Рішення

від 24.11.2016 по справі 909/848/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 р. Справа № 909/848/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фермерського господарства "Надія",

юридична адреса: с.Сидоряче, Котелевський район, Полтавська область, 38608;

адреса для листування: вул.Островського, 4 В, смт.Котельва, Котелевський район,

Полтавська область, 38600;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даско Групп",

вул. Павла Тичини, 21А, м.Івано-Франківськ, 76019;

про: стягнення передоплати в сумі 120 000,00грн.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Надія", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Даско Групп" передоплати в розмірі 120 000,00грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.16р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., “Чуйкіна проти України” № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 10.11.16р. Однак, адресував суду клопотання вх№16644/16 від 21.11.16р., в якому просить суд, провести розгляд спору без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Позовні вимоги, позивач, виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору поставки №19/05 від 19.05.16р., на виконання умов якого, позивач, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 170 000,00грн., в якості передоплати за товар (аміачна селітра), згідно рахунку - фактури №75 від 19.05.16р.;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати - 170 000,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №127 від 02.06.16р., про повернення попередньої оплати в сумі 170 000,00грн., яка залишилась невиконана відповідачем в повному обсязі (платіжним дорученням №HSAV1B2L1V від 01.07.16р., відповідачем частково повернено позивачу передоплату в сумі 50 000,00грн.);

- приписи ст. ст. 525, 526, 530, 599, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав. Ухвала суду від 18.10.16р. з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві та у витягу з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ, наданому суду на запит №1001676499 від 10.11.16р. - вул. Павла Тичини, 21А, м.Івано-Франківськ, 76019 повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Фермерським господарством "Надія" (Покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даско Групп" (Постачальник/відповідач) укладено Договір поставки №19/05 від 19.05.16р.

Згідно п.1.1.Договору, Постачальник зобов"язується поставити Покупцеві товар - продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, обсяги, строк поставки, місце поставки та ціни якої, вказуються у рахунках-фактурах, Специфікаціях доданих до цього Договору, які є невід"ємною його частиною.

Специфікацією №1 від 19.05.16р. до Договору поставки №19/05 від 19.05.16р., сторонами обумовлено найменування товару - аміачна селітра №34,4%, кількість 25тон, ціна з ПДВ- 6 800,00грн., загальна сума - 170 000,00грн. Ціна вказана з доставкою в с.Сидоряче, Котелевський район, Полтавська область. Оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% оплати згідно виставленого рахунку - фактури №СФ-000075. Доставка здійснюється на протязі 3 робочих днів з моменту передоплати на поточний рахунок.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач - ФГ "Надія", на підставі виставленого відповідачем - ТОВ "Даско Групп" рахунку - фактури №75 від 19.05.16р. (а.с.10), перерахував на рахунок останнього, грошові кошти в загальній сумі 170 000,00грн., в якості передоплати за товар, обумовлений Договором поставки №19/05 від 19.05.16р. Даний факт підтверджує платіжне доручення №652 від 19.05.16р. (а.с.13) з призначенням платежу "за аміачну селітру по рахунку №75 від 19.05.16р. ".

Однак, відповідач не довів перед судом виконання взятих на себе договірних зобов"язань, в частині поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати - 170 000,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №127 від 02.06.16р., про повернення попередньої оплати в сумі 170 000,00грн. (а.с.12). Слід зазначити, що вимога позивача частково виконана відповідачем, а саме, платіжним дорученням №HSAV1B2L1V від 01.07.16р. (а.с.13), ТОВ "Даско Групп" перерахував на рахунок ФГ "Надія" грошові кошти в сумі 50 000,00грн., згідно вимоги №127 від 02.06.16р.

Разом з тим, враховуючи той факт, що станом на 24.11.16р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили повернення відповідачем передоплати в сумі 120 000,00грн., то позивачем правомірно заявлено вимогу про їх стягнення в судовому порядку.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір поставки №19/05 від 19.05.16р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Отже, у розумінні приписів наведеної норми, умовою для її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким способом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову, що і здійснено в даному випадку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не довів перед судом виконання своїх зобов"язань, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 120 000,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача передоплати в сумі 120 000,00грн., обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610-612, 614, 626-629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ФГ "Надія" до відповідача ТОВ "Даско Групп" про стягнення передоплати в сумі 120 000,00грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даско Групп", вул. Павла Тичини, 21А, м.Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 39592907) на користь Фермерського господарства "Надія", с.Сидоряче, Котелевський район, Полтавська область, 38608 (ідентифікаційний код 32877435) 120 000,00грн. (сто двадцять тисяч грн. 00коп.) - передоплати, 1 800,00грн. (одну тисячу вісімсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено 25.11.2016р.

Суддя С.Кобецька