Постанова

від 21.11.2016 по справі 9/102-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р. Справа№ 9/102-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зеленіна В.О.

за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився,

Від відповідача: Майданевич Г.А. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2016 року

за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної

компанії" Нафтогаз України"

про заміну сторони на стадії виконавчого провадження

у справі № 9/102-12 (суддя: Карпечкін Т.П.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної

компанії"Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Бучатепломережа"

про стягнення 356 600,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2012 року у справі № 9/102-12 (суддя Сокуренко Л.В.) позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволені повністю.

04.01.2013 року на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2012 року було видано відповідний наказ № 9/102-12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року № 9/102-12 поновлено строк для пред'явлення наказу Господарського суду Київської області від 04.01.2013 року № 9/102-12 до виконання та доручено Господарському суду Київської області видати дублікат наказу у справі № 9/102-12.

Господарським судом Київської області на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року № 9/102-12 видано дублікат наказу від 04.01.2013 року у справі № 9/102-12.

10.08.2016 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Київської області із заявою № 31/13-2919 від 05.08.2016 року про заміну сторони у справі № 9/102-12 на стадії виконавчого провадження, а саме заявник просить суд замінити боржника за наказом від 04.01.2013 року № 9/102-12 - Комунальне підприємство "Бучатепломережа" на його правонаступника - Приватне комунально-побутове підприємство "Теплокомунсервіс".

Обґрунтовуючи зазначену вище заяву, заявник посилається на те, що рішенням Бучанської міської ради від 06.09.2012 року № 777-29-УІ котельні КП "Бучатепломережа" передані на обслуговування Приватному комунально-побутовому підприємству "Теплокомунсервіс", зокрема, п.2 вищенаведеного рішення визначено, що Комунальне підприємство "Бучатепломережа" передає, а Приватне комунально-побутове підприємство "Теплокомунсервіс" приймає в господарське відання та обслуговування котельні відповідно до додатку. Отже, останній є правонаступником боргових зобов'язань Комунального підприємства "Бучатепломережа".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2016 року заяву № 31/13-2919 від 05.08.2016 року Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі № 9/102-12 на стадії виконавчого провадження залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у справі № 9/102-12 на стадії виконавчого провадження його правонаступником задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у заяві про заміну сторони.

Комунальним підприємством "Бучатепломережа" не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення Комунального підприємства "Бучатепломережа" про час та місце судового засідання.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Комунального підприємства "Бучатепломережа" за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції залишив заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони на стадії виконавчого провадження його правонаступником без задоволення, у зв'язку з тим, що з Акту від 28.092012 року вбачається передача з балансу КП "Бучатепломережа" в господарське відання та на обслуговування ПКПП "Теплокомунсервіс" основних засобів. При цьому, ні з рішення Бучанської міської ради № 771 від 06.09.2012 року, ні з Акту неможливо достовірно стверджувати про передачу саме цілісного майнового комплексу.

Крім того, відповідні основні засоби передавались ПКПП "Теплокомунсервіс" в господарське відання та на обслуговування, що не підпадає під наведене в ч.3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" поняття передачі цілісного майнового комплексу в оренду, концесію, управління.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з зазначеним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За приписами ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 6-1 Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарським процесуальним кодексом України не передбачено порядку розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Однак, з огляду на приписи частини першої статті 25 цього Кодексу та частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" розгляд відповідних заяв, поданих у справах зі спорів, що вирішувалися господарським судом, належить до повноважень названого суду. Відповідний розгляд здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу учасників процесу, передбачених згаданою нормою Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).

Положеннями п. 1.4. постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що Господарським процесуальним кодексом України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку з заміною кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

В силу ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Проте, з Акту приймання-передачі основних засобів з балансу Комунального підприємства "Бучатепломережа" в господарське відання та на обслуговування Приватному комунально-побутовому підприємству "Теплокомунсервіс", затвердженого 28.09.2012 року в.о. міського голови Бучанської міської ради Г.В.Дмитренко та підписаного членами комісії з передачі, затвердженої рішенням Бучанської міської ради № 771 від 06.09.2012 року вбачається, що передані виключно основні засоби, без будь-яких застережень чи визначення боргових зобов'язань за боргами попереднього користувача.

