Постанова

від 28.11.2016 по справі 826/4115/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2016 року письмове провадження № 826/4115/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків,

третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Комінтернбудленд»

про скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач - ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» ( змінена назва позивача - "Луї Дрейфус Компані Україна" звернувся до суду з позовом до відповідача в якому із урахуванням змінених позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 25.12.2014 року № 0000373710; скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 25.12.2014 року № 0000383710.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України було прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі необґрунтованих висновків про неправомірне заниження суми податку на додану вартість у 2011 -2014 роках та завищення сум бюджетного відшкодування по операціям, що підлягали оподаткуванню, оскільки, в ході проведення перевірки податковим не в повному обсязі перевірено та проаналізовано первинні документи підприємства, а порушення норм податкового законодавства встановлено без ідентифікації господарських операцій, в результаті яких таке порушення мало місце.

Наголошує, що Позивач є відомим зернотрейдером як на національному так і міжнародному ринку та співпрацює із добросовісними постачальниками.

Компанії з якими Позивач мав господарські відносини на момент здійснення поставок товару були належним чином зареєстрованими юридичними особами, відповідно до даних Інформаційно-ресурсний центр», що відображає інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважаючи свої рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача.

Також надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що за результатами перевірок регіональними ДПІ контрагентів-постачальників ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» було встановлено: відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємства не знаходяться за юридичною адресою; порушення ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Регіональними ДПІ були складені відповідні акти, щодо результатів перевірок контрагентів-постачальників, якими не підтверджено реальність операцій.

Отже, Центральний офіс не визнає податковий кредит, який сформовано ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за рахунок контрагентів, що мають ознаки нікчемності, та вважає, що податковий кредит позивача підлягає зменшенню. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року призначено по справі судово- економічну експертизу та зупинено провадження у справі № 826/4115/15 до отримання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 28.03.2016 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 28.03.2016 року суд за сумісним клопотанням представників сторін суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив :

TOB "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" зареєстроване 19.03.1999 року Голосіївською районною державною адміністрацією м. Києва за № 1068107000, Код ЄДРПОУ: 30307207, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.04.1999 за № 13076. Перебуває на обліку в МГУ ДФС ЦО з обслуговування ВП. Індивідуальний податковий номер 303072026502.

Основними зареєстрованими видами діяльності є діяльність з оптової торгівлі зерном, насінням і кормами для тварин, виробництво олії та тваринних жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, неспеціалізована оптова торгівля, складське господарство.

Як вбачається з матеріалів справи, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" з питання правомірності нарахування суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з листопада 2011 року по червень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 09 грудня 2014 року № 1448/28-10-37-20/30307207 (далі - Акт перевірки від 11 червня 2013 року № 1448/28-10-37-20/30307207).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог:

п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту,

по операціях з придбання з ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту на суму ПДВ в розмірі 2 114 400,7 грн.(р.10.1), в т.ч:

за листопад 2011 року на суму ПДВ 211,48 грн.;

за квітень 2012 року на суму ПДВ 2 096 141,85 грн.;

за березень 2013 року на суму ПДВ 310 грн.;

за березень 2014 року на суму ПДВ 17 737,37 грн.;

по операціях з придбання з ПДВ, які не надають право на формування податкового на суму ПДВ в розмірі 1 862 088,6 грн.(10.2), в т.ч.:

за листопад 2011 року на суму ПДВ 478,52 грн.;

за січень 2012 року на суму ПДВ 46 814,6 грн.;

за липень 2012 року на суму ПДВ 16 832 грн.;

за серпень 2012 року на суму ПДВ 4 938,94 грн.;

за вересень 2012 року на суму ПДВ 803 862,53 грн.;

за жовтень 2012 року на суму ПДВ 194 317,64 грн.;

за листопад 2012 року на суму ПДВ 119 895,4 грн.;

за березень 2013 року на суму ПДВ 30 334,87 грн.;

за серпень 2013 року на суму ПДВ 97 918,68 грн.;

за вересень 2013 року на суму ПДВ 247 901,78 грн.;

за жовтень 2013 року на суму ПДВ 5 476 грн.;

за березень 2013 року на суму ПДВ 267 429,3 грн.

п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 2 114 189,22 грн., а саме: за квітень 2012 року на суму ПДВ 2 096 141,85 грн.; за березень 2013 року на суму ПДВ 310 грн.; за березень 2014 року на суму ПДВ 17 737,37 грн.

п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 211,48 грн., а саме: за грудень 2011 року на суму ПДВ 211,48 грн.

п. 14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 2 114 189,22 грн., яка підлягає зменшенню, а саме:

за травень 2012 року на суму ПДВ 2 096 141,85 грн.;

за квітень 2013 року на суму ПДВ 310 грн.;

за квітень 2014 року на суму ПДВ 17 737,37 грн.

вимоги п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за грудень 2011 року в розмірі 211,48 грн., яка підлягає донарахуванню.

На підставі Акту перевірки від 09 грудня 2014 року № 1448/28-10-37-20/30307207 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 грудня 2014 року № 0000383710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 211,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 105,50 грн.

Також прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В-1» від 25 грудня 2014 року № 0000373710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 114 189, 00 грн. та нараховано фінансових санкцій в розмірі 1 057 094,50 грн.

Фінансова санкція в розмірі 50% застосовувалась по акту документальної виїзної позапланової перевірки від 09 грудня 2014 року № 1448/28-10-37-20/30307207.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нереальність господарських відносин позивача з його контрагентами.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи податковим органом здійснено перевірку достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з листопада 2011 року по червень 2014 року.

При цьому при проведенні перевірки податковим органом використано лише матеріали перевірок контрагентів позивача, акти про неможливість проведення зустрічних звірок та дані електронних баз податкового органу.

Під час перевірки достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість період з листопада 2011 року по червень 2014 року, податковий орган, дійшов висновку, що правочини, укладені між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків і були укладені без мети настання реальних наслідків.

Інших обставин в обґрунтування висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних рішень, у т.ч. аналіз операцій з контрагентами позивача, акт перевірки не містить та, по суті, ґрунтується на тому, що у контрагентів позивача регіональними ДПІ не підтверджено реальність господарських операцій.

Суд зауважує, що відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте як вбачається з Акту перевірки єдиною підставою для висновків про порушення ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" податкового законодавства Відповідач зазначив лише висновки інших податкових органів з актів перевірок контрагентів позивача, актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про недійсність договорів є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними чи фіктивними правочинами.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В акті перевірки позивача взагалі не розкрито змісту порушення позивачем податкового законодавства, вчинення якого на думку ДПІ призвело до невизнання спірних сум податкового кредиту, обставин за яких воно вчинено та в порушення вимог п.п. 75.1.2. ПК України не наведено аналізу операцій, за якими не підтверджується податковий кредит та спірна сума бюджетного відшкодування, аналізу первинних документів за такими операціями, що вказує на безпідставність висновків акту перевірки.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів ДПІ інших платників податків - контрагентів позивача, оскільки викладена в них інформація була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем не надано суду додаткових документів на підтвердження позиції по справі.

По суті спірне рішення також ґрунтується на висновках актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, які у свою чергу ґрунтується на доводах щодо неможливості звірки інших осіб - їх контрагентів, доказів зв'язку діяльності якої з діяльністю позивача або його контрагента не доведено під час розгляду справи відповідачем. У той же час, сама по собі неможливість звірки не спростовує виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій у 2011 -2014 роках, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Суд зауважує, що Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є службовим документом органів податкової служби, який містить лише інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки, та не є належним доказом для зменшення Позивачу розміру бюджетного відшкодування ПДВ, що свідчать про перевищення податковими органами своєї компетенції при встановлені порушення цивільного законодавств у актах про неможливість проведення перевірки.

Крім іншого, суд також звертає увагу відповідача, що вказана податковими органами інформація щодо контрагентів позивача не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано податкової звітності контрагентів позивача, з якої б вбачалась відсутність у цих осіб ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено недостатності наявної кількості працівників контрагентів для організації виконання операцій.

Як слідує з письмових пояснень позивача його Контрагенти - ТОВ «СТ Агроінвест», ФГ «Армада», ФОП ОСОБА_2, є посередниками (перекупщиками), а не виробниками товару, відтак, відсутня необхідність у виробничих, транспортних та трудових ресурсах. Тому, відсутність інформації про наявність ресурсів - не означає відсутності самих ресурсів на момент виконання операцій поставки.

Позивач зазначає, що контрагенту не заборонено укладати договори надання послуг з перевезення товару, оренди складських приміщень та користуватися послугами зберігання на складах третіх осіб, що і мало місце в даному випадку, а саме зберігання культур здійснювалося на елеваторі ТОВ «Вільнянский елеватор», ТОВ «Привільнянське ХПП», ТОВ «Роздорський елеватор», ТОВ «Варварівський елеватор», ТОВ «Заготзерно-Новогупалівка» ін.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи встановлено та вбачається з письмових заперечень відповідача, що операції, які вплинули на бюджетне відшкодування підприємства позивача є операції з такими контрагентами як: ТОВ СТ «Агроінвест», ФГ «Армада». СПД-ФО ОСОБА_2, ТОВ «Комінтернбудленд», ПП «Нобель».

Судом встановлено, що позивачем (Замовник) із ПП «Нобель» (Виконавець) укладено ряд договорів:

від 07.11.2011 року № 1 з надання послуг по дезінфекції на об'єктах Замовника;

від 07.12.2011 року № 2 з надання послуг по дезінфекції на об'єктах Замовника;

від 07.12.2011 року № 3 з надання послуг по дезінфекції на об'єктах Замовника(фумігації зерна).

На виконання цих договорів складено податкові накладні виписані у листопаді - грудні 2011 року та акти здачі-прийняття робіт.

За даними податкових накладних, загальна вартість наданих послуг відповідно до договорів про надання послуг по дезінфекції на об'єктах Замовника становить 24 330,00грн., в т.ч. ПДВ 4 055,00грн.

Доводи податкового органу по відсутність контрагента позивача за юридичною адресою суд до уваги не приймає, оскільки чинне законодавство не ставить право на формування податкового кредиту від наявності/відсутності контрагента за місцем реєстрації, у тому числі через півтора року після здійснення господарських операцій.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД" з ТОВ «СТ Агроінвест» судом встановлено наступне:

У квітні 2012 року між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Покупець) та ТОВ «СТ Агроінвест» (Продавець) укладено ряд договорів поставки насіння соняшника:

договір поставки від 03.04.2012 року № К1204-3001;

договір поставки від 03.04.2012 року № К1204-3002;

договір поставки від 06.04.2012 року № К1204-3011;

договір поставки від 06.04.2012 року № К1204-3012;

договір поставки від 06.04.2012 року № К1204-4601;

договір поставки від 11.04.2012 року № К1204-3016;

договір поставки від 11.04.2012 року № К1204-4602;

договір поставки від 17.04.2012 року № К1204-4603;

договір поставки від 19.04.2012 року № К1204-4604.

Згідно вищезазначених договорів, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшника. Вищезазначені договори підписані від імені уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств.

За умовами договорів, поставка насіння соняшника здійснюється на умовах EXW (франко-зерновий склад/елеватор відповідно до правил Інкотермс 2010) на зерновий склад:

ТОВ «Привільнянське хлібозаготівельне підприємство»;

ТОВ «Варварівський Елеватор»;

ТОВ «Роздорський Елеватор»;

ТОВ «Верховецький Елеватор»;

ТОВ «Вільнянський Елеватор»;

ТОВ «Заготзерно-Новогупалівка».

На виконання цих договорів складено податкові накладні та видаткові накладні. Також позивачем надано суду копії: рахунки-фактури, виставлені ТОВ «СТ Агроінвест» для оплати ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за поставлене насіння соняшника, на підставі яких ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» здійснювалась оплата; банківські документи (довідки з банківських установ та платіжні доручення) щодо руху грошових коштів, які були перераховані ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» на рахунок ТОВ «СТ Агроінвест» в якості оплати за товар; складські квитанції на зерно, які підтверджується приймання та зберігання поставленого ТОВ «СТ Агроінвест» соняшника підприємству ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», також акти приймання - передавання товару з подальшим зберіганням зерна на вищевказаних зернових складах; складські квитанції та картки аналізу зерна; назви перевізників з ДП «Держреєстри».

За даними позивача (том 16 а.с.87-88), що також згідно податкових та видаткових накладних, загальна вартість поставленого соняшника у квітні 2012 року відповідно до договорів поставки становить 22 331 587,97грн., загальна сума податку на додану вартість, врахована у складі вартості товарів, становить 3 721 931,33грн.

При цьому, як вбачається з акту перевірки податковим органом аналізувалися поставки від ТОВ «СТ Агроінвест» на загальну суму ПДВ 3 721 931, 3 грн., проте, за наслідками перевірки податковий орган не визнає право позивача на ПДВ у сумі - 1 751 157,1 грн., при цьому, по яким саме господарським операціям не вказує.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ТЛ та ФГ «Армада» судом встановлено наступне.

Між позивачем (Покупець) та ФГ «Армада» (Постачальник) укладено договір поставки від 02.04.2012 року К 1204-5201, за умовами якого ФГ «Армада» зобов'язане поставити, а ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» зобов'язане прийняти та оплатити відповідний товар - насіння соняшнику.

Позивачем надано суду на підтвердження виконання вказаного договору видаткову накладну, згідно з якою ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Одержувач) у квітні 2012 року отримано від ФГ «Армада» (Постачальник) насіння соняшнику.

За даними видаткової накладної ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» у квітні 2012 року отримано від ФГ «Армада» насіння соняшника об'ємом 501,796 т. за договором поставки від 02.04.2012 року № К1204-5201 на загальну суму 2 069 908,50 грн .

Крім цього позивачем надано суду копії рахунку - фактури, податкової накладної. Згідно податкової накладної від 06.04.2012 року № 27 вартість поставленого насіння соняшника відповідно до договору поставки від 02.04.2012 року № К1204-5201 становить 2 069 908,50 грн., загальна сума податку на додану вартість, врахована у складі вартості товарів, становить 344 984,75 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано документи елеватора де відбувалося переоформлення зерна (Михайлівський елеватор).

Щодо господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з СПД ФО - ОСОБА_2 судом встановлено наступне.

Матеріали справи містять копію договору поставки від 22.03.2013 року № 3, укладеного між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»(Покупець) та СПД ФО - ОСОБА_2 (код НОМЕР_4) (Продавець), відповідно до умов якого СПД ФО - ОСОБА_2 зобов'язаний поставити, а ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» зобов'язане прийняти та оплатити товар - Електродвигун 4АМ225М6; 37.0 кВт * 1 000 об/хв.

На підтвердження доказів отримання у квітні 2013 року вказаного електродвигуна позивачем надано суду копії видаткової та податкової накладної, згідно яких загальна вартість поставлених товарно- матеріальних цінностей (Електродвигун 4АМ225М6; 37.0кВт * 1 000об/хв.) відповідно до вказаного договору поставки, становить 19 440,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3 240,00 грн.

Також позивачем надано банківські документи (довідки з банківських установ та платіжні доручення) щодо руху грошових коштів, які були перераховані ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» на рахунок СПД ФО - ОСОБА_2 в якості оплати за товар. На підтвердження використання придбаного у контрагента електродвигуна у власній господарській діяльності позивач надав суду копії актів проведення ремонту основних засобів від 11.04.2013 року.

Щодо господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з ТОВ «Комінтернбудленд» (код ЄДРПОУ- 35226555).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Довіритель) та ТОВ «Комінтернбудленд» (Повірений) уклали договір доручення від 01.10.2012 року.

Згідно вищезазначеного договору, Довіритель доручає, а Повірений приймає доручення від імені та за рахунок Довірителя проводити організацію заходів щодо оформлення карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв на сільськогосподарські (зернові/олійні) культури, та ін.

Матеріали справи містять Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з якими ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (Довіритель) у березні 2014 року отримано за винагороду від ТОВ «Комінтернбудленд» (Повіреного) послуги з оформлення карантинних сертифікатів та сертифікатів ДІСГУ на: кукурудзу фуражну; пшеницю; ячмінь.

За даними Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» у березні 2014 року отримано послуги з сертифікації зерна за договором доручення від ТОВ «Комінтернбудленд» на загальну суму 1 711 000,00грн., в тому числі ПДВ - 285 166,67 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копії рахунків-фактури, виставлені ТОВ «Комінтернбудленд» для оплати ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за надані послуги, на підставі яких ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» здійснювалась оплата; банківських документів (довідки з банківських установ та платіжні доручення) щодо руху грошових коштів, що перераховані позивачем ТОВ «Комінтернбудленд»; податкові накладні на вищевказану суму, та відповідні карантинні сертифікати.

Під час розгляду справи представник третьої особи ТОВ «Комінтернбудленд» повідомив суд про надання позивачу послуг за спірним договором у повному обсязі, та пояснив, що ТОВ «Комінтернбудленд» не самостійно здійснювало лабораторне дослідження проб зернових, а займалося лише організацією проведення лабораторних досліджень. А тому, реальність операцій з надання послуг договору доручення між ТОВ «Комінтернбудленд» та Позивачем підтверджується також первинними документами, укладеними між товариством та третіми особами - Кіровоградською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини, Державною фітосанітарною інспекцією Одеської області, ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія та ін., зокрема, актами виконаних робіт, актами прийому робіт та ін.. Вищевказані первинні документи в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Також, представник ТОВ «Комінтернбудленд» звернув увагу суду, що ним були задекларовані усі податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли в результаті надання послуг Позивачу за договором доручення б/н від 01.10.2012 року протягом березня 2014 року, що вбачається із податкової декларації з ПДВ за березень 2014 (додаток 5), в якій вказана задекларована Заявником сума податкових зобов'язань - 285 166,67 грн.

Зазначив, що податкові декларації з податку додану вартість ТОВ «Комінтернбудленд» були прийняті податковим органом та жодних претензій до зазначеної звітності контролюючі органи не висували.

Вищевказане податковим органом під час розгляду справи не спростовано.

Таким чином, виконання вищевказаних договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, виписками з банку, договорами складського зберігання, складськими квитанціями на зерно, витягами з Державного реєстру складських документів на зерно, товарно-транспортними накладними, листами, якими підтверджено прийняття та розвантаження транспорту, актами приймання-передачі, копіями карток аналізу якості зерна, витяги з журналів довіреностей на отримання-відпуск ТМЦ, тристоронні акти переоформлення зерна, журнали кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, листи (заяви) від контрагентів про переоформлення зерна, витяги з журналу зважування вантажів, договори подальшої переробки зернових та інше, що також відображено позивачем у таблиці з деталізацією руху товару та послуг (том. 16 а.с. 98-100).

Вищеказані документи недійсними не визнавались.

Суд зауважує, що серед умов договорів відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Судом встановлено, що Придбаний товар був направлений на переробку на Запорізький олійно-жировий комбінат згідно договорів переробки. Позивачем надано копії актів прийому-передачі насіння соняшникового та актів виконання послуг (робіт), за якими прийнято роботи з переробки насіння соняшнику та інші види виготовлених товарів, який пізніше був проданий за договорами, укладеними з ВАТ «Белацет», ВАТ «Сталь» та ін, що підтверджується відповідними договорами реалізації соняшникової олії, специфікаціями на поставку товару тощо (том. 14, 16).

Посилання податкового органу на результати податкового контролю контрагентів позивача є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки, як зазначалося, податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Суд також вважає слушними зауваження позивача про те, що відповідач позбавляючи Позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ, визнає господарські операції нереальними лише в цілях оподаткування ПДВ. При цьому щодо формування витрат для цілей податку на прибуток по даних операціях поставки у Відповідача претензій, в тому числі щодо реальності операцій поставки, немає, зобов'язання з податку на прибуток не донараховує.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 14523/18437-18441/15-45 формування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз ЛТД» податкового кредиту з податку на додану вартість у вартості оплачених (наданих послуг) за договорами поставки товару, укладеними між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз ЛТД» з ПП «Нобель» (код за ЄДРПОУ - 34517758), ПП «Ніктрейд» (код за ЄДРПОУ - 35146323), ТОВ «ЄТ «Агроінвест» (код за ЄДРПОУ - 37595668), ФГ «Армада» (код за ЄДРПОУ - 34148780), ТОВ «АПК «Аріана-М» (код за ЄДРПОУ - 31497631), ТОВ «Вітерра» (код за ЄДРПОУ - 37157646), ТОВ «АТК «Альянс» (код за ЄДРПОУ 31210321), ПП «Харвест-12» (код за ЄДРПОУ - 38011951), ТОВ «Комінтернбудленд» (код за ЄДРПОУ - 35226555), ПП «Лідер Трейд Україна» (код за ЄДРПОУ - 37061053), ПП «МТЄ Південна» (код за ЄДРПОУ - 32426556), ПП «Ніктрансфорвард» (код за ЄДРПОУ - 31612939), СПД ФО - ОСОБА_2 (код за РНОКПП - НОМЕР_4), за період листопад 2011 року по червень 2014 року, документально підтверджується на загальну суму - 4 328 324,09 грн., в тому числі:

ПП «Нобель» (код за ЄДРПОУ - 34517758) - 4 055,00грн.;

ТОВ «ЄТ Агроінвест» (код за ЄДРПОУ - 37595668)- 3 690 877,67грн.;

ФГ «Армада» (код за ЄДРПОУ - 34148780)-344 984,75грн.;

СПД ФО - ОСОБА_2 (код за РНОКПП - НОМЕР_4)- 3 240,00грн.;

ТОВ «Комінтернбудленд» (код за ЄДРПОУ - 35226555) - 285 166,67грн.

Порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз ЛТД» бухгалтерського та податкового обліку при формуванні податкового кредиту на підставі первинних документів, виданих ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» його контрагентами: ПП «Нобель» (код за ЄДРПОУ - 34517758), ПП «Ніктрейд» (код за ЄДРПОУ - 35146323), ТОВ «ЄТ «Агроінвест» (код за ЄДРПОУ - 37595668), ФГ «Армада» (код за ЄДРПОУ - 34148780), ТОВ «АПК «Аріана-М» (код за ЄДРПОУ - 31497631), ТОВ «Вітерра» (код за ЄДРПОУ - 37157646), ТОВ «АТК «Альянс» (код за ЄДРПОУ 31210321), ПП «Харвест-12» (код за ЄДРПОУ - 38011951), ТОВ «Комінтернбудленд» (код за ЄДРПОУ - 35226555), ПП «Лідер Трейд Україна» (код за ЄДРПОУ - 37061053), ПП «МТЄ Південна» (код за ЄДРПОУ - 32426556), ПП «Ніктрансфорвард» (код за ЄДРПОУ - 31612939), СПД ФО - ОСОБА_2 (код за РНОКПП - НОМЕР_4), за період листопад 2011 року по червень 2014 року, судовим експертом документально не підтверджено.

Висновки, викладені в акті перевірки Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 09.12.2014 року № 1448/28-10-37-20/30307207 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (код за ЄДРПОУ - 30307207) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з листопада 2011 року по червень 2014 року», про порушення ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 2 114 189грн., не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та звітності позивача.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 статті 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу п. 200.3 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 (у редакції чинній на момент складання сторонами первинних документів), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагентів позивача на момент здійснення правочинів не припинена, що не заперечувалось податковим органом, вони були платниками податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них (положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагенти якого на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено наявності жодних обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди у протиправний спосіб.

Під час розгляду справи не надано будь-яких доказів, що позивач та його контрагенти протиправно, у змові, діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи відповідачем також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Також ДПІ не надано рішення суду, яке б набрали законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Також, щодо нарахування позивачу сум штрафних фінансових санкцій у оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях, судом встановлено, що «Фінансова санкція в розмірі 50% застосовувалась по актам документальних перевірок від 31.10.2013 р. № 1314/40-50/37-20/30307207, від 20.12.2013 р. № 1511/40-50/37-20/30397207, згідно розрахунків до податкових зобов'язань та штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі зазначених актів скасовані Постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року по справі 826/1398/14 та від 04.11.2014 року по справі 826/4425/14.

Отже, скасовані та визнанні неправомірними в судовому порядку податкові донарахування не можуть виступати підставою для застосування штрафу у розмірі 50% від суми завищення бюджетного відшкодування.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Правомірність дій при проведенні перевірки та оформлення її результатів податковим органом не доведена.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 25.12.2014 року № 0000373710; № 0000383710.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій