Рішення

від 23.11.2016 по справі 912/4021/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 рокуСправа № 912/4021/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4021/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостка-Хімпродукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Формувальні смоли України"

про стягнення 39 683,69грн

за участю представників сторін:

від позивача: не був присутнім;

від відповідача: не був присутнім.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шостка-Хімпродукт" (надалі - ТОВ "Шостка-Хімпродукт" , позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Формувальні смоли України" (надалі - ТОВ "ВП Формувальні смоли України", відповідач) про стягнення 39683,69грн, з яких 29053,98грн основної заборгованості, 9837,50грн пені, 792,21грн 3% річних з покладенням на відповідача судових витрат.

Ухвалою від 28.10.2016 Господарським судом Кіровоградської області порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 14год. 00хв. 23.11.2016, витребувано від сторін необхідні для вирішення спору докази.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Слід зауважити, що відповідач за своєю юридичною адресою не отримав ухвалу про порушення провадження у справі, поштовий конверт, направлений на таку адресу повернуто органом поштового зв'язку з відміткою "Через незапит".

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у пункті 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у пункті 3.9.1 вищезазначеної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштовий конверт із вкладенням (копія ухвали від 28.10.2016) направлений відповідачу за юридичною адресою, що зазначена позивачем у позовній заяві та яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Витяг щодо відповідача. Такий поштовий конверт повернутий органом поштового зв'язку із відміткою "Через незапит".

Водночас позивачем повідомлено іншу адресу відповідача, що надана останнім своєму контрагенту для листування: 28008, м. Олександрія, проспект Леніна, буд. 87, а/я ВПЗ № 8. За такою адресою отримана ухвала від 28.10.2016 про порушення провадження у справі №912/4021/16 ОСОБА_1, який є керівником ТОВ "ВП Формувальні смоли України" відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що наданий на запит господарського суду.

Також згідно вказаного витягу повне найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Формувальні смоли України".

Відповідач не подав відзив не позов, незважаючи на належне повідомлення про час і місце судового засідання, що підтверджується вищезазначеним.

Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача надійшли пояснення щодо неможливості виконання ним вимог ухвали щодо надання Специфікації-додатку до ОСОБА_2 № 02/2015 від 04.05.2015, у зв'язку із її неоформленням, та докази часткових оплат відповідачем за отриманий товар, в тому числі після порушення провадження у справі.

Крім того позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи.

Позивач стверджує, що між ним та ТОВ "ВП "Формувальні смоли України" укладено Договір № 02/2015 від 04.05.2015 поставки хім. продукції (а.с.12-13, надалі - Договір). Відповідно до такого ОСОБА_2 ТОВ "Шостка-Хімпродукт" (надалі - Продавець) зобов'язується у порядку та на умовах, визначених ОСОБА_2, передати у власність ТОВ "ВП "Формувальні смоли України" (надалі - Покупець) продукцію (товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (товар).

Відповідно до пункту 2.1. ОСОБА_2 ціни, кількість і сума поставок зазначаються у виставлених рахунках до ОСОБА_2.

Сума ОСОБА_2 складається із загальної вартості, що вказана у виставлених рахунках до ОСОБА_2. Кінцева сума ОСОБА_2 буде визначена при його закритті (пункт 2.2. ОСОБА_2).

Доказом передачі партії товару у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання товару (пункт 3.1. ОСОБА_2).

Оплата товару здійснюється по 100% передоплаті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 4.2. ОСОБА_2).

Продавець здійснює передачу товару Покупцю протягом 5-ти днів після надходження 100% передоплати (пункт 3.3. ОСОБА_2).

Товар відпускається Продавцем Покупцю у тарі (упаковці) у відповідності з вимогами державних стандартів, технічних умов (або відповідно до домовленості Сторін), передбачених у доданій до цього ОСОБА_2 ОСОБА_3. Тара має забезпечувати схоронність товару під час його транспортування та зберігання (пункт 3.6. ОСОБА_2).

Директори сторін підписали такий Договір та скріпили його печатками.

За твердженням позивача, на виконання ОСОБА_2, ним здійснювались поставки товару, зокрема згідно видаткової накладної № ВН/57 від 10.11.2015 поставлено товару на суму 27010,56грн, згідно видаткової накладної № ВН/70 від 18.12.2015 поставлено товару на суму 27010,56грн. Товар отримано директором ТОВ "ВП "Формувальні смоли України" ОСОБА_4 особисто, що засвідчено його підписом із зазначенням прізвища та ініціалів та завірено печаткою відповідача.

У зв'язку із неповною оплатою за отриманий товар, позивач просить стягнути з відповідача 29 053,98грн основного боргу, 9837,50грн пені, що нарахована на підставі пункту 7.1. ОСОБА_2 та 792,21грн 3% річних.

Дослідивши поданий позивачем Договір господарський суд встановив таке.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Всупереч вказаній правовій нормі сторони не узгодили істотну умову ОСОБА_2 - його предмет. Так пунктом 1.1. розділу 1 "Предмет договору" не визначено найменування товару, його асортимент, як того вимагають норми статей 712, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Крім того у пункті 2.1. ОСОБА_2, який розміщено у розділі 2. ОСОБА_2 під назвою "Товар, асортимент, кількість, ціни, сума ОСОБА_2" також відсутнє будь-яке погодження найменування товару та його асортименту. У цьому пункті сторони передбачили, що ціни, кількість і сума поставок вказуються у виставлених рахунках до ОСОБА_2, що не може свідчити про погодження сторонами предмету договору у розумінні вимог чинного законодавства. На вимогу господарського суду позивачем подано рахунки, проте доказів їх пред'явлення відповідачу не надано. До того ж у таких рахунках відсутнє посилання на Договір, що позбавляє їх доказової сили в якості саме тих рахунків, що передбачені пунктом 2.1. ОСОБА_2, якими має встановлюватись ціна, кількість і сума товару.

Також господарським судом враховано, що при здійсненні часткових оплат за отриманий товар відповідач не посилається на жодні рахунки як і на сам Договір. Отже у господарського суду відсутні підстави вважати, що сторони досягли згоди щодо того який саме товар поставляється за ОСОБА_2, тобто не узгодили істотну умову ОСОБА_2 - його предмет. Крім того пунктом 3.6. ОСОБА_2 сторони передбачили укладення Додатку до ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій має бути передбачено вимоги відпуску товару. ОСОБА_3, за письмовим поясненням позивача, сторонами не підписувалась.

Як убачається із змісту наданого позивачем ОСОБА_2 02/2015 поставки хім.продукції від 04.05.2015 сторони досягли згоди щодо необхідності підписання ОСОБА_3, тому таке підписання є обов'язковим і такий Додаток мав бути невід'ємною частиною ОСОБА_2.

З огляду на вказане, сторони, підписуючи Договір, не досягли згоди з такої істотної умови ОСОБА_2, як її предмет, а також з умови, щодо якої сторони домовились про обов'язковість її узгодження (вимоги відпуску товару). Отже Договір не є укладеним у відповідності до вимог статті 638 ЦК України.

Також господарським судом встановлено, що у видаткових накладних № ВН/57 від 10.11.2015 та № ВН/70 від 18.12.2015 відсутнє посилання на Договір № 02/2015 від 04.05.2015, відповідачем не здійснено попередню оплату на виконання пункту 4.2. ОСОБА_2, а тому відсутні підстави для визнання здійснення поставок на виконання умов ОСОБА_2.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що такі поставки здійснювались позивачем на виконання договору купівлі-продажу, що укладений у спрощений спосіб, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже позивач здійснивши поставку товару, зробив пропозицію укласти договір, а відповідач прийнявши його, відповідно прийняв таку пропозицію.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між сторонами у спрощений спосіб договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Місце складання видаткових накладних № ВН/57 від 10.11.2015 та № ВН/70 від 18.12.2015 зазначено ТОВ "Шостка-Хімпродукт", 41100, Сумська обл., м.Шостка, вул. Щербакова, 1, тобто склад Продавця.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто обов'язок щодо сплати вартості товару, отриманого 10.11.2015 у покупця виник 11.11.2015, а отриманого 18.12.2015 - 19.12.2015 відповідно.

Відповідно до Акта звірки взаємних розрахунків, що підписаний головними бухгалтерами сторін та скріплений печатками підприємств, позивачем здійснювались також інші поставки товару, відповідач розраховувався за них частково, так за останні дві поставки відповідач розрахувався не повністю, його борг перед позивачем станом на 11.04.2016 становить 29 053,98грн, з яких: 2043,42грн за поставку товару, що відбулась 10.11.2015, та 27010,56грн за поставку товару, що відбулась 18.12.2015.

Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено 14 553,98 грн, про що свідчить виписка по особовому рахунку позивача за 07.11.2016, із призначенням платежу "За затверджувач зг. ВН № 70 від 18.12.2015".

Так у призначенні платежу відповідач не посилається ні на Договір, ні на рахунок, а лише на видаткову накладну та найменування отриманого товару. Аналогічні призначення платежу зазначались відповідачем у платіжних дорученнях, відповідно до яких здійснювались попередні перерахування коштів у рахунок оплати отриманого товару. Докази таких оплат подані позивачем. Вказані обставини поряд із іншими дослідженими господарським судом доказами підтверджує відсутність посилання відповідача при здійсненні оплати вартості поставленого товару на Договір № 02/2015 від 04.05.2015.

Незважаючи на здійснення часткової оплати позивач не відмовляється від позовних вимог у цій частині, а тому господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 14 553,98грн на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.

З огляду на викладене господарський суд задовольняє позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 14 500грн (29053,98грн - 14 553,98 грн).

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 9837,50грн пені на підставі приписів пункту 7.3. ОСОБА_2, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Стаття 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, враховуючи встановлений факт неукладення сторонами ОСОБА_2 № 02/2015 від 04.05.2015, укладення у спрощений спосіб ОСОБА_2 купівлі-продажу шляхом продажу позивачем товару та отримання його відповідачем і здійснення часткової оплати за нього, у якому не передбачено умови щодо забезпечення його неустойкою (пенею) та не визначено її розмір, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав, з огляду на норми статті 547 ЦК України, для стягнення такого виду неустойки, як пеня, оскільки сторони не вчинили правочин щодо такого забезпечення грошового зобов'язання у письмовій формі.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 9837,50грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У позові у цій частині слід відмовити.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 792,21грн 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом у відповідності до приписів частини 1 статті 692 ЦК України, покупець - ТОВ "ВП "Формувальні смоли України" зобов'язаний був сплатити за отриманий товар після його прийняття, тобто 27010,56грн - 11.11.2015 та 27010,56грн - 19.12.2015.

Оскільки свої зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідач виконав частково, позивач правомірно нарахував 3% річних на суму 2 043,42грн за період 11.11.2015 - 10.10.2016, проте при розрахунку позивач допустив помилку визначивши, що до періоду прострочення входить 368 днів, тоді як дійсно до такого періоду входить лише 354 дні. Господарський суд здійснив власний перерахунок 3 % річних із такої суми заборгованості за вказаний період, відповідно до якого розмір таких річних склав 56,26 грн. Зазначену суму 3% річних слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно розрахунку позивача 3% річних із заборгованості в сумі 27010,56грн, за товар, отриманий відповідачем 18.12.2015, за період з 19.12.2015 по 10.10.2016, їх розмір становить 730,40грн. Однак при розрахунку позивач допустив помилку визначивши, що до вказаного періоду прострочення входить 329 днів, тоді як дійсно такий період складає 297 днів. Господарський суд здійснив власний перерахунок із такої суми боргу за вказаний період, згідно якого правильним розміром 3% річних є 659,35грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 215,61грн, з яких: 14 500грн основного боргу та 715,61грн 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 14553,98грн підлягає припиненню.

В решті позову слід відмовити.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням того, що відповідач сплатив частину основного боргу в сумі 14553,98грн після порушення провадження у справі, а тому судовий збір з цієї суми підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Формувальні смоли України" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 130), ідентифікаційний код 39499809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостка-Хімпродукт" (41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Щербакова, 1, ідентифікаційний код 32478976) 14 500,00 грн основного боргу, 715,61грн 3% річних та 1033,74грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 14553,98грн.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області

.

Суддя Є. М. Наливайко