Також, матеріали справи та зазначений Акт приймання-передачі основних засобів не містять доказів, які б свідчили про передачу КП "Бучатепломережа" майнових зобов'язань, у тому числі дебіторської та кредиторської заборгованості, які відносяться до спірного періоду, ПКПП "Теплокомунсервіс".

Судова колегія також звертає увагу на те, що рішення Бучанської міської ради № 771 від 6 вересня 2012 року «Про передачу котелень та мереж теплопостачання з балансу Комунального підприємства «Бучатепломережа» в господарське відання та на обслуговування Приватному комунально-побутовому підприємству «Теплокомунсервіс», не є доказом правонаступництва, оскільки дане рішення є лише доказом надання у господарське відання та обслуговування.

Також, судовою колегією встановлено, що Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії" Нафтогаз України" в заяві про заміну сторони у справі № 9/102-12 на стадії виконавчого провадження лише вказано про передачу котелень, при цьому, не наведено переліку котелень і що саме передані котельні пов'язані зі спірною заборгованістю, оскільки відсутній предавальний акт, який містив би положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, а також зобов'язання щодо якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, з Витягу з ЄДР щодо Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» вбачається, що останнє не є правонаступником Комунального підприємства «Бучатепломережа».

Також, судовою колегією встановлено, що Комунальне підприємство «Бучатепломережа», як юридична особа, не ліквідоване чи будь- яким чином не реорганізоване, а лише перебуває на стадії банкрутства.

Щодо посилань апелянта на те, що котельні, що КП «Бучатепломережа» передає, а ПКПП «Теплокомунсервіс» приймає, є індивідуально визначеним майном в розумінні ст..22 Закону України « Про теплопостачання», судова колегія вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

За змістом ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткуванні, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання (абзац другий частини першої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Згідно з абз. 12 п. 3 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440, цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 66 ГК України встановлено, що цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених ним Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Згідно з пп. 10 п. 3 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства №1954 від 29.12.2010 року, цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виділяються в самостійні об'єкти. Визначення загальнодержавного значення об'єктів здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Тобто, цілісність (єдність) майнового комплексу полягає в нерозривному зв'язку поєднаних між собою на єдиній території об'єктів, у тому числі будівель або інших капітальних споруд (їх окремих частин), сукупність яких і забезпечує завершеність відповідного циклу виробництва (робіт, послуг).

Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що котельні, про передачу яких Приватному комунально-побутовому підприємству "Теплокумунсервіс" стверджує заявник, не містять ознак цілісного майнового комплексу, а тому відповідне майно не є цілісним майновим комплексом в розумінні ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання".

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ні з рішення Бучанської міської ради № 771 від 06.09.2012 року, ні з Акту неможливо достовірно стверджувати про передачу саме цілісного майнового комплексу, оскільки, як зазначено вище, з Акту від 28.092012 року вбачається передача з балансу Комунального підприємства "Бучатепломережа" в господарське відання та на обслуговування Приватному комунально-побутовому підприємству "Теплокомунсервіс" лише основних засобів.

Крім того, відповідні основні засоби передавались Приватному комунально-побутовому підприємству "Теплокомунсервіс" в господарське відання та на обслуговування, що не підпадає під наведене в ч.3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" поняття передачі цілісного майнового комплексу в оренду, концесію, управління.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не доведено наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва боржника у справі у справі № 9/102-12.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, встановлених в оскаржуваній ухвалі.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 13.09.2016 року відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105,106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України «Національної компанії «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2016 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2016 року справі №9/102-12 - без змін.

3. Матеріали справи № 9/102-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Б.О. Ткаченко

В.О. Зеленін