Рішення

від 22.11.2016 по справі 909/806/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р. Справа № 909/806/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка",

вул. Генерала Наумова, 23-Б, м.Київ, 03164;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисінвест",

вул. Вербова, 9, корпус 32, м.Тисмениця, Тисменицький район,

Івано-Франківська область,77400;

про: стягнення 101 931,32грн., з яких: 72 448,62грн. - основний борг, 20 302,82грн. - пеня, 7 345,06грн. - інфляційні втрати, 1 834,82грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: не з"явилися.

від відповідача: ОСОБА_1 - директор, (протокол зборів учасників №1 від 14.07.2011р.; наказ №1 від 19.07.2011р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексіка", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисінвест" 143 260,37грн., з яких: 108 693,78грн. - основний борг, 15 721,32грн. - пеня, 2 214,10грн. - інфляційні втрати, 16 631,17грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах В«Буланов та Купчик проти УкраїниВ» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., В«Чуйкіна проти УкраїниВ» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

В судовому засіданні 27.10.16р. оголошувалась перерва до 03.11.16р.

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.11.16р. Однак, адресував суду заяву про уточнення позовних вимог вих№1795 від 18.11.16р. (вх№16658/16 від 21.11.16р.), в якій просить суд, стягнути з відповідача 101 931,32грн., з яких: 72 448,62грн. - основний борг, 20 302,82грн. - пеня, 7 345,06грн. - інфляційні втрати, 1 834,82грн. - 3% річних. Крім того, позивач просить суд, розглянути спір у його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її, зокрема, як: збільшення або зменшення розміру позовних вимог (п.3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р.). В даному випадку, судом розцінюється така позиція позивача як зменшення позовних вимог.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., відповідно до якого, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги, позивач, виклав у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору поставки №175 від 04.01.16р., на виконання умов якого, позивач, згідно Специфікацій № 21695 від 03.03.16р., №21252 від 03.03.16р., №22124 від 04.03.16р., №23581 від 05.04.16р., по видаткових накладних №2450 від 04.03.16р., №2446 від 04.03.16р., №2453 від 04.03.16р., №3741 від 05.04.16р., №5019 від 06.05.16р., поставив відповідачу товар (текстиль та фурнітура), на загальну суму 111 763,07грн.;

- неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, неоплаченою залишилась його вартість в розмірі 72 448,62грн. (36 245, 16грн. - відповідачем сплачено та здійснено повернення товару на суму 3 069,29грн.);

- звернення до відповідача з вимогою №1068 від 01.07.16р., про оплату коштів за поставлений товар, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п.9.3. Договору та приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення грошового зобов"язання відповідачу нараховано 20 302,82грн. - пені, 7 345,06грн. - інфляційних втрат, 1 834,82грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд справи без його участі, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника позивача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тексіка" (Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисінвест" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки №175 від 04.01.16р.

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця текстильні товари та фурнітуру, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Ціна, кількість, асортимент, терміни поставки та оплати товару зазначаються у специфікації, рахунку - фактурі, товарно-транспортній, видатковій накладних. Специфікації є Додатками до даного Договору та становлять його невід'ємну частину. Кількість та асортимент товару, що поставляється за цим Договором під час кожної окремої поставки, узгоджуються у Специфікації та/або рахунку-фактурі. Сторони зобов'язані у Специфікації поставити підписи осіб, уповноважених підписувати Договори, та скріпити підписи печатками. Кожна окрема поставка за цим Договором здійснюється у термін, погоджений сторонами та зазначений у відповідній Специфікації (п.п.1.2., 2.1., 3.1. Договору).

Відповідно до п.6.1.Договору, Покупець приймає товар за кількістю згідно видаткової накладної шляхом її підписання у день отримання товару, за якістю - згідно сертифікатів відповідності товару протягом 3-х днів з дня отримання товару.

Пунктами 4.1., 5.1., 5.2. Договору встановлено, що Покупець оплачує товар, який поставляється, за цінами, погодженими сторонами попередньо, які зазначаються у Специфікації та/або рахунку-фактурі Постачальника. Оплата товару може проводитись на умовах 100% передоплати, часткової передоплати та остаточного розрахунку після поставки, оплати за фактом отримання товару, відстрочки чи розстрочки платежу. Граничний термін розрахунків за товар та умови оплати узгоджуються сторонами для кожної поставки окремо та зазначаються у Специфікації та/або рахунку-фактурі.

Специфікаціями № 21695 від 03.03.16р., №21252 від 03.03.16р., №22124 від 04.03.16р., №23581 від 05.04.16р. до Договору поставки №175 від 04.01.16р., сторони обумовили найменування, кількість, одиницю виміру, ціну товару, що поставляється, умови поставки, дату поставки, умови та строк здійснення платежу. Специфікації погоджені, підписані та скріплені печатками сторін.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивачем поставлено, а відповідачем отримано, згідно Специфікацій № 21695 від 03.03.16р., №21252 від 03.03.16р., №22124 від 04.03.16р., №23581 від 05.04.16р., по видаткових накладних №2450 від 04.03.16р., №2446 від 04.03.16р., №2453 від 04.03.16р., №3741 від 05.04.16р., №5019 від 06.05.16р., товар (текстиль та фурнітура), на загальну суму 111 763,07грн.

Водночас, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с.22, 24, 27, 28, 30), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару постачальником покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з банківських виписок АТ "ОТП Банк" від 07.10.16р., від 25.10.16р., від 27.10.16р., від 01.11.16р., відповідачем здійснено часткову оплату коштів за отриманий товар в сумі 36 245, 16грн., а накладною №5 від 22.03.16р. (а.с.25), здійснено повернення товару на суму 3 069,29грн. Разом з тим, неоплаченою в повному обсязі залишилась вартість поставленого текстильного товару та гарнітури в розмірі 72 448,62грн. (підтверджено самим відповідачем в судовому засіданні).

Позивач звертався до відповідача з вимогою №1068 від 01.07.16р. (а.с.31-36), про оплату коштів за отриманий товар. Однак, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Станом на 22.11.16р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили оплату відповідачем вартості поставленого товару в розмірі 72 448,62грн.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №175 від 04.01.16р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку, Специфікаціями № 21695 від 03.03.16р., №21252 від 03.03.16р., №22124 від 04.03.16р. до Договору, встановлений строк виконання відповідачем грошового зобов"язання щодо оплати товару до 04.04.16р., а Специфікацією №23581 від 05.04.16р. до 03.06.16р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 72 448,62грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.3.Договору, встановлено, що у разі несвоєчасної оплати товару у строк, зазначений згідно п. 5.2 у Додатках до цього договору, Покупець до виконання зобов'язання у повному обсязі сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, позивачам, за порушення виконання грошового зобов"язання, нараховано відповідачу 20 302,82грн. - пені, 7 345,06грн. - інфляційних втрат, 1 834,82грн. - 3% річних (розрахунок, а.с.61-62).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені та 3% річних за період правильно визначений позивачем у розрахунку (а.с.61-62). Згідно перерахунку, здійсненого судом за допомогою юридичної інформаційно - пошукової системи "Законодавство", стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 20 247,33грн. (55,49грн. - відмовити), 3% річних в розмірі 1 829,84грн. (4,98грн. - відмовити), оскільки розбіжність в сумах нарахованої пені та 3% річних, виникла внаслідок арифметичної помилки позивача при здійсненні розрахунку. Що стосується інфляційних втрат, то судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума, яка перевищує заявлену до стягнення позивачем суму інфляційних втрат, а відтак, задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 7 345,06грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На основі вищесказаного, стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 72 448,62грн. - основного боргу, 20 247,33грн. - пені, 7 345,06грн. - інфляційних втрат, 1 829,84грн. - 3% річних. В частині стягнення 55,49грн. - пені, 4,98грн. - 3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 614, 655, 625 - 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "Тексіка" до відповідача ТОВ "Тисінвест" про стягнення 101 931,32грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисінвест", вул. Вербова, 9, корпус 32, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400 (ідентифікаційний код 37672258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка", вул. Генерала Наумова, 23-Б, м.Київ, 03164 (ідентифікаційний код 32252472) 72 448,62грн. (сімдесят дві тисячі чотириста сорок вісім грн. 62коп.) - заборгованості, 20 247,33грн. (двадцять тисяч двісті сорок сім грн. 33коп.) - пені, 7 345,06грн. (сім тисяч триста сорок п"ять грн. 06коп.) - інфляційних втрат, 1 829,84грн. (одну тисячу вісімсот двадцять дев"ять грн. 84коп. ) - 3% річних, 1 528,06грн. (одну тисячу п"ятсот двадцять вісім грн. 06коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисінвест", вул. Вербова, 9, корпус 32, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400 (ідентифікаційний код 37672258) 55,49грн. - пені, 4,98грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2016р.

Суддя С.Кобецька