Рішення

від 22.11.2016 по справі 923/1019/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року Справа № 923/1019/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м.Херсон

до: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карла Маркса 101", м.Херсон

про визнання укладеним договору про постачання електричної енергії

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 07/004-16 від 23.12.2015р.;

від відповідача: не прибув;

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернувся до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карла Маркса 101" (відповідач) про визнання договору про постачання електричної енергії №6057 в редакції позивача.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений про час, дату і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представив.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.11.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем. Таким є Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.97 року N 575/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон), який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до абз. 7 ст. 24, ч. 1 ст. 26 названого Закону, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

В силу статей 3, 7 Закону, відносини, пов'язані з • виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, введення в експлуатацію, експлуатація, виведення з експлуатації об'єктів електроенергетики, систем диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, інших об'єктів, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, регламентуються нормативно-правовими актами, обов'язковими для виконання всіма суб'єктами електроенергетики.

Взаємовідносини ж, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.96 р. N 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 р. за N 417/1442 (далі-Правила, ПКЕЕ). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Так, пунктом 1.13 Правил передбачено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно з пунктом 1.6 Правил договір про постачання електричної енергії укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, на основі типового договору, який є додатком N 3 до Правил.

Пунктом 5.1 Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5. 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов’язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії (пункт 5.2 Правил користування електричною енергією).

Згідно з пунктом 5.3 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 5.4 Правил.

Матеріалами справи підтверджується, що 13 липня 2016 року від ОСББ В«Карла Маркса 101В» надійшла заява про укладення Договору про постачання електричної енергії на об’єкт: житловий будинок (комунальні послуги) по вулиці Карла Маркса 101 в м.Херсоні (далі - Об’єкт). Судом встановлено, що ПАТ В«ЕК В«ХерсонобленергоВ» відповідно до вимог чинного законодавства України підготувало та 15.08.2016 року надало на підписання 2 примірника типового Договору про постачання електричної енергії №6057 (далі - Договір) голові правління ОСОБА_2 особисто, про що свідчить відмітка про отримання в Журналі реєстрації видачі/отримання договорів.

06.09.2016 року Відповідач повернув підписаний договір з протоколом розбіжностей, в якому Відповідач не погоджувався зі змістом п’яти пунктів (підпунктів) Договору (а.с.39-41).

За даним протоколом розбіжностей ОСББ «Карла Маркса 101» було запропоновано пункт 2.3.4. з тексту договору виключити, пункт 8.З., пункти 1, 2, 4 Додатку №6 Договору викласти в іншій редакції.

Розглянувши протокол розбіжностей, ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» не погодилось з пропозиціями ОСББ «Карла Маркса 101» та звернулось до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи фактичні обставини справи, дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. З ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

В силу статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України N 28 від 31.07.96, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 02.08.96 за N 417/1442, затверджено Правила користування електричною енергією, котрі містять в собі додаток 3 до Правил користування електричною енергією "Типовий договір про постачання електричної енергії", яким регулюється постачання електричної енергії постачальником споживачу.

Так, згідно протоколу розбіжностей, Відповідач пропонує виключити з Договору про постачання електричної енергії №6057 п.2.3.4 Договору, а пункт 8.3. Договору пропонує викласти в іншій редакції, що суперечить умовам типового договору, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №105 від 04.02.2010р., п.1.6., п.5.2. Правил, п.4 ст.179 ГКУ.

З аналізу змісту частини третьої статті 6 ЦКУ, п. 1.6., 5.2. Правил, п.4 ст. 179 ГКУ вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» щодо непогодження з пропозиціями Відповідача щодо виключення з Договору п.2.3.4. та викладення п.8.3. Договору в іншій редакції. Тому, як конкретизація умов договору, укладеного на підставі типового договору, не повинна призводити до відступу від змісту останнього.

Також, Відповідач наполягає на внесенні змін в пп. 1, 2 ,4 Додатку №6 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до Договору. Суд погоджується з думкою позивача, що пропозиція Відповідача суперечить вимогам абз.2 п.2.2 Правил, Додатку №7 до договору, підписаного Сторонами, ст. 382 ЦКУ, ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».

В розумінні ч. 2 ст.382 ЦКУ, ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, з вищезазначених норм вбачається, що відповідальність із забезпечення належного утримання та належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку покладено на співвласників багатоквартирного будинку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому процесі.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати укладеним Договір про постачання електричної енергії №6057 в редакції Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

3.Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Карла Маркса 101" (73000, м.Херсон, вул.Карла Маркса, 101, код ЄДРПОУ 40539634) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (73000, м.Херсон, вул.Пестеля, 5, код ЄДРПОУ 05396638) 1378,00 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено 28 листопада 2016 р.

Суддя В.В.Литвинова