Постанова

від 18.04.2007 по справі 17/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "18" квітня 2007 р.                                                                Справа №  17/74

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Петухова М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом       Зарічненського районного відділу профдезинфекції Рівненського обласного об'єднання “Профдезінфекція”

до відповідача  Державної податкової інспекції у Зарічненському районі

секретар судового засідання помічник судді  - Опанасюк Т.І.

за участю представників сторін:

позивача: Хвалько В.В.;

відповідача: Драк С.І..

про визнання противоправною відмову та зобов'язання видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

          Підприємство Зарічненський районний відділ профдезинфекції Рівненського обласного об'єднання “Профдезінфекція” (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Державної податкової інспекції у Зарічненському районі (надалі –Відповідач) про визнання протиправною відмову у застосуванні до Позивача спрощеної системи оподаткування та зобов'язання видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку.

          Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що листами № 2017 від 21.12.2006р.та № 283 від 08.02.2007р.(а.с. 11,12) Відповідач неправомірно відмовив у видачі свідоцтва платника єдиного податку, посилаючись на статтю 7 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, оскільки у статутному фонді комунального підприємства частка, що належить учасником та засновником перевищує 25 (двадцять п'ять) відсотків. Позивач посилається на те, що заява на спрощену систему оподаткування обліку та звітності подана до Відповідача вчасно. В заяві вказана сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), майна, основних фондів за рік яка не перевищує  максимальної. Середньооблікова чисельність працюючих на дату подання заяви не перевищує 50 осіб. Підприємство засноване на комунальній власності. У статутних документах відсутнє саме поняття статутного фонду.

          Відповідач у поданих суду запереченнях та у судовому засіданні проти позову заперечує. Посилається  на формальне застосування пункту 4 статті 7  Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, відповідно до якого не є платниками єдиного податку підприємства, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних підприємств, перевищують 25 (двадцять п'ять) відсотків.

Давши оцінку поясненням сторін, доказам у справі господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що статут Позивача викладений у новій редакції  (а.с. 6-8) зареєстрований державним реєстратором 18.04.2005р..

Згідно пунктів 1.1, 1.3 статуту  –Позивач заснований за рішенням Зарічненської районної ради № 258 від 23.03.2005р. і є комунальною власністю Зарічненської районної ради. Засновник не несе відповідальності по зобов'язаннях підприємства а підприємство не несе відповідальності по зобов'язаннях засновника.

Згідно частини 4 статті 78 Господарського кодексу України: статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

Частинами 2, 3 ст. 169 Цивільного кодексу України передбачено :

2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Указу Президента від 3 липня 1998 року № 797/98 „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” встановлено, що: спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Водночас абзацом 3 частини 1 статті 7 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” визначено, що: Дія цього Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам –учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Системний аналіз положень Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України та інших нормативних актів дає підстави вважати, що статутним фондом є грошові кошти, цінні папери, інше майно, внесені учасниками, засновником шляхом придбання її акцій, часток. При цьому, якщо місцева рада формує лише частину статутного фонду, то таке підприємство буде господарським товариством –юридичною особою приватного права.

В нашому випадку, Позивач є комунальним підприємством –юридичною особою публічного права, оскільки доказів формування статутного фонду Позивача сторони суду не надали. В Статуті відсутні будь-які посилання на статутний фонд, його розмір, частку засновників, учасників.

Таким чином, Відповідач зробив висновок про перевищення 25 відсотків частки статутного фонду, що належить учасникам, засновнику на підставі припущень, а не доказів.

По суті, Позивач має усі підстави перебування на спрощеній системі оподаткування та звітності. В той же час, статутного фонду у Позивача немає, що взагалі не було досліджено Відповідачем, а тому до Позивача не може застосовуватися положення абзацу 3 частини 1 статті 7 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Таким чином, Відповідач, не дослідивши обставин щодо частки статутного фонду, неправомірно відмовив Позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

         Відповідно до наказу  ДПА України № 798 від 21.12.2006р. та наказу ДПА в Рівненській області № 1 від 10.01.2007р.  ДПІ у Зарічненському районі реорганізовано, правонаступником відповідача є Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція в зв'язку з чим, на підставі ст. 55 КАС України суд допускає заміну відповідача ДПІ у Зарічненському районі на його правонаступника Дубровицьку міжрайонну державну податкову інспекцію.

Керуючись статтями  94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

           1. Позов задоволити. Визнати протиправною відмову ДПІ у Зарічненському районі у застосуванні до Зарічненського районного відділу профдезинфекції Рівненського обласного об'єднання “Профдезінфекція”  спрощеної системи оподаткування.

2. Дубровицькій міжрайонній державній податковій інспекції  на протязі трьох днів з дня набрання даною постановою законної сили,  видати Зарічненському районному відділу профдезинфекції Рівненського обласного об'єднання “Профдезінфекція”( 34000 Рівненська область, смт. Зарічне, вул. 1 Грудня, 36, код 21095223),   свідоцтво платника єдиного податку з 1 січня 2007 року за ставкою єдиного податку 10 %.

3. Присудити Зарічненському районному відділу профдезинфекції Рівненського обласного об'єднання “Профдезінфекція””( 34000 Рівненська область, смт. Зарічне, вул. 1 Грудня, 36, код 21095223)  з державного бюджету України - 3 грн. 40 коп. витрат по державному миту (судовому збору).

4. Виконавчі листи  видати після набрання постановою законної сили.

                    Повний текст постанови оформлено та підписано  20.04.2007р.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..

                         Суддя                                                           М.Г. Петухов.