Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/18269/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/18269/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Енерджі Груп Юкрейн-Канада", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2"

про визнання припиненою поруки, встановленої договором поруки № 1 від 04.12.2015 р.

Суддя Комарова О.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився (представник за довіреністю)

від відповідача Логінов В.Г. (представник за довіреністю)

Овсянніков С.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи не з'явились

В судовому засіданні 22 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Енерджі Груп Юкрейн-Канада", 05 жовтня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 05.10.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", про визнання припиненою поруки, встановленої договором поруки № 1 від 04.12.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із виконанням зобов'язань за договором поруки № 1 від 04.12.2015 року, в силу приписів ст. 559 Цивільного кодексу України є підстави для визнання поруки припиненою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 рокупорушено провадження у справі № 910/18269/16 та призначено розгляд справи на 01.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року розгляд справи відкладено на 22.11.2016 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2".

Через відділ діловодства суду 15.11.2016 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 17.11.2016 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 22.11.2016 року від представника відповідача надійшла бухгалтерська довідка № 2 від 21.11.2016 року, яку було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.11.2016 року представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та дав пояснення по суті спору.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 22.11.2016 року не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України , ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року між Будівельною компанією "Міськбудінвест" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2" (виконавець) було укладено договір № 19/02-13 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню двох етанів робіт: Етап 1. Розробка: проектної документації стадії «П» та «РД» (надалі - «Документація») згідно Технічних умов ПАТ «Київгаз» та генерального плану забудови прокладки газопроводу середнього тиску до котельних у кількості 2 (дві) одиниці об'єкту «Будівництво житлового будинку з підземним гаражем та об'єктами соціально-побутового призначення по пр-ту Перемоги, 55/2 у Солом'янському районі м. Києва » (надалі - «Об'єкт»); проектної документації по прив'язці до об'єкту двох транспортабельних котельних згідно технічних умов «Котельні транспортабельні типу «TRANSEXPRESS» ТУ У 25.2- 34422658-001:2012; розділу "OBНС" в цілому для всього об'єкту; Етап ІІ. Монтаж газопроводу, поставка та монтаж транспортабельних котельних типу «TRANSEXPKESS» ТУ У 25.2-34422658-001:2012, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

04 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2" (виконавець) було укладено угоду про розірвання договору № 19/02-13 від 18.02.2013 року (надалі - угода), відповідно до п. 1. якої, сторони визнають, що станом на момент укладення цієї угоди замовник перерахував на виконання договору виконавцю аванс в розмірі 2 028 667,89 грн.

В пункті 2. угоди визначено, що сторони визнають, що станом на момент укладання цієї угоди на виконання договору виконавцем не було виконано жодних зобов'язань, і тому в момент підписання цієї у годи виникає зобов'язання виконавця по поверненню замовнику авансу в розмірі 2 028 667,89 грн. у зв'язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3. угоди встановлено, що строк повернення виконавцем авансу в розмірі 2 028 667.89 грн. - не пізніше 30 червня 2016 року.

Крім того, 04 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Енерджі Груп Юкрейн-Канада" (поручитель) було укладено договір поруки № 1 (надалі - договір поруки), в п. 1. якого визначено, що договір укладається сторонами одночасно з укладенням кредитором та боржником угоди про розірвання договору №19/02-13 з метою забезпечення виконання боржником перед кредитором зобов'язань по зазначеній угоді про розірвання договору №19/02-13.

Відповідно до п. 2. договору поруки, сторони визнають, що згідно угоди про розірвання договору №19/02-13, укладеної між кредитором та боржником, виникло зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті на рахунок кредитора в строк не пізніше 30.06.2016 року раніше отриманих боржником від кредитора авансів на суму 2 028 667,89 грн.

В пункті 3. договору поруки визначено, що сторони визнають, що згідно угоди про розірвання договору №19/02-13, укладеної між кредитором та боржником, боржник прийняв на себе зобов'язання по сплаті кредитору пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого в строк боргу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання по перерахуванню кредитору заборгованості в розмірі 2 028 667,89 грн. на виконання угоди про розірвання договору № 19/02-13.

За умовами 4. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань останнього, зазначених в угоді про розірвання договору №19/02-13.

У випадку невиконання або часткового виконання боржником зобов'язань, передбачених в угоді про розірвання договору №19/02-13, поручитель як солідарний боржник зобов'язується повністю виконати всі зобов'язання боржника по угоді про розірвання договору №19/02-13 за власний рахунок від свого імені як від поручителя в строки та на умовах, передбачених в угоді про розірвання договору №19/02-13 (п. 5 договору поруки).

Позивач зазначає, що 06.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2" (боржник) на виконання умов договору № 19/02-13 від 18.02.2013 року та угоди про розірвання угоди від 04.12.2015 року сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (кредитору) грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2346 від 06.09.2016 року (копія міститься в матеріалах справи). При цьому, позивач вказує, що у відповідності до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2" (боржника), останній передав на виконання до банку платіжне доручення про сплату залишку заборгованості в сумі 1 528 667,89 грн.

Як вказує позивач, у зв'язку із виконанням зобов'язань за договором поруки № 1 від 04.12.2015 року, в силу приписів ст. 559 Цивільного кодексу України є підстави для визнання поруки припиненою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 1 528 667,89 грн. на рахунок відповідача не надходили, що виключає можливість припинення зобов'язань за договором поруки № 1 від 04.12.2015 року, як і визнання поруки припиненою на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов'язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 553 Цивільного кодексу визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Тобто, порука може надаватися тільки у відношенні реально існуючого зобов'язання боржника перед кредитором.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України ).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За змістом ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Припинення поруки означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ст.ст. 559 , 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 Цивільного кодексу України , таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 21.05.2012 року у справі №6-20цс11.

Як вже було встановлено судом, 18.02.2013 року між Будівельною компанією "Міськбудінвест", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2", як виконавцем, було укладено договір № 19/02-13, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню двох етанів робіт: Етап 1. Розробка: проектної документації стадії «П» та «РД» (надалі - «Документація») згідно Технічних умов ПАТ «Київгаз» та генерального плану забудови прокладки газопроводу середнього тиску до котельних у кількості 2 (дві) одиниці об'єкту «Будівництво житлового будинку з підземним гаражем та об'єктами соціально-побутового призначення по пр-ту Перемоги, 55/2 у Солом'янському районі м. Києва » (надалі - «Об'єкт»); проектної документації по прив'язці до об'єкту двох транспортабельних котельних згідно технічних умов «Котельні транспортабельні типу «TRANSEXPRESS» ТУ У 25.2- 34422658-001:2012; розділу "OBНС" в цілому для всього об'єкту; Етап ІІ. Монтаж газопроводу, поставка та монтаж транспортабельних котельних типу «TRANSEXPKESS» ТУ У 25.2-34422658-001:2012, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чипом виконані роботи.

В подальшому, 04.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2", як виконавцем, було укладено угоду про розірвання договору № 19/02-13 від 18.02.2013 року, відповідно до п. 1. якої, сторони визнають, що станом на момент укладення цієї угоди замовник перерахував на виконання договору виконавцю аванс в розмірі 2 028 667,89 грн. Строк повернення виконавцем авансу в розмірі 2 028 667.89 грн. - не пізніше 30 червня 2016 року (п. 3 угоди).

Крім того, 04.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", як кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2", як боржником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Енерджі Груп Юкрейн-Канада", як поручителем, було укладено договір поруки № 1, в п. 1. якого визначено, що договір укладається сторонами одночасно з укладенням кредитором та боржником угоди про розірвання договору №19/02-13 з метою забезпечення виконання боржником перед кредитором зобов'язань по зазначеній угоді про розірвання договору №19/02-13.

За умовами п. 2. договору поруки, сторони визнають, що згідно угоди про розірвання договору №19/02-13, укладеної між кредитором та боржником, виникло зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті на рахунок кредитора в строк не пізніше 30.06.2016 року раніше отриманих боржником від кредитора авансів на суму 2 028 667,89 грн.

При цьому, в п. 5 договору поруки визначено, що у випадку невиконання або часткового виконання боржником зобов'язань, передбачених в угоді про розірвання договору №19/02-13, поручитель як солідарний боржник зобов'язується повністю виконати всі зобов'язання боржника по угоді про розірвання договору №19/02-13 за власний рахунок від свого імені як від поручителя в строки та на умовах, передбачених в угоді про розірвання договору №19/02-13.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2" (боржник) на виконання умов договору № 19/02-13 від 18.02.2013 року та угоди про розірвання угоди від 04.12.2015 року сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (кредитору) грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2346 від 06.09.2016 року (копія міститься в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, у відповідності до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2" (боржника), останній передав на виконання до банку платіжне доручення про сплату залишку заборгованості в сумі 1 528 667,89 грн., що в силу приписів ст. 559 Цивільного кодексу України є підстави для визнання поруки припиненою.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 1 528 667,89 грн. на рахунок відповідача не надходили, що виключає можливість припинення зобов'язань за договором поруки № 1 від 04.12.2015 року, як і визнання поруки припиненою на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

На підтвердження заперечень проти заявлених позовних вимог відповідач надав довідки №№ 16-13/2-2988, 16-13/2-2989 від 15.11.2016 року Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з яких вбачається, що на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" за період з 04.12.2015 року по 14.11.2016 року (включно) надходили кошти з призначенням платежу «Погашення заборгованості зг. договору № 19/02 від 18.02.2013 р. та угоди про розірвання договору від 04.12.2015 року» в сумі 500 000,00 грн., проте кошти з призначенням платежу «На виконання договору поруки № 1 від 04.12.2015 року» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" за період з 04.12.2015 року по 14.11.2016 року (включно) не надходили.

Крім того, відповідно до довідок №№ 61/34, 62/34 від 15.11.2016 року Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк» надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", відкриті в установі банку з призначенням платежу «На виконання угоди від 04.12.2015 року про розірвання договору № 19/02-13 від 18.02.2013 року» та «На виконання договору поруки № 1 від 04.12.2015 року» за період з 04.12.2015 року по 14.11.2016 року відсутні.

Разом з цим, у відповідності до бухгалтерської довідки № 2 від 21.11.2016 року, поданої відповідачем до суду 22.11.2016 року, станом на 21.11.2016 року погашення заборгованості в сумі 1 528 667,89 грн., ані поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Енерджі Груп Юкрейн-Канада", ані боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект-2", не здійснено.

У відповідності із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, позивачем, в розумінні положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено належними та допустимими доказами, а також не підтверджено факт повного виконання зобов'язань за договором поруки № 1 від 04.12.2015 року.

Разом з цим, приймаючи до уваги положення ст. 559 Цивільного кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання припиненою поруки, встановленої договором поруки № 1 від 04.12.2015 р. не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує припинення поруки.

Водночас, суд зазначає, що за умовами п. 5 договору поруки у випадку невиконання або часткового виконання боржником зобов'язань, передбачених в угоді про розірвання договору №19/02-13, саме на поручителя , як солідарного боржника, покладено обов'язок повністю виконати всі зобов'язання боржника по угоді про розірвання договору №19/02-13 за власний рахунок від свого імені як від поручителя в строки та на умовах, передбачених в угоді про розірвання договору №19/02-13.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати позивачу та третій особі у справі 910/18269/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.11.2016 року.

Суддя О.С. Комарова