Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/18341/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/18341/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товуз вино"

про стягнення боргу в розмірі 7 000,00 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Прокопів Н.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логіка-Транс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товуз вино» (далі - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 7 000,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 7000,00 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18341/16, розгляд справи призначено на 07.11.2016.

У судове засідання 07.11.2016 представники сторін не з'явились.

Враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 21.11.2016.

21.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення.

У судове засідання 21.11.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2016 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логіка-Транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Товуз Вино" була досягнута усна домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався надати послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Товуз (Азербайджан) - м. Київ (Україна), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість послуг.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000062 від 01.03.2016, згідно із яким, вартість наданих послуг складає 27090,00 грн.

Відповідач здійснив оплату наданих позивачем послуг частково в сумі 20090,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

09.08.2016 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за № 45, рахунок-фактуру, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR).

Враховуючи те, що відповідачем у повному обсязі та своєчасно не здійснено оплату, наданих позивачем послуг, ТОВ "Логіка-Транс" заявлено до стягнення з ТОВ "Товуз Вино" заборгованості у розмірі 7000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як встановлено судом, між позивачем як перевізником та відповідачем як замовником було укладено договір перевезення вантажу у міжнародному сполученні у спрощений спосіб.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 00004520 вбачається, що позивачем як перевізником здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Товуз (Азербайджан) - м. Київ (Україна).

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт надання міжнародних транспортних послуг по маршруту м. Товуз (Азербайджан) - м. Київ (Україна) та отримання таких послуг відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0000452, яка скріплена печатками як позивача так і відповідача.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000062 від 01.03.2016 на оплату наданих міжнародних транспортних послуг по маршруту м. Товуз (Азербайджан) - м. Київ (Україна) на суму 27090,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) б/№ б/д, який підписаний лише з боку позивача. На доказ повторного направлення вказаного акту відповідачу 12.08.2016 позивач долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії опису вкладення у цінний лист від 12.08.2016 та фіскального чеку № 3200 від 12.08.2016.

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень або претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та наявністю доказів про часткову їх оплату відповідачем, суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Однак, судом встановлено, що з правовідносин як склалися між сторонами (в тому числі зі змісту акту здачі-приймання робіт (надання послуг) неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити наданих послуг, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати наданих послуг сторонами не визначений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом-вимогою № 45 від 09.08.2016, що направлений відповідачу поштою, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги. На доказ направлення листа вимоги позивач надав суду копію фіскального чеку № 3200 від 12.08.2016 та опису вкладення в цінний лист від 12.08.2016.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду справи судом, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, відповідач за надані позивачем транспортні послуги по маршруту м. Товуз (Азербайджан) - м. Київ (Україна) в повному обсязі не розрахувався та здійснив оплату зазначених послуг частково на суму 20090,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, розмір заборгованості за надані послуги складає 7000,00 грн. (27090,00 - 20090,00). Відповідачем доказів оплати заборгованості у розмірі 7000,00 грн. на час вирішення спору не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання в частині оплати послуг, наданих позивачем, заборгованість у розмірі 7000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 7000,00 грн. заборгованості.

З огляду на вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка-Транс" до Товариству з обмеженою відповідальністю "Товуз вино" про стягнення 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товуз вино" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 15; ідентифікаційний код: 38050498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіка-Транс" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Каховська, будинок 1; ідентифікаційний код: 33354624) заборгованість в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.11.2016.

Суддя О.А. Грєхова