Рішення

від 17.11.2016 по справі 907/584/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.2016 Справа № 907/584/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер", м.Хуст

До відповідача 1: Виноградівської районної державної адміністрації, м.Виноградів

До відповідача 2: Державного підприємства "Виноградівське лісове господарство", м.Виноградів

Про:

- визнання недійсним розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації від 11.12.1996р. № 725 "Про видачу Виноградівському лісогосподарському підприємству державного акту на право постійного користування землею" в частині, що стосується земельної ділянки на якій знаходиться Кривське родовище андезито-базальтів, розташованої за межами населених пунктів Веряцької сільської ради, Виноградівського району контур №13 (квартал лісництва №107, відділок №28), площею 2.2000 га., з кадастровим номером 2121281900:01:001:0022;

- визнання недійсним Державний акт на право постійного користування землею І-ЗК №000381, виданий 12.12.1996р. Виноградівському державному лісогосподарському підприємству міста Виноградів Закарпатської області в частині, що стосується земельної ділянки на якій знаходиться Кривське родовище андезито-базальтів, розташованої за межами населених пунктів Веряцької сільської ради, Виноградівського району контур №13 (квартал лісництва №107, відділок №28), площею 2.2000 га., з кадастровим номером 2121281900:01:001:0022.

Головуючий суддя Йосипчук О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 12.09.2016р.

від відповідача 1: ОСОБА_2, дов. №03-24/2611 від 03.10.2016р.

від відповідача 2: ОСОБА_3, дов. №10 від 02.07.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним ОСОБА_4 голови Виноградівської районної державної адміністрації від 11.12.1996р. №725 "Про видачу Виноградівському лісомисливському підприємству Державного акту на право постійного користування землею" в частині, що стосується земельної ділянки на якій знаходиться Кривське родовище андезито-базальтів, розташованих за межами населених пунктів Веряцької сільської ради, Виноградівського району, контур№13 (квартал лісництва №107, відділок №28) площею 2,2 Га за кадастровим номером 2121281900:01:001:0022 та про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №000381, виданого 12.12.1996р. Виноградівському державному лісомисливському підприємству в частині , що стосується земельної ділянки на якій знаходиться Кривське родовище андезито-базальтів, розташованих за межами населених пунктів Веряцької сільської ради, Виноградівського району, контур№13 (квартал лісництва №107, відділок №28) площею 2,2 Га за кадастровим номером 2121281900:01:001:0022;

Позивач стверджує, відповідачами порушено його майнові права та охоронювані інтереси у зв'язку з тим, що він є носієм ОСОБА_5 дозволу на користування надрами №5654, який видано Державною службою геології та надр України 11.10.2012р., згідно з яким йому надано право на видобування андезито-базальтів, придатних для виробництва щебеню будівельного і каменя брусчатого на території Кривського родовища у встановлених географічних координатах на спірній земельній ділянці.

На підставі викладеного, здійснюючи свої повноваження при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення в оренду для розробки цього Кривського родовища йому стало відомо про те, що таке відведення здійснюється за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебуває у постійному користуванні ДП "Виноградівське лісове господарство" - відповідач у справі на підставі Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №000381, виданого 12.12.1996р. згідно з ОСОБА_4 Голови Виноградівської райдержадміністрації №725 від11.12.1996р.

Поряд з цим, позивач стверджує, що наведене вище розпорядження Голови Виноградівської райдержадміністрації №725 від11.12.1996р. прийнято всупереч ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р яким прийнято пропозицію Держагропрому УРСР про вилучення з користування колгоспів, радгоспів, лісогосподарств та інших землекористувачів 1535,04Га земель із наданням їх підприємствам, установам та організаціям, зокрема, під будівництво житла, автошляхів та інших потреб на умовах і розмірах згідно додатку №№1-32.

Відповідно до Додатку №8 до цього ОСОБА_4, від Хустського лісокомбінату Мінліспрому УРСР було вилучено спірну земельну ділянку площею 2,0Га і передано Колгоспу "Карпати" що у Хустському районі на умовах довгострокового користування із правом вирубовування дерев (додатки №№10-12). Зважаючи на таке, спірна земельна ділянка перестала існувати у складі земель лісогосподарського призначення і, відповідно до вищеприведених актів, не могла оскарженим рішенням бути переданою у постійне користування ДП "Виноградівське лісове господарство".

