Рішення

від 21.11.2016 по справі 904/8505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.2016 Справа № 904/8505/16

За позовом Комунального підприємства "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОММОДІУМ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 796 від 13.07.2016

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 21.11.2016

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпропетровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОММОДІУМ" про стягнення 27306,10 грн. - заборгованості за спожиту енергію, 6274,17 грн. - індексу інфляційних втрат, 1670, 32 грн. - трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 313/02-09 від 01.11.2009 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.11.2016.

Ухвалою суду від 07.11.2016 розгляд справи відкладено на 21.11.2016.

21.11.2016 через канцелярію суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він просить суду стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 9363, 14 грн. та три відсотки річних розмірі 2140, 61 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, то судом враховано п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

31.11.2016 відповідач подав до суду докази сплати основного боргу та акт звірки взаєморозрахунків з позивачем.

У судовому засіданні 21.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між Комунальним підприємством "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (далі - позивач, теплопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Коммодіум" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація приймає на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію згідно затверджених тарифів у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.2.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язалась здійснити поставку теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби споживача, а саме: опалення і тепловентиляцію - в період опалювального сезону та гарячого водопостачання - протягом року (за виключенням періоду зупинення на щорічний профілактичний ремонт), у межах балансової приналежності теплових мереж споживача і транспортуючої організації; в кількості (об'ємі) згідно Додатку № 1 до договору, за умови дотримання і виконання споживачем умов договору та отримання акта про готовність до опалювального сезону без зауважень теплопостачальної організації, на об'єкт споживача, розташований за адресою: провулок Білостоцького, 4а.

Пунктом 5.4 договору визначено, що облік споживання споживачем теплової енергії здійснюється для потреб опалення за приладами обліку, встановленими на вводі у будинок.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є місяць з 24 числа попереднього місяця до 24 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 6.4 договору, після закінчення розрахункового періоду теплопостачальна організація складає та надсилає споживачу акт про кількість відпущеної теплової енергії та виставляє на його підставі рахунок. Споживач зобов'язується протягом 5 днів розглянути, підписати та повернути теплопостачальній організації один примірник акту.

Згідно п.6.6 договору, розрахунки за теплову енергію споживач здійснює протягом 15 днів з моменту отримання рахунку.

Строк дії даного договору з 01.11.2009 по 31.10.2010. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмової заяви однієї із сторін про припинення його дії (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору, позивач у період листопад 2015 - квітень 2016 поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 155464, 27 грн., що підтверджується актами про постачання теплової енергії, підписаними обома сторонами (арк. с. 26-31).

Відповідач здійснив оплату вартості поставленої теплової енергії з порушенням строку, встановленого п. 6.6 договору, що підтверджується копіям платіжних доручень та актом звірки взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами (арк. с. 54-60).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 03.12.2015 по 16.11.2016 у розмірі 2140, 61 грн. та інфляційні втрати за період січень 2016 - листопад 2016 у сумі 9363, 14 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 713, 03 грн. Оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків не враховано положення п. 6.6 договору, невірно визначено порядок початку прострочення оплати за кожен період, а також, після віднімання від суми основного боргу часткової оплати, позивач нараховує три відсотки річних на зменшену суму боргу, але з початку періоду прострочки, не зважаючи на часткові сплати здійснені відповідачем у даному періоді.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 1939, 54 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а також не враховано місяці в яких мала місце дефляція.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 317, 74 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коммодіум" (49098, м. Дніпро, пров. Білостоцького, 4А; ідентифікаційний код 35807177) на користь Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 6б; ідентифікаційний код 36639101) три відсотки річних у сумі 713, 03 грн., інфляційні втрати у розмірі 1939, 54 грн. та 317, 74 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.11.2016

Суддя ОСОБА_3