Рішення

від 09.11.2016 по справі 922/3269/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р.Справа № 922/3269/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до ТОВ Спортклуб "Кондиціонер", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії та виселення за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №60 від 20.04.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.10.2016 року.

Після перерви з'явився представник відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 05.10.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить виселити ТОВ "СК "Кондиціонер" (вул. Немишлянська, 56-а, м. Харків, Харківська обл., 61044, код ЄДРПОУ 30657434) з нежитлових приміщень, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№5,6,8,9,10,18- кабінети - 93,70 кв.м) та (к. №12 - кафе - 49,30 кв.м) та допоміжні площі - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№ 45,47,48,53,59,61,65-1408,50кв., та допоміжні площі - 179,70 кв.м. на 2 поверсі, (к.№№ 67,68,70,73,75 та допоміжні площі - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А та зобов'язати ТОВ "СК "Кондиціонер" (вул. Немишлянська, 56-а, м. Харків, Харківська обл., 61044, код ЄДРПОУ 30657434) повернути орендоване майно (нежитлових приміщення, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№ 5,6,8,9,10,18 - кабінети - 93,70 кв.м) та (к. №12 - кафе - 49,30кв.м) та допоміжні площі - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№45,47,48,53,59,61,65 - 1408,50 кв., та допоміжні площі - 179,70 кв.м на 2 поверсі, (к. №№ 67,68,70,73,75 та допоміжні площі - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області за актом приймання-передачі. Судові витрати просить покласти на відповідача.

26.10.16р. представник відповідача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 37798 від 08.11.2016 року).

Суд, розглянувши клопотання, відмовляє в його задоволенні, як необгрунтованому, оскільки не вбачає підстав для відкладення даної справи.

Представник позивача надав клопотання про об'єднання справ в одне провадження (вх.№ 37323 від 08.11.2016 року), в якому просить суд об`єднати дану справу в одне провадження зі справою №922/3366/16 за позовом ТОВ "СК "Кондиціонер" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків) про визнання додаткової угоди укладено.

Суд, розглянувши дане клопотання, відмовляє в його задоволенні у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Положеннями п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Оскільки справа №922/3366/16, з якою позивач просить об`єднати дану справу, перебуває в провадження судді Прохорова С.А., тобто вищевказані справи перебувають у провадженні у різних суддів, таким чином, у суду відсутні законні підстави для задоволення даного клопотання.

26.10.16р. представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду справи №922/3366/16 за позовом ТОВ "СК "Кондиціонер" до РВФ ДМ України по Харківській області про визнання додаткової угоди до договору оренди №2814-Н від 04.08.06р. укладеною.

Представник позивача надав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 37321 від 08.11.2016 року), в яких вказує його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши дане клопотання відмовляє в його задоволенні, оскільки суд не вбачає законних підстав для його задоволення, з огляду на те, що підставою для зупинення провадження - є неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, але суд приходить до висновку, що, навпаки, перешкод для розгляду даної справи немає, і, встановлені судом обставини підтверджують наявність можливості розгляду даної справи без очікування винесення рішення по справі №922/3366/16.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву (вх.№38164 від 09.11.2016 року), в якому відповідач вказує, що від позивача не надходило заяв з вимогами про припинення договору. 29.08.2016 та 05.09.2016 на адресу ТОВ "Спортивний клуб "Кондиціонер" надходили поштові листи від позивача із вкладенням актів приймання-передачі орендованого майна по договору оренди № 2814-Н від 04.08.2006 у двох примірниках.

Як вказує відповідач, в телефонній розмові представник позивача повідомив, що направленими актами РВФ ДМ України по Харківській області надає відповідачу можливість вирішитись із намірами щодо подальшої співпраці або відмови у продовженні договірних відносини, що склались між сторонами. В разі відмови від продовження орендних правовідносин ТОВ "СК "Кондиціонер" мав направити на адресу позивача підписаний примірник акту.

