Рішення

від 21.11.2016 по справі 911/3390/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 рокуСправа № 911/3390/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 911/3390/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест"

про стягнення 12 450,15 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 288 від 24.06.16;

від відповідача: участі не брали;

Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" 11 527,92 грн. основного боргу, 922,23 грн. штрафу внаслідок невиконання зобов'язання по договору № 7/05/2014/331 від 07.05.2014 року та витрати по сплаті судового збору. Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.16 позовну заяву та додані до неї документи направлено за підсудністю до господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.10.16 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.11.16 о 10:00 год, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.16 повністю підтримав заявлені позовні вимоги та подав разом з супровідним листом від 04.11.16 витребувані господарським судом документи.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів не подав. Поштовий конверт разом з ухвалою господарського суду від 27.10.2016 року повернуто до канцелярії суду 09.11.2016 року із написом відділенням поштового зв'язку: "ТОВ не існує".

Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі за адресою, за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - 27200, Кіровоградська обл., Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, буд. 80.

Крім того, ухвала від 27.10.16 господарським судом також направлялась на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: 07400, АДРЕСА_1, проте також повернута на адресу суду з написом відділенням поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання, через незапит".

Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 911/3390/16 в судовому засіданні 21.11.2016 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.14 між Публічним акціонерним товариством "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (далі - Замовник, Позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" ( далі - Постачальник, відповідач) укладено договір №7/05/2014/331, відповідно до якого постачальник поставляє та передає у власність замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити грошові кошти за комплектуючі вироби, які іменюються в подальшому "Продукція", відповідно до Специфікацій (Додаток № 1), які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору вказана у відповідних Додатках Продукція буде поставлена Постачальником Замовникові у терміни, вказані в рахунку-фактурі після надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку-фактури.

Розділом 3 Договору визначено, що ціна за одиницю Продукції встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується в рахунку-фактурі та специфікаціях (Додаток № 1 до Договору).

Замовник здійснює попередню оплату Постачальнику у розмірі 100% суми замовлення, вказаної у рахунку-фактурі (п. 4.1. Договору).

Розділом 8 Договору визначено відповідальність сторін. У випадку затримки поставки продукції відповідно до строків, встановлених в п. 2.1 Договору Постачальник сплачує Замовникові штраф у розмірі 0,5% від вартості не поставленої в строк продукції за кожний повний тиждень прострочки. Загальна сума штрафу не може перевищувати 8% вартості не поставленої в строк продукції.

Пунктом 10.2 Договору визначено, що він вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.15 Пунктом 10.6 Договору визначено, що Договір автоматично продовжується на наступний рік, якщо немає зауважень у сторін, котрі уклали цей договір.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю. На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 11 527,92 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 671 від 10.12.14 та випискою за особовим рахунком позивача за 17.12.14, наявними в матеріалах справи.

Рахунком-фактурою № 671 від 10.12.14 встановлено термін постачання: 4-6 тижнів. Умови постачання: DDP-згідно правил Інкотермс 2000.

Як стверджує позивач, ТОВ "Укрелектроінвест" свої зобов'язання за Договором щодо поставки Продукції не виконав, у визначений Рахунком-фактурою № 671 від 10.12.14 строк Товар не поставив.

Відповідач доказів поставки товару за Договором № №7/05/2014/331 від 07.05.14 не подав, доводи позивача щодо непоставки оплаченого Товару не спростував.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача перед позивачем по поставці товару не виконано, що не заперечується відповідачем. Відповідачем також не заперечується факту попередньої оплати позивачем товару, що підтверджується рахунком-фактурою № 671 від 10.12.14 та випискою за особовим рахунком позивача за 17.12.14. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок по поверненню суми попередньої оплати товару.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми суми попередньої оплати товару в розмірі 11 527,92 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на п. 8.1 Договору позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний повний тиждень прострочки. При цьому загальна сума штрафу не може перевищувати 8% вартості не поставленої в строк продукції, що складає 922,23 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок штрафу, та встановлено що він є абсолютно обґрунтованим.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 922,23 грн. повністю.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрелектроінвест" (27200, Кіровоградська обл., Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, буд. 80, і.к. 37893231) на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, і.к. 00951770) 11 527,92 грн. основного боргу та 922,23 грн. штрафу, а також судовий збір в сумі 1378 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 25.11.2016.

Суддя Т. В. Макаренко