Відповідач1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема стверджує про безпідставність тверджень позивача, позаяк відповідно до ч.3 ст.5 ЗК Української РСР від 1970 року, віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої здійснюється органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках не пов'язаних із наданням земель у користування - органами, що затверджують проекту землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.

У зв'язку з наведеним, відповідач 1 покликається на те, що згадуваним позивачем ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р не було здійснено передачу спірної землі в натурі, яка має бути здійсненою відповідно до ст.ст.16,20, 37 ЗК Української РСР 1970 року і яка і була передана ДП "Виноградівське лісове господарство" відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №000381 від 12.12.1996р.

Крім того, відповідач 1 вказує на те, що дозвільні документи позивача вказують на земельну ділянку, яка знаходиться не у Виноградівському районі а у Хустському районі та на те, що ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р було виділено 2,0 Га, в той час, як позивач безпідставно апелює площею 2.2Га.

Відповідач 2 проти позову також заперечив, посилаючись на те, тіж обставини та підстави заперечення, що і відповідач 1 . Однак ці заперечення доповнює посиланням на правила ст.41 ЗК Української РСР 1970 року, згідно з якою вилучення земельних ділянок зайнятих водоохоронними, захисними та іншими лісами першої групи, для використання в цілях не пов'язаних із веденням лісового господарства здійснюється тільки за ОСОБА_6 ОСОБА_7 Української РСР.

У попередніх засіданнях суду оголошувались перерви, відповідно до правил ст.ст.69,77 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Судовим розглядом справи встановлено, що твердження позивача про порушення його прав грунтується на утворення відповідачами перешкод в отриманні ним у натурі земельної ділянки яка знаходиться в Кривському родовищі андезито-базальтів, і розташована за межами населених пунктів Веряцької сільської ради, Виноградівського району, контур№13 (квартал лісництва №107, відділок №28) площею 2,2 Га за кадастровим номером 2121281900:01:001:0022.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною службою геології та надр України 11.10.2012р. було надано позивачеві ОСОБА_5 дозвіл на користування надрами №5654 від 11.10.2012р. для видобування андезито-базальтів, придатних для виробництва щебеню будівельного і каменя брусчатого на території Кривського родовища у встановлених географічних координатах на спірній земельній ділянці.

ОСОБА_8 на надання гірничого відводу №2488, складеного Державною службою гірничого нагляду 12.03.2013р. підтверджено факт надання позивачу гірничого відводу з метою розробки Кривського родовища, який знахдиться на спірній земельній ділянці.

На підставі викладеного, та у відповідності до ст.ст.6,13,39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації, ст.ст.17, 20,66,93,122-123, 134,157 ЗК України , ст.18 Кодексу України про надра, ст.62 Лісового кодексу України, а також із урахуванням заяви ТОВ "Полімер" та заяви ДП "Виноградівське лісове господарство" Закарпатською обласною державною адміністрацією було прийнято ОСОБА_4 №219 від 05.07.2013р. "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки" згідно з яким було вирішено надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,2 Га із земель державної власності лісогосподарського призначення (відкриті розробки та кар'єри), що перебуває у користуванні ДП "Виноградівське лісове господарство", розташована за межами населених пунктів на території Веряцької сільської ради Виноградівського району з подальшим наданням у оренду із зміною цільового призначення на строк дії спеціального дозволу. На підставі реалізації наведених вище актів, спірна земельна ділянка була зареєстрована під кадастровим номером 2121281900:01:001:0022.

Для видобування андезито-базальтів, придатних для виробництва щебеню будівельного і каменя брусчатого на території Кривського родовища у встановлених географічних координатах спірна земельна ділянка була передана користувачам на підставі ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р відповідно до якого державним органом було прийнято пропозицію Держагропрому УРСР про вилучення з користування колгоспів, радгоспів, лісогосподарств та інших землекористувачів 1535,04Га земель із наданням їх підприємствам, установам та організаціям, зокрема, під будівництво житла, автошляхів та інших потреб на умовах і розмірах згідно додатку №№1-32. Так, відповідно до Додатку №8 до цього ОСОБА_4, яким затверджено список підприємств і організацій, яким надаються земельні ділянки по Закарпатській області, від постійного землекористувача - Хустського лісокомбінату Мінліспрому УРСР було вилучено спірну земельну ділянку площею 2,0Га та передано Колгоспу "Карпати", розташованого також на території Хустського району на умовах довгострокового користування із правом вирубовування дерев (додатки №№10-12).

