Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/16356/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/16356/16 За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва"

до Громадської організації "Незалежна країна"

про стягнення 10 067,92 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Максимова Я.С., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Незалежна країна" про стягнення 10067,92 грн. заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача №310/33-Г від 06.10.2015.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 310/33-Г від 06.10.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 порушено провадження у справі №910/16356/16 та призначено до розгляду на 03.10.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2016 позовні вимоги підтримав, а також подав письмове підтвердження про відсутність подібного спору.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі сторонами в повному обсязі не виконані.

Враховуючи неявку відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також з метою створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 17.10.2016.

У судове засідання 17.10.2016 представники сторін не з'явились.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 17.10.2016 не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвал Господарського суду міста Києва та у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 07.11.2016.

У судове засідання 07.11.2016 представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 07.11.2016 не з'явився.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд задовольнив клопотання та продовжив строк вирішення спору у справі №910/16356/16 на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 07.11.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвал Господарського суду міста Києва, розгляд справи було відкладено на 21.11.2016.

У судове засідання 21.11.2016 представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2016 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва" (далі - позивач, балансоутримувач) та Громадською організацією "Незалежна країна" (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 310/33-Г від 06.10.2015 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в Додатку № 1 до цього Договору, нежитлового приміщення (далі - будівля), що знаходиться за адресою: вулиця Каштанова, 8-Г, а орендар бере участь у витратах понесених балансоутримувачем при наданні послуг, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансотуримувачем за цим Договором та відшкодовує плату за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.

Орендар займає приміщення, загальною площею 33,65 кв.м., на підставі договору оренди (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору балансоутримувач зобов'язується забезпечити надання послуг згідно з Додатком № 1 до цього Договору, нежитлового приміщення власними силами або з залученням спеціалізованих підрядних організацій.

Згідно з п. 2.2.3 Договору орендар зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі управління нежитловим фондом баласноутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку № 1).

Пунктом 2.2.4 Договору визначено, що орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок баласноутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.05.2015 по 31.12.2015 включно, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього Договору, то Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, як були передбачені цим Договором (п. 5.1 Договору).

В Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено порядок визначення та розмір плати за прибирання прибудинкової території господарчого блоку, за прибирання службового приміщення, за технічне обслуговування дільницею оперативного реагування та відновлювальних робіт господарчого блоку, за постачання холодної води та водовідведення, за електроенергію, за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди та за теплову енергію.

Як зазначає позивач, він виконав взяті на себе зобов'язання за Договором у період з травня 2015 по липень 2016, однак відповідач не розрахувався з позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 028,15 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості в розмірі 9 028,15, позивачем було надано Акти наданих послуг № 3007 від 30.11.2015, № 3008 від 30.11.2015, № 3009 від 30.11.2015, № 3010 від 30.11.2015, № 3011 від 30.11.2015, № 3012 від 30.11.2015, № 4078 від 30.11.2015, № 172 від 31.01.2016, № 861 від 31.01.2016 № 1548 від 29.02.2016, № 1157 від 29.02.2016, № 1771 від 31.03.2016, № 2073 від 31.03.2016, № 2617 від 31.03.2016, № 3320 від 30.04.2016, № 4538 від 30.06.2016, № 5466 від 31.07.2016 та Акт повернення послуг № 481 від 11.04.2016.

Вищезазначені акти не підписані відповідачем, проте, матеріали справи містять належні докази на підтвердження направлення позивачем відповідачу вищезазначених актів.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання відповідачем вмотивованої відмови від підписання вищезазначених актів, а також не містять заперечень, претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору в частині неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.

З огляду на викладене, суд приймає вищезазначені Акти наданих послуг, як належні докази на підтвердження виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором, та відповідно наявності у відповідача перед позивачем заборгованості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9 028,15 грн. заборгованості за Договором нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 168,78 грн. 3% річних, 515,73 грн. інфляційних втрат та 355,26 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем було не вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем при нарахуванні інфляційних втрат та 3 % річних не враховано п. 2.2.4 Договору у якому сторонами визначено, що орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок баласноутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди, в зв'язку з чим позивач нараховує 3 % річних та інфляційні втрати починаючи з звітного місяця, а не наступного за звітнім.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 108,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 373,84 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням п. 2.2.4 Договору, встановив, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 333,66 грн.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та штрафні санкції.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Незалежна країна" (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, офіс 2/18; ідентифікаційний код: 38544174) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва" (02217, м. Київ, вулиця Закревського, будинок 15; ідентифікаційний код: 39605452) заборгованість в розмірі 9 028 (дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 15 коп., пеню в розмірі 333 (триста тридцять три) грн. 66 коп., 3 % річних в розмірі 108 (сто вісім) грн. 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 373 (триста сімдесят три) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2016.

Суддя О.А. Грєхова