Рішення

від 23.11.2016 по справі 397/964/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2401/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Потапенка В.І.,Чорнобривець О.С.

за участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Агроконтракт-Н» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агроконтракт-Н», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ТОВ «Агроконтракт-Н», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2О зазначила, що 3 грудня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 надала ТОВ «Агроконтракт-Н» в оренду земельну ділянку № 148 загальною площею 6,44 га, розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, яка належить їй на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ № 430964 (кадастровий номер земельної ділянки 3520586000:02:000:0148) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на 10 років, дія договору закінчується 03.12.2017 року.

Наприкінці весни 2016 року позивач повідомила відповідача про небажання продовжувати договірні правовідносини та про те, що забирає свою земельну ділянку після того, як останній, збере врожай в 2017 році. Однак представник відповідача зазначив, що це неможливо, оскільки відповідно до умов договору його дія закінчується в 2020 році.

ОСОБА_2 зазначила, що другий екземпляр договору оренди землі № 223 від 03.12.2007 року, ТОВ «Агроконтракт-Н» їй не видавався.

Зазначила, що на її запит до відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі у Кіровоградській області їй видали копію договору оренди землі № 223 від 03.12.2007 року.

Після ознайомлення з договором, звернула увагу на те, що істотні умови договору не відповідають тим, з приводу яких було досягнуто згоди при укладенні договору оренди землі з ТОВ «Агроконтракт-Н.», зокрема в частині строку дії договору.

Так, п.9 Договору, який пройшов реєстрацію, викладений в редакції, який відрізняється від тих домовленостей які були досягнуті при укладені договору, зокрема в тексті договору по яким була досягнута домовленість було зазначено , що «договір укладено на 10 років. Дія договору закінчується 03.12.2017 року» . В п.9 копії договору, який отримала, зазначено, що «Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

ОСОБА_2 зазначила, що зазначені виправлення з нею не узгоджувались і нею не підписувались. Зміни внесені в договір не відповідають її волевиявленню та домовленостям, які були досягнуті під час укладення договору.

На підтвердженням внесення зміни в Договір, посилається на встановлений факт, що перший аркуш договору, на якому містяться змінені умови, заповнено іншим почерком та іншим чорнилом ніж другий аркуш договору та акт приймання-передачі земельної ділянки де міститься її підпис.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати недійсним договір оренди землі № 223 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтракт-Н» від 03.12.2007 року, щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520586000:02:000:0148.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначається, що суд першої інстанції безпідставно не погодився з доводами відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом відповідно до ст..ст.256, 257, 261, ч.. 2 ч. 3 ст. 267 ЦК України. Також зазначено , що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про відсутність волевиявлення позивача при укладені договору, а також , що в оспорюваному договорі були змінені будь які умови договору в тому числі строк і дія договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий № 3520586000:02:000:0148, площею - 6,44 га , розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №430964 від 25.05.2003 року (а.с.8).

03.12.2007 року між сторонами укладено договір №223 оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року, зареєстрований у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037900082 від 15.12.2010 року (а.с.6-7,66-67).

Згідно п.9 зазначеного договору - договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації після підписання сторонами .

На звороті 1-го аркушу внизу є текст з інформацією щодо друку бланка - «Друк «Імекс-ЛТД», м. Кіровоград, вул. Декабристів,29, тел.(0522)32-17-05,22-79-30 ЗН 6331-09» .

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 03.12.2007 рок ( зворот а.с.7,67) орендодавець передав, а керівник ТОВ «Агроконтракт-Н» прийняв земельну ділянку, розташовану на території Родниківської сільської ради терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди №223 від 03.12.2007 року.

Суд першої інстанції зазначив, що при візуальному огляді оригіналу договору та акту прийому передачі земельної ділянки встановлено, що рукописний текст виконаний різними почерками та кольорами чорнила.

Суд першої інстанції встановив, що згідно висновку експерта №1466 судово-технічної експертизи документів від 09.09.2016 року (а.с. 41-44) у договорі №223 оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтракт-Н» замінювався 1-й аркуш , а після того аркуші прошивались стрічкою білого кольору й скріплювалися паперовою біркою з друкованим текстом «Пронумеровано, Прошнуровано і Закріплено печаткою

---

листів» та відтиском круглої печатки ТОВ «АГРОКОНТРАКТ-Н» та підписом.

Суд першої інстанції зазначив , що згідно ч.ч.1,3 ст.215, ч.ч.3,5 ст. 203 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) волевиявлення учасника правочину оскільки таке волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі .

Суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні було доведено, що відповідачем після підписання оспорюваного договору позивачем перед його направленням для проведення державної реєстрації було замінений 1-й аркуш спірного договору без повідомлення та згоди позивача, чим були порушені його права, як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження нею.

Згідно частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати йог внутрішній волі.

Як вольова дія , правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення . Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки , вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення договору на вказаних у ньому умовах та невідповідність його внутрішній волі посилаючись на ч.1 статті 202, ч.3 статті203 ЦК України. Правочин який має дефект волі і волевиявлення його учасника, порушує суб'єктивні права останнього(право власності , право свободи договору) а тому порушене право підлягає захисту у спосіб вказаний у передбачений законом , статті 215,216 ЦК України.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі не можливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів погодилась з висновком суд першої інстанції, що позивачем доведено відсутність його волевиявлення, яке відображене в п.9 спірного договору де зазначено - що договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Доводи викладені в апеляційній скарзі які б спростували зазначений висновок не знайшли свого підтвердження.

