Рішення

від 22.11.2016 по справі 920/1032/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2016 Справа № 920/1032/16

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньосироватське», ОСОБА_2, Сумський район, Сумська область

про стягнення 50 795 грн. 23 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, предст. ОСОБА_3 (довіреність № 1 від 11.10.2016);

Від відповідача: не зявився;

При секретарі судового засідання Завалій Г.В.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 50795 грн. 23 коп., в тому числі 45700 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору № 15112014 від 15.11.2014, 3153 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 1941 грн. 93 коп. 3 % річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

22.11.2016 позивачем надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача, а також копію договору № 15112014 від 15.11.2014.

Зазначені документи оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні 22.11.2016 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22.11.2016 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду від 24.10.2016 не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення .

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 15112014 від 15.11.2016, позивач (виконавець) проводить роботи по збиранню врожаю зернових на полях відповідача (замовника) на умовах, передбачених цим договором, а відповідач проводить оплату за отримані послуги.

Відповідно до п. 2.2.7 договору не пізніше 3-х днів після закінчення робіт складається «Акт приймання виконаних робіт» за підписами керівника Замовника та представника Виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що факт виконаних робіт підтверджується актом прийомки виконаних робіт від 15.02.2015 на загальну суму 45700 грн. 00 коп., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками обох сторін, без будь-яких зауважень щодо якості та своєчасності виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1.1. договору загальна сума договору складає 45700 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.1., п. 3.2. договору, відповідач здійснює розрахунок з позивачем за фактично виконаний обсяг робіт виходячи з ціни за 1га., до 30 квітня 2015 року, шляхом розрахунку на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив виконані роботи, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 45700 грн. 00 коп.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши договірні відносини між сторонами у даній справі, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем існували відносини, що відносяться до договору підряду.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Зазначене положення кореспондується з ч. 8 ст. 193 Господарського кодексу України

Акти приймання-передачі є документами первинного бухгалтерського обліку, які фіксують здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на суму 45700 грн. 00 коп. підтверджується актом прийомки виконаних робіт від 15.02.2015, підписаним повноважними представниками позивача та відповідача, скріпленим печатками сторін.

Вказаний акт, з урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приймається судом відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України як належний та допустимий доказ виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт.

Доказів заявлення про недоліки у виконаних позивачем роботах, неякісного чи не в повному обсязі виконання робіт відповідачем не подано.

Відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт, підписання відповідачем акту прийомки виконаних робіт, свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт виконання позивачем та прийняття відповідачем виконаних робіт на загальну суму 45700 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за виконані роботи, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати виконаних позивачем робіт, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 45700 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору № 15112014 від 15.11.2014.

В обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач зазначає, що статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 1941 грн. 93 коп. та інфляційні збитки в сумі 3153 грн. 30 коп. за період з 03.05.2015 по 30.09.2016, виходячи з суми боргу в розмірі 45700 грн. 00 коп.

Відповідач контр розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суду не надав.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1941 грн. 93 коп., інфляційних збитків в сумі 3153 грн. 30 коп.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нижньосироватське» (42356, Сумська область, Сумський район, ОСОБА_2, вул. Леніна, 20, код ЄДРПОУ 37105472) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (40000, м. Суми, вул. Прокоф'єва, б. 30, кв. 169, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 45700 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи, 3153 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1941 грн. 93 коп. 3 % річних, 1 378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.11.2016

Суддя ОСОБА_4