарних днів.

Пунктами 11.1, 11.2 Договору сторони визначили, що договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань по цьому договору.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар, передбачений умовами договору, що підтверджується видатковими накладними за цей період, а саме:

- Видатковою накладною № 00000081 від 08.05.2015 р. на суму 5385,60 грн.;

- Видаткова накладною № 00000082 від 14.05.2015 р. на суму 24260,40 грн.;

- Видатковою накладною № 00000084 від 18.05.2015 р. на суму 4590,95 грн.;

- Видатковою накладною № 00000087 від 20.05.2015 р. на суму 10351,45 грн.;

- Видатковою накладною № 00000089 від 25.05.2015 р. на суму 23575,68 грн.;

- Видатковою накладною № 00000094 від 28.05.2015 р. на суму 12817,28 грн.;

- Видатковою накладною № 00000098 від 04.06.2015 р. на суму 2161,32 грн.;

- Видатковою накладною № 00000102 від 10.06.2015 р. на суму 16523,22 грн.;

- Видатковою накладною № 00000110 від 22.06.2015 р. на суму 2886,72 грн.;

- Видатковою накладною № 00000114 від 26.06.2015 р. на суму 1469,41 грн.;

- Видатковою накладною № 00000117 від 30.06.2015 р. на суму 9461,21 грн.;

- Видатковою накладною № 00000121 від 03.07.2015 р. на суму 14820,12 грн.;

- Видатковою накладною № 00000122 від 08.07.2015 р. на суму 4948,80 грн.,

а всього на загальну суму 133 252, 16 грн.

Вище зазначені видаткові накладні за спірний період підписані уповноваженими особами позивача та відповідача і скріплені відбитками печаток підприємств.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору №157 від 25.03.2015р., доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи скріплені печатками сторін на вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору №157 від 25.03.2015р., відповідач здійснив частково в сумі 1524,11 грн.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору №157 від 25.03.2015р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 131 728, 05грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату товару в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 131 728, 05грн. заборгованості за договором постачання № 157 від 25.03.2015 р. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 9845, 00 грн. за загальний період з червня 2015р. по травень 2016р., а сума 3 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 3727, 05 грн., за період з 08.06.2015р. по 08.07.2016р.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних позивачем виконаний не вірно.

Щодо розрахунку втрат від інфляції, суд зазначає, що відповідно до абз. 3 пп. 3.2. п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає 10 099, 23 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 157 від 25.03.2015 р. заявлено до стягнення 9845, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 9845, 00 грн., за загальний період з липня 2015р. по травень 2016р.

Щодо розрахунку втрат від інфляції 3 % річних судом встановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем виконаний не вірно, оскільки відповідно до п. 6.3 Договору встановлено, що оплата товару виконується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу в 30 календарних днів. Судом перераховано розрахунок 3 % річних з урахуванням положень п.6.3 Договору, та встановлено, що позивачем не враховані вихідні дні при розрахунку 3 % річних.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» та встановлено, що фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 004,70 грн. 3 % річних, за загальний період з 09.06.2015р. по 08.07.2016р. Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 157 від 25.03.2015 р. заявлено до стягнення 3727, 05 грн. 3 % річних, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 3727, 05 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» 131 728, 05грн. заборгованості, 3727, 05 грн. 3% річних та 9845, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як зазначено в пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати приписи статті 121 ГПК про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Мотивуючи клопотання про розстрочку виконання судового рішення, відповідач зазначив, що ПАТ В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» протягом тривалого часу поставляв м'ясопродукцію контрагентам, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, в результаті чого, у останніх перед відповідачем накопичилась значна сума заборгованості. Загальна сума не отриманих ПАТ В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» коштів складає 758 157, 60 грн., що підтверджується довідкою № 150-10 від 02.11.2016р. Також, рішеннями господарського суду Запорізької області у справах № 908/5669/15 від 15.12.2015, №908/1873/16 від 26.08.2016, №908/1899/16 від 19.09.2016, № 908/2079/16 від 03.10.2016 на користь відповідача стягнуто заборгованість з контрагентів. Проте, на даний час, рішення суду є не виконаними та грошові кошти відповідачем не отримані. Таким чином, зазначає відповідач, виконання рішення у цій справі в повному обсязі може призвести до негативних фінансових наслідків (виникнення заборгованості з заробітної плати, податків, зборів, обов'язкових платежів, стягнення 10 % виконавчого збору). Просить розстрочити виконання рішення строком на три місяці із щомісячною оплатою починаючи з грудня 2016р.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши в сукупності фінансовий стан відповідача, враховуючи значну дебіторську заборгованість та згоду позивача на надання розтрочки виконання рішення суду, суд вважає, що одноразове стягнення суми заборгованості ймовірно призведе зупинення діяльності підприємства, що в свою чергу призведе до негативних наслідків у вигляді банкрутства. Відтак, господарський суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити - розстрочити виконання рішення на три місяця з щомісячними виплатами рівними частинами, починаючи з 01.12.2016р. по 01.03.2017 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФКФ ГрупВ» , Харківська область, м. Харків до Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» , Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФКФ ГрупВ» (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Мироносицька, 53, код ЄДРПОУ 35700101) 131 728 (сто тридцять одну тисячу сімсот двадцять вісім) грн. 05 коп. заборгованості, 9 845 (дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) 05 коп. річних відсотків та 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 р. у справі №908/2773/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства В«Мелітопольський м'ясокомбінатВ» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФКФ ГрупВ» (61002, Харківська область, м. Харків, вул. Мироносицька, 53, код ЄДРПОУ 35700101) 131 728 (сто тридцять одну тисячу сімсот двадцять вісім) грн. 05 коп. заборгованості, 9 845 (дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) 05 коп. річних відсотків на 3 календарних місяці починаючи з 01.12.2016р. по 01.03.2017 р. із сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 48 433,36 грн ., а в останньому місяці (лютому 2017р.)- 48 433,38 грн .

Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 24В» листопада 2016 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.