Постанова

від 22.11.2016 по справі 5015/4166/11(27/162)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 5015/4166/11(27/162)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на ухвалугосподарського суду Львівської області від 13.04.2016 року та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у справі№ 5015/4166/11 (27/162) господарського суду Львівської області за заявоюПриватного підприємства "Полюс Партнер" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" пробанкрутство

за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" - Різунов Р.С. дов. № 1109/ЮР від12.01.2016 року, арбітражний керуючий Гоменюк А.М. посвідчення № 1775 від 25.11.2015 року,

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року у справі № 5015/4166/11 (27/162) (суддя - Чорній Л.З.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Піреус Банк МКБ" (далі - ПАТ "Піреус Банк МКБ") у включенні грошових вимог в сумі 1 142 777,44 грн., до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" (далі - ТОВ "Ресторан "Беркут").

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у справі № 5015/4166/11 (27/162) (головуючий суддя - Гриців В.М., суддя - Давид Л.Л., суддя - Кордюк Г.Т.) ухвалу господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року у справі № 5015/4166/11 (27/162) залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року, ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у справі № 5015/4166/11 (27/162) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "Піреус Банк МКБ" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5015/4166/11 (27/162) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Катеринчук Л.Й. суддя Поліщук В.Ю. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2016 року в матеріалах справи).

17.11.2016 року до Вищого господарського суду України від ПАТ "Піреус Банк МКБ" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких заявник вважає, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано всіх фактичних обставин, що мають значення для справи внаслідок чого, вони прийшли до передчасних висновків щодо відмови в задоволенні заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ".

Арбітражний керуючий Гоменюк Андрій Миколайович у відзиві від 22.11.2016 року проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними не обґрунтованими, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.12.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ресторан "Беркут" за заявою Приватного підприємства "Полюс Партнер", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.02.2014 року ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про визнання конкурсним кредитором боржника з вимогами на загальну суму 1 142 777, 44 грн.; всі визнані судом грошові вимоги внести до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Заявлені кредиторські вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" обґрунтував наявністю заборгованісті у сумі 1 141 559, 44 грн. ОСОБА_8 - позичальника за кредитним договором № К04-09 від 25.08.2004 року, укладеним з Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", яке в подальшому змінило назву на ПАТ "Піреус Банк МКБ". Виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором № К04-09 забезпечено іпотечним договором укладеним 25.08.2004 року банком і ТОВ "Ресторан "Беркут". За умовами договору іпотеки ТОВ "Ресторан "Беркут" передав в іпотеку банку нерухоме майно: нежитлові приміщення - площадка споруда і міні ринку, Літера № за планом А-1 (Іпб), загальною площею 1379,3 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року у справі № 5015/4166/11 (27/162) про відмову ПАТ "Піреус Банк МКБ" у включенні грошових вимог у сумі 1 142 777, 44 грн. до реєстру вимог кредиторі ТОВ "Рестора "Беркут".

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи вказану ухвалу, виходив з такого, 15.06.2007 року акціонерне товариство "Міжнародний комерційний банк" (цедент) і ОСОБА_9 (цесіонарій) уклали договір уступки права вимоги № 15-06-07 зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до договорів №.№ 1,2 від 17.06.2007 року та 21.11.2007 року. За умовами договору уступки цедент передав, а цесіонарій прийняв на себе права вимоги цедента до ОСОБА_8 та ТОВ "Ресторан "Беркут" (майнового поручителя) за кредитним договором № К04-09 зі змінами та доповненнями до нього та іпотечним договором від 25.08.2004 року.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.11.2011 року у справі № 2-2561/11 договір уступки прав вимоги № 15-06-07 визнано нікчемним.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2012 року вказане рішення залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2012 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі про визнання договору уступки недійсним.

Вказане вище нерухоме майно вибуло із власності ТОВ "Ресторан "Беркут" і право власності на нього було і є предметом судових спорів з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ПП "Ріел Бізнес Консалтинг" та ТОВ "Біля Універмагу".

Крім того, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради наказом від 04.10.2007 року змінило адресу площадки (споруди) з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2. Відділ приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради видав ТОВ "Біля Універмагу" свідоцтво на право власності на площадку (споруду) з новою адресою: АДРЕСА_2.

15.10.2007 року КП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвало право власності ТзОВ "Біля Універмагу" на нерухоме майно: нежитлові приміщення - площадка споруда і міні ринку, Літера № за планом А-1 (Іпб), загальною площею 1379,3 кв.м., які знаходяться адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16283736, виданого 15.10.2007 року.

07.10.2007 року ВАТ "ВТБ Банк" і ТОВ "Біля Універмагу" уклали договір іпотеки, за умовами якого ТОВ "Біля Універмагу" (іпотекодавець) передає ВАТ "ВТБ Банк" (іпотеко держателю) в іпотеку нерухоме майно, а саме: площадку (споруду) (літ. А-1" Ібп.) площею 1379,3 кв.м. (в межах першого поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку, загальною площею 1193,6 кв.м. (предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке належить на праві власності, і на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення, для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за генеральною угодою №1 від 15.03.2007 року та кредитними договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі. У пункті 1.3. договору вказано, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на площадку (споруду), виданого 04.10.2007 року відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради згідно з наказом №1279-НЖ-Ф від 04.10.2007 року.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на дату розгляду заяви спір про право власності на нерухоме майно: площадку (споруду) (літ. А-1" Ібп.) площею 1379,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 розглядається судом. Господарський суд Львівської області рішенням від 26.07.2013 року у справі №5015/6070/11 визнав право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" на площадку (споруду) площею 379,3 кв.м., павільйон міні-ринку площею 1207,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" з незаконного володіння й користування спірне майно. Рішення не набрало законної сили, оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 10.12.2014 року зупинив провадження у справі №5015/6070/11.

Враховуючи вказане суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" щодо визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Ресторан "Беркут" та вказав, що у випадку набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2013 року у справі №5015/6070/11 та внесенням змін у відповідні правовстановлюючі документи, заявник вправі звернутися до господарського суду Львівської області з заявою про перегляд ухвали від 13.04.2016 року у справі №5015/4166/11 (27/162) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції погодивсвя з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання ПАТ "Піреус Банк МКБ" конкурсним кредитором ТОВ "Ресторан "Беркут" у сумі 1 142 777, 44 грн., які забезпечені заставою майна боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4 1 , 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст. 4 1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки дану справу порушено до набрання чинності змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI та постанову про визнання боржника банкрутом на час прийняття оскаржених судових рішень не прийнято, застосуванню підлягає попередня редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 14 Закону про банкрутство боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ресторан "Беркут" порушене господарським судом Львівської області 26.12.2008 року, однак сума заявлених грошових вимог нарахована за період серпень 2006 року - грудень 2011 року, тобто частина вимог виникла вже після порушення провадження у справі про банкрутство.

ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернувся з заявою про визнання грошових вимог до боржника 18.12.2014 року, при цьому оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ресторан "Беркут" опубліковано 18.01.2008 року.

Відповідно до приписів ст. 14 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або взагалі не заявлені, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови розпорядником майна боржника і керівника у визнанні заявлених вимог ПАТ "Піреус Банк МКБ" є пропуск банком встановленого законом строку звернення з конкурсними кредиторськими вимогами до боржника та відсутність реєстрації права ТОВ "Ресторан Беркут" на майно, що є предметом іпотеки.

Право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення - площадка споруда і міні ринку, Літера № за планом А-1 (Іпб), загальною площею 1379,3 кв.м., які знаходяться адресою: АДРЕСА_2 є предметом судових спорів ТОВ "Ресторан "Беркут" з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ПП "Ріел Бізнес Консалтинг" та ТОВ "Біля Універмагу".

Господарський суд Львівської області рішенням від 26.07.2013 року у справі №5015/6070/11 визнав право власності ТОВ "Ресторан Беркут" на площадку (споруду) площею 379,3 кв.м., павільйон міні-ринку площею 1207,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та витребував у ТОВ "Біля Універмагу" шляхом виселення ТОВ "Біля Універмагу" з незаконного володіння й користування спірне майно. Рішення не набрало законної сили, оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 10.12.2014 року зупинив провадження у справі №5015/6070/11.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" забезпечені нерухомим майном не належать на праві власності боржнику ТОВ "Рестора "Беркут", натомість свідоцтво про право власності на це майно видано ТОВ "Біля Універмагу".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що додані ПАТ "Піреус Банк МКБ" копії витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.08.2004 року за №650180; про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек договору іпотеки від 25.08.2004 року (№2995697 від 04.04.2005 року), договорів про внесення змін до іпотечного договору від 22.09.2005 року та від 22.05.2006 року (№2995784 від 04.04.2005 року та № 7628458 від 23.05.2006 року відповідно) видані до видачі свідоцтва (04.10.2007 року) і реєстрації права власності ТзОВ "Біля Універмагу" (14.10.2007 року) на нерухоме майно: нежитлові приміщення - площадка споруда і міні ринку), Літера № за планом А-1, загальною площею 1379,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, а отже не можуть слугувати доказом наявності у боржника права власності на заставне майно.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив в задоволенні заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ", щодо визнання конкурсним кредитором ТОВ "Ресторан "Беркут" у сумі 1 142 777, 44 грн., які забезпечені заставою майна боржника.

У відповідності до ст.111 7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим, відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у даній справі.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 13.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у справі № 5015/4166/11 (27/162) залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Катеринчук Л.Й. Поліщук В.Ю.