Рішення

від 24.11.2016 по справі 910/18292/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016Справа №910/18292/16

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва"

до Громадської організації "Асоціація ветеранів, випускників та однополчан Київського вищого зенітного ракетного інженерного училища "Однополчани" Солом'янського району міста Києва

про стягнення 2 957,70 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Мойсик М.В. (довіреність № 115 від 03.10.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Громадської організації "Асоціація ветеранів, випускників та однополчан Київського вищого зенітного ракетного інженерного училища "Однополчани" Солом'янського району міста Києва (відповідач) про стягнення 2957,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 326/Е від 01.06.2015 в частині оплати за надані послуги, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2700,48 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3 % річних - 50,87 грн., інфляційних втрат - 121,97 грн., пені - 84,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 порушено провадження по справі № 910/18292/16 та призначено її до розгляду на 10.11.2016.

09.11.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 910/18292/16 відкладено на 24.11.2016.

23.11.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення та документи на виконання вимоги суду.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2016 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 24.11.2016 не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та на адресу вказану у позові. Ухвали суду від 06.10.2016 були повернуті поштовим відділенням зв'язку на адресу суду, а тому відповідач був повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 24.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2013 між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Громадською організацією "Асоціація ветеранів, випускників та однополчан Київського вищого зенітного ракетного інженерного училища "Однополчани" Солом'янського району міста Києва було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 326СРДА, у відповідності до умов якого відповідачу було надано в користування приміщення для розміщення громадської організації ветеранів, що не використовують приміщення для провадження підприємницької діяльності, загальною площею 88,4 кв.м. за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 40-А; строк дії договору встановлено до 28.07.2016; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 1.1., п.2.1., п.9.1., п. 9.7.).

Пунктом 3.8. договору оренди визначено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги.

01.06.2015 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (підприємство, позивач) та Громадською організацією "Асоціація ветеранів, випускників та однополчан Київського вищого зенітного ракетного інженерного училища "Однополчани" Солом'янського району міста Києва (орендар, відповідач) укладено договір № 326/Е про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - договір), відповідно до умов якого підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної орендарем/власником площі приміщення, яка становить 88,4 кв.м. - ІІ поверх та знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 40-А ( далі - приміщення), а також утримання прибудинкової території, а орендар/власник бере участь у витратах підприємства на виконання вказаних робіт, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих підприємством за цим договором.

Згідно із п. 2.1., пп. 2.2.1., 2.2.2. п. 2.2. договору, відповідач сплачує вартість фактично отриманих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, транспортування теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж).

Пунктом 2.4. договору визначено, що відповідач незалежно від результатів господарської діяльності, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 1 числа місяця наступного за звітним у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підприємства.

Згідно із п. 2.5. договору, надані послуги, оформляються актом виконаних робіт, який підписується підприємством і орендарем/власником в кінці кожного календарного місяця.

Орендар/власник зобов'язаний підписати акт виконаних робіт наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту його надходження від підприємства, або висловити свої заперечення стосовно його підписання. Якщо власник не підпише отриманий акт і не висловить свої заперечення щодо його підписання, то такий акт вважається погодженим сторонами (п. 2.5. договору).

Пунктом 4.3. договору на позивача покладено обов'язок своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за послуги передбачені даним договором.

Відповідно до п. 5.1. договору, у разі прострочення оплати за даним договором орендар сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Оплата орендарем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.

Пунктом 6.1. договору, строк дії договору встановлено з 01 травня 2015 року до 01 травня 2016 року. У разі коли за місяць до закінчення дії договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не сплатив надані позивачем у період з травня 2015 року по вересень 2016 року послуги на суму 2700,48 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3 % річних у сумі 50,87 грн., інфляційних втрат у сумі 121,97 грн., 84,38 грн. - пені

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку із несплатою відповідачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, транспортування теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 40-А на загальну суму 2700,48 грн.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на надані позивачем докази в підтвердження надання послуг у спірний період, оскільки відомості щодо наявності у відповідача заперечень на акти виконаних робіт в матеріалах справи відсутні та відповідачем не спростовано обставин викладених у позові, суд дійшов висновку про те, що на виконання умов договору № 326/Е про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території позивачем у період з травня 2015 року по серпень 2016 року (включно) було надано відповідачу послуги на загальну суму 2700,48 грн., які підлягали оплаті в порядку та у строки визначені умовами договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 2700,48 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 2700,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 50,87 грн., інфляційні втрати у сумі 121,97 грн. та 84,38 грн. - пені.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат у та пені здійснено позивачем з першого числа місяця у якому надавались послуги до 31 серпня 2016 року.

Судом враховано, що у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Враховуючи визначені сторонами у договорі строки оплати наданих позивачем послуг, беручи до уваги вищенаведені роз'яснення, нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені має здійснюватись з першого числа місяця наступного за тим, у якому були надані послуги.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати наданих послуг передбачена п. 5.1. договору.

Нарахування пені здійснено на суми заборгованості, що виникла за березень - липень 2016 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 44,52 грн., інфляційні втрати у сумі 103,34 грн. та 72,18 грн. - пені, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

З огляду на вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" частково.

Щодо заявленого позивачем у позові та письмових поясненнях, поданих до суду 23.11.2016 клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідача, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Положеннями пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33-34 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не наведено суду жодних обставин щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації "Асоціація ветеранів, випускників та однополчан Київського вищого зенітного ракетного інженерного училища "Однополчани" Солом'янського району міста Києва (03049, м. Київ, вул. Богданівська, будинок 10, код ЄДРПОУ 25285110) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (03186 м. Київ, вул. Соціалістична, будинок 6, код ЄДРПОУ 35756919) заборгованість за надання послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій у сумі 2700,48 грн., інфляційні втрати у сумі 103,34 грн., 3 % річних у сумі 44,52 грн., пеню у сумі 72,18 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1360,68 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2016.

Суддя С.О. Турчин