Відповідач у своєму відзиві вказує, що незважаючи на той факт, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про наміри продовжити дію договору оренди, 09.09.16 з метою упорядкування орендних правовідносин та приведення їх у відповідність з вимогами чинного законодавства ТОВ "СК "Кондиціонер" звернувся до РВФДМ України по Харківській області із заявою - пропозицією продовжити термін дії Договору оренди № 2814-н від 04.08.2006 на той самий термін, що визначений при укладанні договору із зміною розміру орендної плати, запропонованої відповідачем у Розрахунку до проекту Додаткової угоди, шляхом укладання додаткової угоди до Договору в новій редакції з урахуванням Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 із наступними змінами, внесеними згідно з Наказами Фонду державного майна № 1329 ( 20980-07 ) від 09.08.2007 та № 276 ( 20459-13 ) від 05.03.2013.

При цьому разом із заявою позивачу були надіслані всі документи, необхідні для укладання відповідної додаткової угоди до договору, а саме: додаткова угода до договору оренди № 2814-Н від 04.08.2006, викладеного у новій редакції; додаток № 1 (розрахунок орендної плати); копія належним чином завіреного статуту ТОВ "СК"Кондиціонер"; копія належним чином завіреного свідоцтва про державну реєстрацію; копія належним чином завіреного Витягу з ЄДР.

Таким чином, відповідач вказує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів повідомлення відповідача протягом часу з 04.08.2016 по 04.09.2016 про відсутність наміру продовжити дію договору оренди №2814-Н від 04.08.2006, оскільки надані позивачем поштові квитанції №6102406313432 від 18.08.2016 та №6102406308897 від 30.08.2016, а також поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, за відсутності опису вкладення не є належними доказом надіслання на адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди, так як з поданих документів не вбачається, що саме було відправлено Відповідачу. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови від 18.02.2014 у справі №914/1952/13, від 26.04.2016 у справі №922/6038/15, від 10.02.2015 у справі №910/15958/14). Тобто, на думку відповідача, договір оренди нерухомого майна, укладений між РВФ ДМ України в Харківській області та ТОВ "СК "Кондиціонер" за №2814-Н від 04.08.2006, в силу приписів положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є продовженим на той самий термін, та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім того, відповідач вказав, що за три місяці до закінчення строку договору орендодавець належним чином не повідомляв орендаря про наміри використовувати майно для власних потреб, ТОВ "СК "Кондиціонер" має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

09.11.16р. представник позивача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

09.11.16р. представник позивача надав заяву з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.11.16р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.16р. заперечував проти позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

04.08.2006 року між РВ ФДМУ по Харківській області (орендодавець) та ТОВ спортивний клуб "Кондиціонер" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди №2814-Н (договір) предметом якого є індивідуально визначне майно - нежитлові приміщення, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№ 5,6,8,9,10,18 - кабінети - 93,70кв.м) та (к. №12 - кафе - 49,30кв.м) та допоміжні площі - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№ 45,47,48,53,59,61,65 - 1408,50 кв., та допоміжні площі - 179,70кв.м на 2 поверсі, (к. №№ 67,68,70,73,75 та допоміжні площі - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А, що знаходяться на балансі ТОВ Спортивний клуб "Кондиціонер", вартість якого не увійшла до статутного фонду ВАТ "Кондиціонер" при приватизації.

Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання - передачі від 04.08.2006 р.

Вартість майна визначена згідно з незалежної оцінки станом на 31.03.2006 р., яка становить 1190500,00 грн.

Майно було передано в оренду з метою організації та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту серед дітей, дошкільного і шкільного віку, студентів, інвалідів з різними видами порушень та іншими верствами населення та розміщення кафе.

Відповідно до п. 10.1. договору, договір оренди був укладений строком на 10 років з 04 серпня 2006 року до 04 серпня 2016 року.

