Рішення

від 21.11.2016 по справі 621/1541/16-ц

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1541/16-ц

2/621/933/16

РІШЕННЯ

іменем України

21 листопада 2016 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю секретаря Іванової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання одностороннього правочину, вчиненого під впливом помилки, недійсним, третя особа Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області,

у с т а н о в и в:

02.08.2016 року ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогою визнати односторонній правочин, що виражається у поданні заяви громадянкою ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_2 від 07.04.2008 року до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 08.12.2007 року, недійсним у зв'язку із його вчиненням під впливом помилки.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.12.2007 року померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді: - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані в с. Мохнач по вул. Воїнів Сибіряків, б/н, Зміївського району Харківської області, який належав померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину; - земельної ділянки, площею 0,1635 га, кадастровий номер 6321784503:00:000:0027 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: с. Мохнач Зміївського району Харківської області, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 041670, виданого 03.06.2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 01056910001; - земельної ділянки, площею 0,2276 га, кадастровий номер 6321784503:00:000:0028 з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Мохнач Зміївського району Харківської області, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 041671 виданого 03.06.2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 01056910002.

Батько ОСОБА_6 помер 18.01.1998 року.

Родинні відносини між померлими ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_5) В.С., де батьками зазначені «Перелигін Сергій Дем'янович» та «Перелигіна Марія Борисівна». Прізвище з «Перелигіна» на «Чиченкіна» було змінено у зв'язку з укладанням шлюбу 28.03.1998 року з ОСОБА_7

Родинні відносини відповідача ОСОБА_3 з померлими підтверджуються його свідоцтвом про народження, де батьками зазначені «Перелигін Сергій Дем'янович» та «Перелигіна Марія Борисівна».

ОСОБА_2 є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, постійно проживає та значиться зареєстрованою в ІНФОРМАЦІЯ_2, має свою родину. На території України буває дуже рідко. Після смерті матері між нею та братом ОСОБА_3 була домовленість, що все майно, що залишилось після смерті матері буде ним успадковане в цілому, а вона, як спадкоємиця першої черги, повинна подати заяву про відмову від спадщини.

Так, з метою реалізації свого наміру та домовленості з братом, вона подала заяву до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області. Однак, як з'ясувалось пізніше, нею, замість заяви про відмову від спадщини, була подана заява про прийняття спадщини. Таким чином, був здійснений односторонній правочин, вчинений під впливом помилки.

Оскільки вона є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, їй не відоме законодавство України, що стало причиною помилкового написання заяви іншого змісту, а вона мала на меті відмовитись від спадщини на користь рідного брата ОСОБА_3

Належним чином повідомлені сторони, у судове засідання не з'явились.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, підтвердив обставини, викладені позивачкою у позовній заяві, не заперечував проти позову.

Представник третьої особи Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області про причини неявки не повідомив.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Згідно копій свідоцтв про народження, та копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_3) В.С. та ОСОБА_3 є рідними сестрою та братом (а. с. 18, 19).

21.01.1998 року помер батько сторін - ОСОБА_6 (а. с. 14).

08.12.2007 року померла мати - ОСОБА_5 (а. с. 7).

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані в с. Мохнач по вул. Воїнів Сибіряків, б/н, Зміївського району, Харківської області, який належав померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 27.02.2004 року; - земельної ділянки, площею 0,1635 га, кадастровий номер 6321784503:00:000:0027 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: с. Мохнач Зміївського району Харківської області, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 041670, виданого 03.06.2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 01056910001; - земельної ділянки, площею 0,2276 га, кадастровий номер 6321784503:00:000:0028 з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Мохнач Зміївського району Харківської області, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 041671 виданого 03.06.2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 01056910002 (а. с. 7, 12,13).

Після померлої 08.12.2007 року ОСОБА_5, до нотаріальної контори надійшли заяви: 25.04.2008 року про прийняття спадщини за заповітом від сина померлої ОСОБА_3, 25.04.2008 року про прийняття спадщини від дочки померлої, громадянки ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_2 (а. с. 35, 37, 38 зв. стор.)

Згідно копії заяви громадянки ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_2 від 07.04.2008 року, яка надійшла поштою до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області 25.04.2008 року, вона зазначила, що приймає спадщину після смерті 08.12.2007 року матері - ОСОБА_5. Справжність підпису ОСОБА_2 в заяві засвідчено нотаріусом м. Москва ОСОБА_9 (а. с. 38).

ОСОБА_3 в своїй заяві про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а. с. 38 зв. стор.) вказав на наявність заповіту, який за життя склала померла.

Наявність заповіту, складеного ОСОБА_5 та посвідченого 25.05.1999 року у Зміївській державній нотаріальній конторі, підтверджується копією витягу із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №14351952 від 25.04.2008 року (а. с. 39).

25.04.2008 року у Спадковому реєстрі Зміївською державною нотаріальної конторою Харківської області зареєстровано спадкову справу №44590834, спадкодавець: ОСОБА_5, померла 08.12.2007 року (а. с. 40).

У відповідністю зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідністю з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідністю з ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається особисто.

У відповідністю з ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз'яснено в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ввідповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Так, представником ОСОБА_2 ОСОБА_1 стверджується, що вчинений ОСОБА_2 односторонній правочин щодо подання заяви до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_5, не відповідав її внутрішній волі, тобто вчинений під впливом помилки, оскільки при поданні цієї заяви вона мала на меті подати заяву про відмову від спадщини.

Зазначене твердження не заперечувалося відповідачем.

На підтвердження обставин, що сприяли стверджуваній сторонами помилці, свідчить те, що заява, яка була направлена позивачкою до Зміївської державної нотаріальної контори, була нею складена за законодавством РФ та направлена поштою. Таким чином, особисто ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталася, через що нотаріусом їй не було роз'яснено, що для відмови від спадщини на користь брата, необхідним є подання заяви іншого змісту.

Також, з 2008 року позивачка ОСОБА_2 не вчинила жодних дій щодо реалізації прав та обов'язків спадкоємця, в тому числі відповідно до ст. ст. 1282, 1283 ЦК України, що також вказує на відсутність у неї намірів приймати спадщину після померлої матері.

Сукупність зазначених обставин дає підстави для висновку щодо обґрунтованості доводів позивачки про вчинення оспорюваного нею правочину під впливом помилки, що тягне за собою недійсність правочину.

За таких обставин, оскільки є законні підстави для задоволення позовної заяви, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, тому позовна заява ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого під впливом помилки, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, ч. 4 ст. 174, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним односторонній правочин - подання громадянкою ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_2 до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області заяви від 07.04.2008 року про прийняття спадщини після померлої 08.12.2007 року матері ОСОБА_5, який вчинено ОСОБА_2 під впливом помилки.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Головуючий: