Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/19012/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/19012/16

За позовомДніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна доТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР" простягнення 32525,31 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР" (надалі - відповідач) заборгованості в загальному розмірі 32525,31 грн., з яких: 21250,00 грн. основного боргу, 1117,81 грн. 3% річних та 10157,50 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на виконання науково-дослідної роботи №33.330.14.15 від 04.09.2014, в частині оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 порушено провадження у справі №910/19012/16, розгляд справи призначено на 21.11.2016.

21.11.2016 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна повідомив про оплату відповідачем 21250,00 грн. основного боргу. Також позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Сторони в судове засідання 21.11.2016 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справі повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.09.2014 між Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР" (замовник) укладено Договір на виконання науково-дослідної роботи №33.330.14.15, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати науково-дослідну роботу за темою: «Проведення експлуатаційних випробувань пасажирських вагонів обладнаних деталями з антифрикційного композиційного термопластичного матеріалу (АКТМ)». Замовник зобов'язується прийняти надані роботи та оплатити їх.

За умовами п.п. 1.1., 1.2. договору строк виконання всієї роботи за договором - 30 листопада 2015 року, а зміст і термін виконання роботи визначаються Календарним планом послуг (додаток 2), що становить невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору за виконану науково-дослідну роботу згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (додаток 1) 87500,00 грн., крім того ПДВ - 17500,00 грн. Загальна вартість послуг 105000,00 грн.

Згідно з п. 2.3. договору форма оплати - згідно з календарним планом з попереднім авансовим платежем в розмірі 5000,00 грн. у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що оплата за виконані послуги по даному договору здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання актів здавання-приймання наданих послуг по факту їх виконання.

Початок терміну дії договору - від дати підписання; а закінчення - 29 грудня 2015 року, та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.п. 10.1., 10.2. договору).

Календарним планом послуг на виконання науково-дослідної роботи за темою: "Проведення експлуатаційних випробувань пасажирських вагонів обладнаних деталями з антифрикційного композиційного термопластичного матеріалу (АКТМ)" визначено наступне:

Найменування послуг за договором і основні етапи його виконанняТерміни виконання початок-кінець (місяць, рік)Вартість послуг, грн. 1. Постановка деталей з антифрикційного композиційного термопластичного матеріалу (АКТМ) на пасажирські вагони. Початковий контроль.вересень 2014 жовтень 2014 21 875,00 2. Проведення експлуатаційних випробувань пасажирських вагонів обладнаних деталями з антифрикційного композиційного термопластичного матеріалу (АКТМ). Проміжний контроль.листопад 2014 грудень 2014 21 875,00 3. Проведення експлуатаційних випробувань пасажирських вагонів обладнаних деталями з антифрикційного композиційного термопластичного матеріалу (АКТМ). Проміжний контроль.квітень 2015 червень 2015 21 875,00 4. Завершальна стадія експлуатаційних випробувань пасажирських вагонів обладнаних деталями з антифрикційного композиційного термопластичного матеріалу (АКТМ). Складання протоколу випробувань.жовтень 2015 листопад 2015 21 875,00 Разом ПДВ Всього 87 500,00 17 500,00 105 000,00

Судом встановлено, що на виконання умов договору Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна виконав узгоджені роботи за першим етапом на загальну суму 26250 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здавання-прийняття науково-технічної продукції №1 від 28.10.2014, який підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату виконаних робіт в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 5000,00 грн. авансу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 21250,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за виконані роботи за актом здавання-прийняття науково-технічної продукції №1 від 28.10.2014 в строк до 09.12.2014 включно, однак взяті на себе зобов'язання не виконав.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР" було допущено прострочення виконання зобов'язання за Договором на виконання науково-дослідної роботи №33.330.14.15 від 04.09.2014.

Втім, під час розгляду справи позивач подав заяву б/н від 16.11.2016, в якій повідомив, що відповідачем 15.11.2016 було сплачено основний борг у сумі 21250,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відшкодував позивачу заявлену до стягнення заборгованість 15.11.2016, тобто після звернення позивачем з даним позовом до суду (12.10.2016).

За таких обставин, наявні правові підстави для припинення провадження у справі, в частині стягнення основного боргу в розмірі 21250,00 грн. на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1117,81 грн. за період з 10.12.2014 по 09.09.2016, а також інфляційні втрати у розмірі 10157,50 грн. за період з 01.01.2015 по 31.08.2016.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він є невірним, оскільки 2016 рік є високосним та налічує 366 днів а не 365. Так, за розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 1116,60 грн., а в решті позовних вимог в цій частині позивачу належить відмовити.

Крім того, за результатом перевірки розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що він також є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, здійснення судом перерахунку інфляційних втрат фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна до позовної заяви не додано, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а стягненню з відповідача підлягає 10157,50 грн. інфляційних втрат.

За змістом ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині основного боргу та часткове задоволення решти позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі №910/19012/16 в частині стягнення основного боргу в сумі 21250,00 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 10, офіс 2; ідентифікаційний код 32900322) на користь Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (49010, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Лазаряна, будинок 2; ідентифікаційний код 01116130) 1116 (одну тисячу сто шістнадцять) грн. 60 коп. 3% річних, 10157 (десять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 1377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 85 коп. судового збору.

4. В решті позову - відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 24.11.2016.

Суддя О.А. Грєхова