Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/17486/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/17486/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва - 2" доПриватного підприємства Фірма "Капітель" простягнення 42 622,69 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Данилкіна П.М. по довіреності № 155 від 12.09.2016

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва - 2" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства Фірма "Капітель" 42 622,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати орендних платежів за договором № 406/14 від 28.12.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.12.2013 між Приватним акціонерним товариством «Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2» (орендодавець) та Приватним підприємством «Капітель» (орендар) було укладено договір оренди приміщень під офіс по вул. Тампере, 13-Б. Відповідно до умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення № 406 загальною площею - 19,35 кв.м. під офіс за адресою: м. Київ, вул. Темпере, 13-Б (літера А) та зобов'язався сплачувати орендну плату орендодавцю за користування даним майном. За доводами позивача, в порушення умов договору, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснюються розрахунки по орендним платежам, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 34 080,00 грн. та 773,61 грн. по компенсації комунальних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. порушено провадження у справі № 910/17486/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.10.2016р. за участю представників сторін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив та документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав. Від відповідача заяв та клопотань на час розгляду справи не надходило.

Представником позивача у судовому засіданні подано клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 300,00 грн., які погашені відповідачем після звернення з позовом, а саме - 03.10.2016. Дане клопотання буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.

Судом відкладено розгляд справи на 21.11.2016.

21.11.2016 через загальний відділ діловодства від позивача надійшов розрахунок позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 300,00 грн., а в іншій частині позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 21.11.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Компексне широко профільне підприємством широко профільного будівництва-2» (надалі - орендодавець, позивач) та Приватним підприємством фірмою «Капітель» (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 406/14 приміщень під офіс по вул. Тампере, 13-Б (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого «Орендодавець» передає, а «Орендар» приймає у строкове орендне користування нежитлове приміщення №406, загальною площею - 19,35кв. м. під офіс, за адресою: вул. Тампере, 13-Б (Літера А) у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача приміщення в орендне використання «Орендарю» та його повернення по закінченню строку оренди оформляється на підставі акту прийому-передачі за підписами уповноважених представників Сторін. /Додаток №1, №2/.

Щомісячна орендна плата перераховується на поточний рахунок «Орендодавця», незалежно від результатів господарської діяльності «Орендаря», до 5 числа поточного місяця (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору розмір орендної плати за орендоване нежитлове приміщення становить - 1935,00грн. в т.ч. ПДВ - 322,50грн. за місяць.

Договір діє з « 31» січня 2014р. по « 31» грудня 2015р. Після закінчення терміну дії цього Договору «Орендар» має переважне право на продовження Договору оренди на новий термін (п. 8.1.Договору).

01.12.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили внести зміни в пункти 3.2. та 8.1. Договору.

Так, з 01.12.2015 орендна плата за Договором становить 1935,00 (в т.ч. ПДВ - 322,50 грн.) за місяць без врахування вартості послуг за електроенергію, опалення (в опалювальний сезон) та послуг з телефонії (у разі надання орендарю окремого телефонного номеру).

Щомісячно додатково сплачуються послуги за використану електроенергію, опалення (в опалювальний сезон) та послуги з телефонії (у разі надання орендарю окремого телефонного номеру) згідно наданих актів.

Продовжено строк дії Договору по 31.12.2016. Після закінчення дії Договору орендар має переважне право на продовження дії Договору оренди на новий термін.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове орендне користування нежитлове приміщення № 406 загальною площею 19,35 кв.м. під офіс по вул. Тампере, 13-Б у Дніпровському районі м. Києва

За доводами позивача, відповідачем, в порушення договірних зобов'язань, не сплачується орендна плата та послуги за використану електроенергію, опалення (в опалювальний сезон) та комунальних платежів, визначених договором оренди, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість 34 080,00 грн. по орендним платежам та 773,61 грн. - по компенсації комунальних платежів

Отже, спір у справі виник через не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повноти та вчасності сплати отриманих послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.1., 3.2. Договору оренди ( з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 28.12.2013) строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за орендні платежі та комунальні послуги за період з березня 2015 року по серпень 2016 року включно станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті орендних платежів та комунальних послуг у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 34 080,00 грн. та 773,61 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 03.10.2016 було сплачено заборгованість за оренду приміщення за Договором в сумі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 133 від 03.10.2016.

Відповідно до п. 1-1 п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (абз. 3 п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судвми першої інстанції»).

Суд, враховуючи докази сплати відповідачем позивачу заборгованості орендної орендної плати в сумі 300,00 грн. 03.10.2016, тобто після порушення провадження у справі, приходить до висновку, що на час розгляду справи в між сторонами відсутній предмет спору вчастині стягнення 300,00 грн. основної суми боргу, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 33 780,00 грн., та заборгованість відповідача за послуги за використану електроенергію, опалення (в опалювальний сезон) та комунальних платежів, визначених договором оренди, в сумі 773,61 грн. документально доведені та підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 024,53 грн., нараховану ним за невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за період з квітня 2015 по липень 2016.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення строків внесення орендної плати, встановлених п. 3.1. Договору, орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.1. Договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, дійшов висновку, що позивачем здійснено вірний розрахунок, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 975,77 грн. - інфляційних втрат та 768,78 грн. - 3 % річних.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 975,77 грн. - інфляційних втрат та 768,78 грн. - інфляційних втрат - обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на те, що відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині у справі в частині стягнення Приватного підприємства Фірми «Капітель» заборгованості в сумі 300,00 грн. на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Приватного підприємства Фірми «Капітель» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 22, код ЄДРПОУ 31413409) на користь Приватного акціонерного товариства «Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2» заборгованість у розмірі 33 780 (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят) грн. 00 коп., 1 975 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 77 коп. - інфляційних втрат, 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 78 коп. - 3% річних, 5 024 (п'ять тисяч двадцять чотири) грн. 53 коп. - пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 30 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016р.

Суддя Трофименко Т.Ю.