Проте колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково визнав недійсним спірний договір оренди землі в повному обсязі.

З позовної заяви вбачається, що позивач оспорює тільки пункт 9 договору в частині де зазначено - що договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації. В інших частинах зазначений договір відповідає волевиявленню позивача і не порушує його права.

З матеріалів справи вбачаться, що 3 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 надала ТОВ «Агроконтракт-Н» в оренду земельну ділянку № 148 загальною площею 6,44 га, розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, яка належить їй на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія РЗ № 430964 (кадастровий номер земельної ділянки 3520586000:02:000:0148) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на 10 років.

В той же день було підписано акт приймання - передачі земельної ділянки в якому зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку №148 згідно схеми поділу , загальною площею 6.44 га. ріллі, яка знаходиться на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області терміном на 10 років для ведення товарного сільського господарського виробництва на підставі договору оренди землі №223 від 3.12.2007 року.

Договір зареєстрований у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037900082 від 15.12.2010 року (а.с.6-7,66-67).

Встановлені обставини свідчать , що сторони дійшли згоди проте, що договір укладається на 10 років.

Доводи відповідача, що в спірному договорі сторони дійшли згоди і визначили , що строк дії договору у 10 років починає текти з моменту його державної реєстрації є необґрунтованими, оскільки виходячи із умов договору на який посилається відповідач, строк дії договору , який визначено у 10 років відповідно буде змінюватись у бік збільшення. Відповідач здійснивши державну реєстрацію спірного договору - 15.12.2010 року, фактично збільшив термін дії договору до 13 років, що не відповідає домовленості сторін, що договір укладено на 10 років.

Встановлені обставини свідчать проте, що доводи позивача про відсутність його волевиявлення в частині , що строк дії договору починає текти з моменту його державної реєстрації є обґрунтованими.

На підтвердження зазначених доводів позивача свідчать обставини встановлені при проведені судово-технічної експертизи документів зокрема, що рукописна дата укладення договору - 3 грудня 2007 року не відповідає, надрукованим у нижній частині зворотної сторони першого аркушу(бланку) договору, вихідним типографським даним в яких зазначено, що рік виготовлення бланку-2009.

Висновок експерта №1466 судово-технічної експертизи документів від 09.09.2016 року з якого вбачається, що договорі №223 оренди земельної ділянки від 03.12.2007 року укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтракт-Н» замінювався 1-й аркуш , а після того аркуші прошивались стрічкою білого кольору й скріплювалися паперовою біркою з друкованим текстом «Пронумеровано, Прошнуровано і Закріплено печаткою

---

листів» та відтиском круглої печатки ТОВ «АГРОКОНТРАКТ-Н» та підписом, також підтверджує факт того , що в період з 03. 12.2007 року і до 15.12. 2010 року були внесені певні зміни в договір оренди землі від 03.12.2007 року №223 без волевиявлення позивача.

Не знайшли свого підтвердження доводи викладені в апеляційній скарзі, в частині що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суд, оскільки відповідач вважає, що початок перебігу строку позовної давності необхідно відраховувати від дати його державної реєстрації-15.12.2010 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.. 261 ЦК України).

У правовій позиції Верховного Суду України , викладеній у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-267цс15, яка в силу положень статті 360 -7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України, зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні(сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатись про це порушення) моменти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач про обставини, які є предметом спору і викладені в п.9 договору оренди землі №223 від 3.12.2007 року дізнався тільки після отримання у відділі Держгеокадастру України в Олександрівському районі Кіровоградської області копії договору у травні 2016 року.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані, оскільки не підтвердженні належними доказами .

Відповідно виходячи із вимог ст..ст. 256, ч.1 ст. 261 ЦУ України позивачем не пропущено строк звернення до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 215ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог . які встановленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_2 до ТОВ «Агроконтракт-Н», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним підлягає задоволенню частково.

В договорі оренди земельної ділянки №223 від 03.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтракт-Н» , зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037900082 від 15.12.2010 року, пункт 9 визнати недійсним в частині «починаючи з дати його державної реєстрації» так як даний пункт договору в такій редакції, викладений за відсутності волевиявлення позивача по справі.

Вимоги позивача про визнання спірного договору оренди недійсним в повному обсязі не підлягають задоволенню оскільки права позивача порушенні тільки у відсутності його волевиявлення визначені в пункті 9 договору. В іншій частині спірний договір відповідає волевиявленню позивача і ним зазначені обставини не заперечується.

Крім того, згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За змістом ст.. 18,20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст.. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_1, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом з тим, цивільні права та обов'язки на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Зазначене свідчить про те, що строк дії договору починає текти з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його підписання, а не з моменту його державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Вищезазначене об'єктивно узгоджується з правовою позицією ВСУ, висловленою у постанові від 19.02.2014 року (справа №6-162ц13).

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Агроконтракт-Н» - задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Агроконтракт-Н», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити частково.

Пункт .9 договору оренди земельної ділянки №223 від 03.12.2007 року, укладений ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтракт-Н» , зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037900082 від 15.12.2010 року, визнати недійсним в частині «починаючи з дати його державної реєстрації»

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Агроконтракт-Н» на користь ОСОБА_2 витрати понесені по справі, які складаються з судового збору у розмірі 551,20 грн. та витрат понесених за проведення судової експертизи у розмірі 1691, 52 грн. Всього 2242.72грн.(дві тисячі двісті сорок дві грн.. 72 коп.)

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді.