Постанова

від 10.11.2016 по справі 802/1616/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

10 листопада 2016 р. Справа № 802/1616/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Демченка А.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Бурки В.Р.,

відповідача: Білан В.В., Кононова В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниця адміністративну справу за позовом:

дочірнього підприємства "Ензим"

до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Віннницькій області;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "АТД-Сервіс", приватне підприємство "Вікобуд"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось дочірнє підприємство "Ензим" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "АТД-Сервіс", приватне підприємство "Вікобуд" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 13.09.2016 року №0005111400 форми "В4", яким встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень, серпень 2015 р. на загальну суму 841604 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2016 року, яку занесено до журналу судового засідання до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено товариство з обмеженою відповідальністю "АТД-Сервіс" та приватне підприємство "Вікобуд".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірка дочірнього підприємства "Ензим" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АТД-Сервіс", код ЄДРПОУ 31406015, за травень 2015 року та серпень 2015 року, по взаємовідносинах з ПП "Вікобуд", код ЄДРПОУ 36063348 за серпень 2015 року, оформлених актом №397/1400/32813696 від 08.08.2016 року (а. с. 17-34). Порушення виявлені в ході перевірки знайшли своє відображення в податковому повідомленні - рішенні Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 13 вересня 2016 року №0005111400 форми "В4" ( а. с. 16)

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, що наведені в адміністративному позові.

Представники відповідача проти позову заперечували і вважають обґрунтованими висновки, зазначені у акті перевірки від №397/1400/32813696 від 08.08.2016 року

Треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "АТД-Сервіс", приватне підприємство "Вікобуд" - в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. З огляду на вказані обставини та з урахуванням думки представників сторін розгляд справи продовжено за відсутності вказаних третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 15.04.2016 року №110 виданого Бершадською об'єднаною державною податковою інспекцією, від 18.07.2016 року №70 та № 71 виданих Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцією, Орищуком Сергієм Васильовичем головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Бершадської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Ріпою Любов Василівною головним державним ревізором-інспектором відділу координації звітності та аналізу управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області та Білан Вірою Василівною головним державним ревізор-інспектором відділу аудиту Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області з урахуванням вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 04.12.200 №2755-УІ та відповідно до наказу Бершадської ОДПІ №135 від 15.04.2016р. та до наказу Гайсинської ОДПІ №222 від 18.07.2016, проведена позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства „Ензим" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АТД-Сервіс", код ЄДРПОУ 31406015, за травень 2015 року та серпень 2015 року, по взаємовідносинах з ПП "Вікобуд", код ЄДРПОУ 36063348 за серпень 2015 року. Перевірку проведено з відома директора ДП "Ензим" Скорохода В.В. та в присутності головного бухгалтера Калєвича В.І.. В журналі реєстрації перевірок ДП "Ензим" вчинено запис від 19.07.2016 року №73.

За результатами перевірки складено акт №397/1400/32813696 від 08.08.2016 року "Про результати позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства „Ензим", код за ЄДРПОУ 32813696 з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з TOB "АТД-Сервіс", код ЄДРПОУ 31406015, за травень 2015 року та серпень 2015 року, по взаємовідносинах з ПП "Вікобуд", код ЄДРПОУ 36063348, за серпень 2015 року", (отриманий підприємством рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01 вересня 2016 р. та зареєстровано в Журналі вхідної інформації за №193).

Згідно змісту акту перевірки контролюючим органом встановлено, серед іншого наступні порушення в ДП "Ензим": п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми податку в загальній сумі 306552 грн., в тому числі в серпні 2015 року - 306552 грн., по операціях з придбання хімсировини, які проведені з ПП "Вікобуд", код ЄДРПОУ 36063348 та не пов'язані з веденням господарської діяльності, тобто не мають доказу наявності витрат, доцільності їх здійснення, а також обґрунтування зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, не мають реального товарного характеру.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "АТД Сервіс" (код за ЄДРПОУ 31406015) відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання ферментних препаратів у ПП "СТАМ ПЛЮС" (ПП "Вікобуд") та подальшого їх продажу на ДП "Ензим" (код ЄДРПОУ32813696) в серпні 2015 року відповідно до пп.48.5.1 п.48.5, п.48.7ст. 48, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлені порушення ДП "Ензим" п. 200.l ст. 200, п.201.7. ст. 201, п. 198.1, п.198,2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV (із змінами та доповненнями), завищення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24). на суму 841604 грн., а саме: травень 2015 року на суму 286049 грн.; серпень 2015 року в сумі 555555 грн.

Як зазначено в акті перевірки, відповідачем було досліджено та описано всі первинні документи (угоди, додаткові угоди, товарні накладні, зареєстровані податкові накладні, ТТН, документи щодо перевірки якості, платіжні доручення тощо) по взаєморозрахунках з постачальниками, зокрема по ПП "Вікобуд" та ТОВ "АТД-Сервіс", що наявні в рамках відповідних договорів поставки №ДП-1508-13-Т/Ф від 05.08.2015 року (а. с. 49) та №05-05/15 від 05.05.2015 року (а. с. 35).

Слід зазначити, що податковий орган не ставить питання щодо порушення порядку оформлення первинних документів позивачем (крім незначних порушень), так як в акті зазначено, що якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто, наявність досліджуваних первинних документів підтверджується самим змістом акту перевірки та не заперечується відповідачем.

Однак, податковим органом зазначено, що під час перевірки на ДП "Ензим" встановлено відсутність сертифікатів якості виробника на придбану сировину з печаткою ПП "Вікобуд", що є підтвердженням безтоварності операцій проведених ДП "Ензим" з ПП "Вікобуд". Для огляду було надано сертифікати якості видані ПП "Вікобуд" в яких відсутні дані про виробника продукції, його координати кількість продукції яка сертифікується та в зв'язку з неможливістю встановлення походження товароматеріальних цінностей отриманих від ТОВ "АТД Сервіс" (код за ЄДРПОУ 31406015) в зв'язку з відсутністю сертифікатів якості виробника, так як для огляду було надано сумнівні сертифікати якості виписані ТОВ "АТД Сервіс" (код за ЄДРПОУ 31406015), в яких відсутні дані стосовно виробника продукції та кількість товару в партії.

Стосовно оцінки сертифікатів якості наданої податковим органом, суд наголошує, що при проведенні перевірки не враховано, що згідно додаткової угоди №1 від 06.08.2015 р. до договору поставки №ДП-1508-13-Т/Ф від 05.08.2015 року (а.с. 50) укладеним з ПП "Вікобуд" та відповідно додаткової угоди №1 від 05.05.2015 р. до договору поставки від ПП "АТД-СЕРВІС" №05-05/15 від 05.05.2015 року (а.с. 36) зазначено, що сторони дійшли згоди доповнити розділ 2 "Порядок передачі товару" договору поставки №05-05/15 від 05.05.2015 року новим пунктом 2.7 наступного змісту: "Приймання товару Покупцем здійснюється відповідно до Сертифікатів якості виробника наданих Постачальником. При відсутності супровідних документів приймання товару по якості проводиться Покупцем в односторонньому порядку із складанням Акту про фактичну якість та комплектність продукції, згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Держарбітража при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. №П-7".

Щодо висновків, які відповідач в акті перевірки навів як доказ безтоварності, наданих йому Вінницькою ОДПІ в податковій інформації слід вказати наступне, що для ПП "Вікобуд" вони базуються на звітності з ПДВ за серпень 2015 р. та аналізом номенклатурного ряду товарів (робіт, послуг), згідно даних ЄРПН та ланцюга постачання.

В акті перевірки зазначено, що реальність вчинення господарських операцій ДП "Ензим" з ПП "Вікобуд", а в останнього в свою чергу з ТОВ "МінкорГранд", а в останнього в свою чергу з ТОВ "МейлендКомпані", а в останнього в свою чергу з ТОВ "Рада Інвест" за серпень 2015 року відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів.

Факти неподання до Вінницької ОДПІ TOB "МінкорГранд", ТОВ "МейлендКомпані" звітності по ПДФО та ЄСВ та відсутність у даних підприємств необхідних для здійснення такої діяльності засобів та трудових ресурсів ніяк не впливає на відносини ДП "Ензим" з ПП "Вікобуд".

Зважаючи на викладені обставини в Акті №397/1400/32813696 від 08.08.2016 року ДП "Ензим", не погодилося з висновками висвітленими в акті перевірки та подало в Гайсинську ОДПІ листом №573 від 05.09.2016 р. "Заперечення на Акт №397/1400/32813696 від 08.08.2016 року" з підтверджуючими документами щодо своїх аргументів. За наслідками розгляду заперечення Ладижинське відділення Гайсинської ОДПІ підготувало відповідь №2553/10/02-04-14 від 13.09.2016 р. (отримано позивачем 21.09.2016 р.) та винесло вищевказане повідомлення-рішення від 13.09.2016 року №0005111400. При розгляді заперечення на аргументи позивача Відповідач, не змінює податкове повідомлення-рішення, а концентрує увагу лише на незначні невідповідності в оформленні бухгалтерських документів при транспортуванні та неможливості, на його думку, встановлення походження сировини для виробництва ферментів.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). При цьому, в даному випадку норми Податкового кодексу України застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі, після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Як свідчать матеріали справи за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом складено Акт №397/1400/32813696 від 08.08.2016 року, висновки якого стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0005111400 форми "В4" від 13.09.2016 року №0005111400 форми "В4".

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши, під час судового розгляду справи, надані первинні документи, судом встановлено, що документацію складено у відповідності до вказаних норм Закону та під час здійснення господарської операції. Їх зміст підтверджує, реальність господарських операцій.

Однак, податковий орган вважає, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою, а господарські операції між позивачем та його контрагентами не були реальними, а оформлялися лише документально.

Суд зазначає, що реальність подальшої реалізації товарів ДП «Ензим» податковим органом не оспорювалась. Суд звертає увагу, що у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року Вищий адміністративний суд України наголошує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення,

зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні

можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень

для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак, ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків, в обов'язковому порядку, необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Вказані обставини судом досліджено в судових засіданнях та підтверджено первинною документацію позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Вирішуючи адміністративну справу, суд керується визначеними ст. 8 КАС України принципами щодо верховенства права, згідно яких, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Відповідно ч. 2 цієї ж статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Разом із тим, помилковість у оформленні документів по господарській операції не може слугувати підставою для висновків про нездійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву суду у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам.

Суд зазначає, що на підтвердження вказаних обставин, позивачами надано відповідні договори, якими підтверджується наявність транспортних засобів, якими здійснювались поставки товарів. Згідно договору про надання транспортних послуг №ДП-1501-03-ТР від 12.01.2015 року (а. с. 58-59), відповідно до якого громадянин України Колосовський Олександр В"ячеславович (виконавець) з одного боку та дочірнє підприємство "Ензим" (замовник) з іншого боку уклали вказаний договір. Згідно п. 1.1. договору №ДП-1501-03-ТР виконавець зобов'язується надати замовнику транспортні послуги з перевезення і доставки вантажів замовника автомобілем, характеристики якого міститься в таблиці 1 цього договору згідно маршруту замовника в межах території України, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх вартість. Термін дії договору визначено п. 11.1 та зазначено, що він діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

За період з 01.01.2015 року по 29.05.2015 року ДП "Ензим" на послуги перевезення, згідно журналу-ордеру і відомості потратило 35164,80 грн. ( а. с. 60).

На виконання договору №ДП-1501-03-ТР за перевіряємий податковим органом період в матеріалах справи міститься акт здачі прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 61) від 29.05.2015 року, що підтверджує виконання робіт (надання послуг ) за травень 2015 року.

Між громадянином України ОСОБА_10 (виконавець) з одного боку та дочірнє підприємство "Ензим" (замовник) з іншого боку 02.06.2015 року укладено договір про надання транспортних послуг №ДП-2015-0206/ТП (а.с. 62-63 ). Згідно із п.1.1. договору № ДП-2015-0206/ТП виконавець зобов'язується надати замовнику транспортні послуги з перевезення і доставки вантажів замовника автомобілем, характеристики якого міститься в таблиці 1 цього договору згідно маршруту замовника в межах території України, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх вартість. Термін дії договору визначено п. 11.1 та зазначено, що він діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним.

За період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року ДП "Ензим" на послуги перевезення, згідно журналу-ордеру і відомості потратило 137602,70 грн. ( а. с. 64).

Факт доставки товарів транспортними засобами в досліджуваний податковим органом період до ДП "Ензим" підтверджується журналом обліку руху транспорту №5 (а .с. 67-73).

Після отримання ДП "Ензим" продукції на підприємстві складено акти про фактичну якість та комплексність продукції (а. с. 74-105 ). Вказані акти засвідчують отримання продукції ДП "Ензим" від ТОВ "АТД-Сервіс" та ПП "Вікобуд", в кожному акті міститься інформація стосовно постачальника, дата та номер товарної накладної, місце та дата відправлення. Для прикладу в акті №0505-01 про фактичну якість та комплектність продукції від 05.05.2015 року (а. с. 74) зазначено, комісія у складі начальника ЦЗЛ -Ясінська А.А., головний технолог - Хранова Т.Є., начальник ВТБ - Сімачкова Т.П., біохімік біохімічної лабораторії - Дейнега О.І., без представника постачальника склали даний акт про фактичну якість та комплектність продукції відповідно до договору №05/05/15 від 05.05.2015 року, укладеного між ДП "Ензим" та ТОВ "АТД-Сервіс". Постачальник товару ТОВ "АТД-Сервіс" відповідно товарної накладної №АТ-0000266 від 05.05.2015 року, відправив з міста Вінниця, проспекту Коцюбинського, 4, 05.05.2015 року біомасу молочнокислих бактерій вагою 700 кг. Фактичне отримання відправленого товару ТОВ "АТД-Сервіс" засвідчено комісією ДП "Ензим".

Усі отримані товари відповідно до актів про фактичну якість та комплексність продукції в подальшому переміщені на склад, що засвідчується книгою складського обліку (а. с. 106-109а).

Товари, а саме біомаса молочнокислих бактерій вагою 700 кг, отримані відповідно до акту №0505-01 про фактичну якість та комплектність продукції від 05.05.2015 року (а. с. 74), були переміщені на склад з відміткою отриманих товарів від ТОВ "АТД-Сервіс" (а. с. 109а).

У вказаній книзі складського обліку міститься інформація і про видаток продукції зі складу відповідно до вимог (а. с. 110-111).

Використання отриманої сировини зі складів зафіксовано у виробничих звітах по списанню сировини та матеріалів на випуск готової продукції (а. с. 112-121).

За результати виробництва ДП "Ензим" складено акт виходу готової продукції (а. с. 122-123). В подальшому готова продукція ДП "Ензим" реалізована згідно видатковим накладним (а. с. 124-151).

Натомість, відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також, податковим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган, переважно обґрунтовує, правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому, виключно на порушення вчинені контрагентами позивача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, тобто відповідач. Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16; від 05.10.2015року справа №К/9991/44826/12, від 21.09.2015 року справа №К9991/35087/12 та від 15.09.2015 року справа №К/800/13763/14.

Викладені в акті висновки ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби. Стосовно висновку про безтоварність проведених операцій ДП "Ензим", як зазначено в акті, зі своїми контрагентами суд зазначає наступне.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 року в справі № К/800/1217/13).

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає. Разом із тим, відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (див. рішення по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02), п. 38).

Так, Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. (справа "Щокін проти України") забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України та Європейського суду з прав людини, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005111400 форми "В4" від 13.09.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 13 вересня 2016 року №0005111400 форми "В4", яким встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень, серпень 2015 р. на загальну суму 841604 грн. (вісімсот сорок одну тисячу шістсот чотири гривні).

Стягнути з Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39469566), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, на користь дочірнього підприємства "Ензим" (код ЄДРПОУ 32813696) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 12624,06 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 06 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар