Постанова

від 26.04.2007 по справі 17/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "26" квітня 2007 р.                                                                Справа №  17/77

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г.

при секретарі судового засідання –Опанасюк Т.І.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні справу

за позовом          Приватного підприємства “Компанія будівельних матеріалів”

до відповідача   Державної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000862342/0/23-121 від 06.03.2007 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Друзенко Н.В.

від відповідача: Мамай І.Є., Фоменко Н.М.

Статті  27,29,49,51,127  КАС України сторонам роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП "Компанія будівельних матеріалів", звернувся з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення–рішення №0000862342/0/23-121 від 06.03.2007 року, прийнятого відповідачем - Державною податковою інспекцією у м.Рівне на підставі акту №212/23-400/32881064 від 26.02.2007 року про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р. Згідно оскаржуваного податкового повідомлення–рішення позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 54305 грн.: 36203 грн. - за основним платежем та 18102 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем норм матеріального права, а саме п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1. ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Стверджує, що відповідач неправомірно зробив висновки про заниження позивачем у перевіряємому періоді валових доходів, що призвело до необґрунтованого донарахування позивачу податку на прибуток та відповідних фінансових санкцій.

Також, посилається на неприйняття відповідачем до уваги первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують правильність розрахунків податку на прибуток у відповідні звітні періоди суми.  Крім того стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч вимог пп.4.4.1 п.4.1. ст.4 Закону України “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач проти позову заперечує, посилається на відсутність з його боку порушень норм законодавства під час проведення перевірки позивача  та винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Вказує на те, що підставою донарахування позивачу податку на прибуток та фінансових санкцій були виявлені під час перевірки факти заниження валового доходу, які полягали у невключенні позивачем до балансової вартості запасів на початок звітного періоду транспортно-заготівельних витрат, що тягне за собою –невірність визначення їх приросту, та у невіднесенні позивачем до складу валового доходу відповідних звітних періодів кредиторської заборгованості  перед Прокопчуком С.М.  

За таких підстав вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000862342/0/23-121 від 06.03.2007 року, прийнято у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, ніяким чином не порушує права і охоронювані законом інтереси платника податків, а тому підстав для визнання його нечинним не вбачає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що  01 по 21 лютого 2007 року відповідачем проведено планову  виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт №212/23-400/32881064 від 26 лютого 2007 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення  №0000862342/0/23-121 від 06.03.2007 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 54305 грн.

          З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення пп.4.1.6 п.4.1. ст.4, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за друге півріччя 2005 року на суму 35049 грн. (III квартал –34705 грн., IV квартал –320 грн.), за 9 місяців 2006 року на суму 1154 грн.(I квартал -592 грн., II квартал - 128 грн., III квартал - 434 грн.).

          За даними перевірки, позивачем занижено валові доходи за III квартал 2005 року в сумі 138250,78 грн. Вказані висновки відповідачем обґрунтовано тим, що за даними  первинних  документів бухгалтерського та податкового обліку позивача кредиторська заборгованість перед Прокопчуком С.М. залишається не погашеною, а тому повинна включатися до складу його валових доходів, в якості доходу, отриманого у вигляді безоплатно наданих платнику податків товарів.

          Висновки про отримання позивачем у звітному періоді товарів на безоплатній основі зроблені на підставі аналізу його господарських операцій з ППФ "Беллфер К" та підприємцем Прокопчуком С.М.

За наявними в матеріалах справи письмовими доказами, судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №20-05/04 від 20.05.2004 року, ППФ "Беллфер К" поставив для позивача товарно-матеріальні цінності. Поставка повністю підтверджена накладними на реалізацію товарів та податковими  накладними, копії яких  долучено до матеріалів справи, а оригінали досліджено в ході судового засідання. За результатами вказаної господарської операції, у позивача станом на 27.08.2004 року обліковувалася кредиторська заборгованість перед ППФ "Беллфер К" на суму 132061,52 грн. Вказана сума кредиторської  заборгованості повністю підтверджена актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та ППФ "Беллфер К". Відповідно  до п.6.2. договору поставки №20-05/04 від 20.05.2004 року, строк оплати позивачем поставленого товару визначений до 31.12.2010 року.  