Факт використання спірної землі під Кривське родовище підтверджується географічними координатами, Ліцензією на користування надрами №3002 від 15.05.2003р.яка надана ТОВ "Карпат-Ресурс-Проект", утвореного Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати", ТОВ "Досвіт" та гр.ОСОБА_9, та Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями№19-703-99.3-1666/2-16 виданою Управлінням Держгеокадастру у Виноградівському районі Закарпатської області 02.08.2016р.

Далі, ОСОБА_4 Виноградівської районної державної адміністрації №267 від 16.09.2013р. відповідачем 1 було прийнято рішення про розробку детального плану території за межами населених пунктів Веряцької сільської ради в контурі 13 площею 2,2Га для розміщення об'єкта з видобування андезито-базальтів в Кривському родовищі, відповідно до ОСОБА_4 голови Закарпатської обласної державної адміністрації №219 від 05.07.2013р. та у задоволення клопотання ТОВ "Полімер" від 06.09.2013р.

Таким чином, позивач мав достатньо підстав для добросовісного очікування та законного сподівання на безперешкодне отримання, відповідно до чинного законодавства, у використання спірну земельну ділянку для видобування андезито-базальтів, придатних для виробництва щебеню будівельного і каменя брусчатого на території Кривського родовища. За таких обставин слід визнати, що відповідач 1 порушив права позивача на законне очікування виконання певних умов, що надають право на реалізацію права здійснення господарської діяльності і, таким чином - утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Водночас, як видно із наявних у справі матеріалів, ОСОБА_4 Виноградівської районної адміністрації №725 від 11.12.1996р. було затверджено план меж землекористування Виноградівського державного лісогосподарського підприємства, якому цим же розпорядженням видано акт на право постійного користування землею площею 8912,3 Га 1-ЗК №000381 згідно з яким спірна земельна ділянка віднесена у склад земель лісогосподарського призначення та передана у постійне користування відповідачу 2 для обслуговування її як землі лісогосподарського призначення, чим створено перешкоди і утруднення для позивача у процесі вироблення ним дозвільних документів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності у формі видобування андезито-базальтів, придатних для виробництва щебеню будівельного і каменя брусчатого на території Кривського родовища.

Наведене вище розпорядження винесене на підставі поданих матеріалів Закарпатським філіалом інституту землеустрою УААН по видачі державного акту на право постійного користування землею та у відповідності до ст.ст.7, 76 ЗК України і п.5 ст.13 Положення про районну державну адміністрацію.

У відповідності до ст.5 ЗК Української РСР 1970року (чинним на момент винесення ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р) врегульовано порядок віднесення земель до категорій і переведення земель з однієї категорії в іншу. ОСОБА_8 з цими правилами, віднесення земель до вказаних в ст. 4 цього Кодексу категорій провадиться відповідно до основного цільового призначення цих земель. При цьому, переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель, а віднесення їх до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов'язаних з наданням земель в користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.

Таким чином, відповідно до ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р, спірна земельна ділянка із земель лісового фонду (п.4 ст.3 ЗК Української РСР 1970року) була переведена в категорію земель промисловості транспорту та іншого несільськогосподарського призначення (п.3 ст.4 ЗК Української РСР 1970 року) із цільовим призначенням для промислової розробки та видобутку корисних копалин землі.

Із змісту ст.32 Закону Української РСР "Про ОСОБА_7 Української РСР" (який діяв на момент прийняття згаданого вище ОСОБА_4) вбачається, що у формі ОСОБА_10 ОСОБА_7 видає рішення, які носять нормативний характер або мають важливе народногосподарське і загальне значення. В той час, як рішення з оперативних та інших поточних питаннях видаються у формі ОСОБА_4 ОСОБА_7 Української РСР.

У послідуючому, ЗК Української РСР 1970 року втратив чинність 15.03.1991р. згідно з Постановою ВР Української РСР №562 від 18.12.1990р., до прийняття відповідачем 1 оскаржуваного розпорядження.