Листами від 17.02.2016 р. № 17/02 та від 31.05.2016 р. № 01/31 відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити термін дії договору оренди у порядку ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Листом від 22.04.2016 р. № 43-2142 позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди та вимогою повернути орендоване майно після закінчення дії договору за актом приймання - передачі, посилаючись на те, що згідно з п. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди зокрема в разі, якщо прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів. Також, позивач звернув увагу на приписи п.п. 1.4.1., 1.4.2 спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68 "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" якими визначено, що пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4. При потребі обрання іншого з перерахованих способів управління державним майном та за умови відповідності обраного в даному разі способу чинному законодавству державні органи приватизації створюють Комісію, залучаючи фахівців відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації) та представників' господарських товариств тощо. На підставі висновку Комісії видається наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном. Так, з викладеного вбачається, що пріоритетним способом управління державним майном є спосіб його приватизації, інші за черговістю способи управління визначаються виключно комісією, рішення якої оформлюється відповідним наказом.

Даний лист позивача відповідачем залишився без уваги.

Листом від 13.06.2016 р. № 43-3067 позивач вдруге повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди та вимогою повернути орендоване майно після закінчення дії договору за актом приймання - передачі.

У відповідь, листом від 01.07.2016 р. № 01/07 відповідач не погодився із припиненням дії договору оренди майна та поверненні орендованого майна та повідомив про намір продовжити термін дії договору.

Таким чином, такі дії відповідача і стали підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 26 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Згідно із ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч.2 ст. 26 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.3 ст. 17 цього Закону орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Тобто, зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

На цій підставі, листами від 11.08.2016 р. № 43-4410 та 29.08.2016 р. № 43-4667 (тобто у місячний термін) позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди та вимогою повернути орендоване майно за актом приймання - передачі. Втім, орендоване майно не було повернуто.

Приймаючи до уваги, те що договір оренди № 2814-Н від 04.08.2006р. на інший строк сторонами подовжений не був, останній припинив дію 04.08.2016 р.

Згідно п. 2.5, 5.7. договору, у разі припинення договору оренди, орендар, зобов'язаний негайно повернути об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання передачі.

Частиною 1 ст. 27 Закону "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, на теперішній час нерухоме майно перебуває у користуванні відповідача без належних на то правових підстав.

Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення проти позову, які були надані до суду 09.11.16р. не спростовують заявлені позовні вимоги, оскільки посилання відповідача на те, що дія договору не була припинена - не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи відсутність у позивача наміру продовжувати термін дії договору оренди, а також зважаючи на те, що про відсутність такого наміру було неодноразово повідомлено орендаря, з огляду на те, що договір припинив свою дію, а орендар за актом приймання-передачі не повернув об'єкт орендодавцю, суд вважає позовні вимоги позивача законні, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати повністю покладаються на відповідача, зважаючи, що позов задоволений у повному обсязі.

Оскільки ухвалою суду від 30.09.16р. позивачу було надано відстрочку щодо сплати судового збору до винесення рішення по справі, а на час ухвалення рішення позивачем не було здійснено його оплату, то судові витрати у даній справі стягуються з відповідача на користь державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України; ст.ст. 526, 530, 610, 611,759, 763, 764 Цивільного кодексу України; ст.ст. 291 ГК України; ст. ст. 2, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" (вул. Немишлянська, 56-а, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 30657434) з нежитлових приміщень, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№ 5,6,8,9,10,18- кабінети - 93,70 кв.м) та (к. №12 - кафе - 49,30 кв.м) та допоміжні площі - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№ 45,47,48,53,59,61,65-1408,50 кв., та допоміжні площі - 179,70 кв.м, на 2 поверсі, (к. №№ 67,68,70,73,75 та допоміжні площі - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" (вул. Немишлянська, 56-а, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 30657434) повернути орендоване майно (нежитлових приміщення, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№ 5,6,8,9,10,18 - кабінети - 93,70 кв.м) та (к. №12 - кафе - 49,30 кв.м) та допоміжні площі - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№ 45,47,48,53,59,61,65 - 1408,50 кв., та допоміжні площі - 179,70 кв.м на 2 поверсі, (к. №№ 67,68,70,73,75 та допоміжні площі - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області за актом приймання-передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" (вул. Немишлянська, 56-а, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 30657434) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 2756,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_4