На підставі угоди про переведення боргу від 27.08.2004 року, грошове зобов'язання  позивача перед  ППФ "Беллфер К" було переведено на підприємця Прокопчука С.М. Відповідно до п.7 угоди, підприємець Прокопчук С.М. став кредитором позивача на суму 132061,52 грн., яку останній зобов'язаний погасити на умовах договору поставки №20-05/04 від 20.05.2004 року, тобто до 31.12.2010 року.  

Відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеної між  ППФ "Беллфер К" та підприємцем Прокопчуком С.М. 27.08.2004 року, останнім  проведено розрахунки  по угоді про переведення боргу від 27.08.2004 року, і таким чином, виконано  зобов'язання позивача  по договору поставки №20-05/04 від 20.05.2004 року. Наведене повністю відповідає вимогам ч.5 ст. 193 ГК України, яка надає право зобов'язаній стороні   виконати  зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

02.07.2004 року підприємець Прокопчук С.М. подав до ДПІ у м.Рівне заяву про зняття з обліку платника податку за власним бажанням за формою №8-ОПП. Прокопчука  С.М. знято з обліку платника податків 08.10.2004 року.

Згідно з угодою №1 від 18.10.2004 року про внесення змін до угоди про переведення боргу №б/н від 27.08.2004 року, преамбулу вказаної угоди викладено в новій редакції, відповідно до якої замість підприємця Прокопчука С.М. її стороною визначено Прокопчука С.М., як фізичну особу.

Відповідно, з вказаної дати Прокопчук С.М. став дебітором позивача як фізична особа. Кредиторська заборгованість перед Прокопчуком С.М. залишається не погашеною, строк її сплати не настав, відтак, вона обліковується в бухгалтерському і податковому обліку позивача по даний час.  

Сума непогашеної кредиторської заборгованості позивача, на думку відповідача, повинна бути включена до складу валових доходів за  III квартал 2005 року, тобто на початок перевіряємого відповідачем податкового періоду, на підставі пп.4.1.6 п.4.6 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме як вартість безоплатно наданих платнику податків товарів.

В той же час, положеннями пп.4.1.6. Закону, на платника податку покладено  обов'язок по включенню до складу валових доходів сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п.1.22.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств",  безповоротна фінансова допомога –це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Судом встановлено, що Прокопчук С.М. не передавав позивачу сум грошових коштів ні готівкою ні в безготівковому порядку, і жодних договорів з ним, які б передбачали таке надання коштів позивач не укладав, а кредиторська заборгованість позивача не являється безнадійною, оскільки строк її сплати не настав  і, відповідно термін позовної давності для її стягнення у судовому порядку не сплив, тому розглядати правовідносини між ними як господарські відносини з отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, правових підстав не має.

Відповідно до п.1.23. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,  безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

- товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;- роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

-  товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідач не надав суду жодного доказу проведення позивачем господарської операції, результатом якої стало отримання ним товарів (робіт, послуг), без компенсації їх вартості.

Фактично висновки і доводи відповідача ґрунтуються виключно на тому факті, що підприємець Прокопчук С.М. втратив статус приватного підприємця, що унеможливлює погашення позивачем заборгованості  перед ним, як перед приватним підприємцем, а відтак, товари, отримані позивачем на підставі договору поставки №20-05/04 від 20.05.2004 року, зобов'язання по оплаті за які покладено на ПП Прокопчука С.М.  відповідно до угоди про переведення боргу від 27.08.2004 року і  виконано останнім на умовах угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.08.2004 року, вважаються такими, що отримані позивачем на безоплатній основі.

Суд вважає, що таке розуміння суті господарських операцій відповідачем є хибним, і не може бути підставою для збільшення валового доходу позивача і, відповідно, для донарахування йому податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Так, відповідно до умов договору поставки №20-05/04 від 20.05.2004 року,  зобов'язання позивача по оплаті поставленого товару в сумі 132061,52 грн. ППФ "Беллфер К" підлягало  виконанню у строк  до 31.12.2010 року.