У відповідності до ст.2 ЗК України 1990 року (в редакції, що діяв на момент винесення оспорюваного розпорядження) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на землі сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів, землі промисловості транспорту зв'язку оборони, землі природоохоронного рекреаційного оздоровчого історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі запасу. При цьому віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч.2 ст.3 ЗК України 1990 року (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного акту) належним органом по розпорядження землею визначено ОСОБА_7 народних депутатів в межах своєї компетенції (ст.ст.9-14 ЗК України 1990 року). Поряд з цим, відповідно до ст.23 ЗК України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_10 народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Водночас судом прийнято до уваги те, що за наведеною нормою права повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ОСОБА_10 народних депутатів могли передаватись, відповідно, органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування, однак докази про наявність такої передачі повноважень при винесенні оскаржуваного розпорядження органу виконавчої влади відповідачами у справі надано суду не було. Зважаючи на вищеприведене, судом критично оцінюється посилання, як на правову підставу при винесенні оскаржуваного ОСОБА_4 Виноградівської районної адміністрації №725 від 11.12.1996р., на ст.7 та ст.76 ЗК України в редакції 1990 року, що діяла на момент винесення цього розпорядження.

Окрім того, судом прийнято до уваги і те, що згідно наявних у справі матеріалів, з 1989 року до ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р була вилучена буда вилучена із користування лісового господарства з правом вирубування дерев і до початку 2006 року викоростовувалась як кар'єр у тому числі і під час прийняття оспорюваного розпорядження та Державного акту, позаяк на той період використовувалась ТОВ "Карпат-Ресурс-Проект". Як видно з Довідки №19-703-99.3-1666/2016 від 02.08.2016р. виданої Управлінням Держгеокадастру в Виноградівському районі Закарпатської області, згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6-зем,станом на 01.01.2016р. сріна земельна ділянка облікувалась - шифр рядка 88 (лісогосподарські землі), графа 40 (забудовані землі в тому числі відкриті розробки, кар'єри).

У відповідності до ОСОБА_10 Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку), про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства та інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Наведеним вище спростовуються аргументи відповідачів у справі, обставини заперечення позову яких побудовані на подіях після прийняття оскаржуваного розпорядження, в той час, як історія винесення спору охоплює весь період виявлення/утворення родовища та його використання саме з цією метою суб'ктами права у тому числі і позивачем у праві.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 7 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

Прийнято до уваги і те, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах В«Хендісайд проти Сполученого КоролівстваВ» від 7 грудня 1976 року, В«Джеймс та інші проти Сполученого КоролівстваВ» від 21 січня 1986 року).

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов’язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Таким чином, кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ОСОБА_8 зі статтею 14 Конвенції користування правами та свободами, передбаченими Конвенцією, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зважаючи на викладене вище, та надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, суд зважив на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п.145 Рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об’єднаного Королівства» суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачає Конвенція, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі країни. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання бажаного результату та усунути виявлені утруднення і невиправдані перешкоди у досягненні законно очікуваного результату.

За наведених вище висновків, позов підлягає задовольнянню частково в частині, що відповідає ОСОБА_4 міністрів Української РСР від 13.04.1989р. за №134-р, згідно з яким (Додаток №8 до цього ОСОБА_4) від Хустського лісокомбінату Мінліспрому УРСР було вилучено спірну земельну ділянку площею 2,0Га і передано Колгоспу "Карпати" що у Хустському районі на умовах довгострокового користування із правом вирубування дерев

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнання недійсним ОСОБА_4 голови Виноградівської районної державної адміністрації від 11.12.1996р. №725 "Про видачу Виноградівському лісомисливському підприємству Державного акту на право постійного користування землею" в частині, що стосується земельної ділянки на якій знаходиться Кривське родовище андезито-базальтів, розташованих за межами населених пунктів Веряцької сільської ради, Виноградівського району, контур№13 (квартал лісництва №107, відділок №28) площею 2,0 Га за кадастровим номером 2121281900:01:001:0022.

3. Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗК №000381, виданий 12.12.1996р. Виноградівському державному лісомисливському підприємству в частині , що стосується земельної ділянки на якій знаходиться Кривське родовище андезито-базальтів, розташованих за межами населених пунктів Веряцької сільської ради, Виноградівського району, контур№13 (квартал лісництва №107, відділок №28) площею 2,0 Га за кадастровим номером 2121281900:01:001:0022.

4. Стягнути з Виногорадівської районної державноїадміністрації (м.Виноградів, площа Миру, 5 код 22105981) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" (м.Хуст, вул.А.Коцки, 14 код 20468415) суму 1378грн. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати.

5. Стягнути з Державного підприємства "Виноградівське лісове господарство" (м.Виноградів, вул.Копанська, 178 код 221144556на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" (м.Хуст, вул.А.Коцки, 14 код 20468415) суму 1378грн. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати.

6. В решті вимог у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.11.2016 року.

Суддя Йосипчук О.С.