На підставі угоди про переведення боргу від 27.08.2004 року, грошове зобов'язання  позивача перед ППФ "Беллфер К" було переведено на ПП Прокопчук С.М., і підлягало виконанню новим боржником в порядку і на умовах договору поставки №20-05/04 від 20.05.2004 року (п.2 угоди). За умовами угоди ПП Прокопчук С.М. став кредитором позивача на суму 132061,52 грн., а позивач зобов'язався виконати перед ним свої зобов'язання, що виникли з даної угоди до 31.12.2010 року (п.7 угоди).

Строк виконання позивачем своїх зобов'язань перед ПП Прокопчуком С.М. не настав. Той факт, що ПП Прокопчук С.М. достроково виконав грошове зобов'язання перед ППФ "Беллфер К", юридично неспроможний змінити строки виконання зобов'язань позивача за угодою про переведення боргу від 27.08.2004 року.  

Втрата ПП Прокопчуком С.М. статусу приватного підприємця, з одночасним внесенням  змін до угоди про переведення боргу, відповідно до яких новим боржником за угодою і, відповідно,  кредитором  позивача стала фізична особа - Прокопчук С.М., не впливає на стан  кредиторської заборгованості позивача.  

Суд не приймає за доказ відсутності у позивача обов'язку по сплаті грошового  зобов'язання Прокопчуку С.М. факт припинення ним підприємницької діяльності, оскільки по-перше сторону в угоді, з якої випливає вказане зобов'язання було у встановленому порядку змінено на фізичну особу, а по друге, вказана кредиторська заборгованість не може вважатися безнадійною, оскільки строк виконання грошового зобов'язання не настав.  

Відповідно до ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Зважаючи на ту обставину, що між Позивачем, ППФ "Беллфер К" та  Прокопчуком С.М. укладено угоду №1 від 18.10.2004 року про внесення змін до угоди про переведення боргу №б/н від 27.08.2004 року, якою змінено кредитора у зобов'язанні з позивачем на фізичну особу, підстав вважати зобов'язання припиненим  немає.

Системний аналіз норм глави 4, 5, 7 Цивільного кодексу України ст.ст. 59, 60 глави 6 Господарського кодексу України та розділу VI Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” вказує на те, що законодавство не передбачає та не не визначає поняття “ліквідація”  стосовено підприємців –фізичних осіб, а  передбачає  “припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця”.  

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено також існування передбачених ст. 202 ГК України та главою 50 ЦК України, правових підстав вважати зобов'язання позивача перед Прокопчуком С.М. припиненим.

У позивача також відсутній передбачений абз. 5 пп.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок по включенню до складу валових доходів суми заборгованості  як безнадійної, згідно з пунктами 12.3 та 12.4 Закону, оскільки сума кредиторської заборгованості перед Прокопчуком С.М. не має статусу простроченої і безнадійної, в силу того, що термін виконання відповідного зобов'язання не настав.

Законодавчими актами, що визначають порядок ліквідації суб'єкта господарювання за власним рішенням, правових наслідків у вигляді зміни строків виконання зобов'язань такого суб'єкта господарювання не передбачено.

Строк виконання всіх грошових зобов'язань вважається таким, що настав лише у випадку прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, і то лише в частині  зобов'язань банкрута, а не зобов'язань його контрагентів (Ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

Оскільки жодних правових підстав для тлумачення заборгованості позивача перед Прокопчуком С.М. як безнадійної чи простроченої, судом не встановлено та в Акті перевірки, що був підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення,  не наведено, доводи відповідача про заниження позивачем валового доходу на суму кредиторської заборгованості, а відтак, і донарахування на цій підставі відповідних податкових зобов'язань є такими, що не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.   

Висновки відповідача про непідтвердження первинними документами обліку позивача  операцій з поставки ПП Прокопчуком С.М. для позивача в травні-червні 2004 року товарів на загальну суму 6189,26 грн., повністю спростовані в ході судового засідання, а сума заборгованості позивача по даним операціям повністю підтверджена долученими до матеріалів справи накладними та податковими накладними, оригінали яких досліджені судом.

За даними перевірки, позивачем також занижено валові доходи за III квартал 2005 року в сумі 576 грн., IV квартал –1377 грн., I квартал 2006 року в сумі 2365 грн., II квартал 2006 року –514 грн., які скориговані за 9 місяців 2006 року в сумі 1742 грн.

Вказані висновки відповідачем обґрунтовано тим, що  в порушення п.5.9. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, позивач не включив до балансової вартості запасів на дату їх отримання транспортно-заготівельні витрати, в зв'язку з чим не правильно визначив приріст балансової вартості запасів  за відповідний період.

Пункт 5.9. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” покладає на платника податків обов'язок  по веденню податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на  придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж  звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Абзац восьмий пункту 5.9 статті 5 Закону покладає на платника податків обов'язок   при здійсненні податкового обліку здійснювати оцінку вибуття запасів за одним з методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті.

Ні прямої ні відсилочної норми щодо застосування платником податків вказаних методів при оцінці запасів на дату їх надходження, пункт 5.9. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить.

Суд критично ставиться  до доводів відповідача про те, що з огляду на положення п.1.43 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який обумовлює, що інші терміни у Законі використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами)  бухгалтерського обліку та відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", який визначає первісною вартістю запасів їх собівартість, що складається з фактичних затрат, в тому числі і транспортно-заготівельних затрат, оцінка  запасів на початок звітного періоду повинна відображатися у податковому обліку з урахуванням всіх витрат, понесених платником податків  на їх придбання.

Оскільки згідно з положеннями п.1.43 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено лише питання щодо застосування термінів, які не визначені нормами цього Закону,  в  той же час терміну балансова вартість запасів на початок звітного періоду Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" не визначає.

Крім того, вказане Положення (стандарт) дає визначення лише терміну запаси і встановлює декілька методів їх бухгалтерського обліку,  терміну ж балансова вартість запасів на початок звітного періоду вказане Положення (стандарт) не визначає.

Підпункт 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить чіткий перелік методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідних  стандартах лише оцінки вибуття запасів. Визначення методу, застосовуваного при податковому обліку балансової вартості товарів при їх надходженні, вказана норма не містить, а норма п.1.43 Закону, яка вирішує питання щодо застосування термінів, не поширює застосування методів бухгалтерського обліку при здійсненні податкового обліку платника податків взагалі, і при визначені ним балансової вартості запасів на дату надходження, зокрема.

З огляду на це, підпункт 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпосередньо формулює вимогу по веденню платником податків обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів тільки вартості матеріальних ресурсів у складі вартості запасів, і не покладає на платника податків обов'язку застосовувати норми бухгалтерського обліку з метою визначення  балансової вартості запасів на початок звітного періоду.

Доводи відповідача про заниження позивачем валового доходу через неврахування у складі балансової вартості запасів на дату їх отримання нематеріальної складової, а саме транспортно-заготівельних витрат, є такими, що не відповідають вимогам підпункту 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зважаючи на викладене вище та враховуючи встановлений пп.4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" порядок  вирішення спірних питань при існуванні конфлікту інтересів, відповідач не мав права робити висновки про заниження позивачем валових доходів у зв'язку з визначенням балансової вартості запасів на початок відповідних звітних періодів без урахування транспортно-заготівельних витрат, а відтак, і не мав права нараховувати на цій підставі податкові зобов'язання  з податку на прибуток підприємства.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час коли позивач довів суду їх незаконність.    

В силу положень, ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документальні підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.94,158,160,163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд , -

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

1.          Позов задоволити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0000862342/0/23-121 від 06.03.2007 року.

2.          Присудити з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Компанія будівельних матеріалів», 33018 м.Рівне, вул. Відінська, 39, код 32881064 -  3 грн. 40 коп. державного мита (судового збору).

3.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Повний текст постанови оформлено та підписано 28.04.2007р.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 цього Кодексу, - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       Суддя                                                                М.Г.Петухов.